Лазолван раствор для инфузий 15 мг/2 мл ампулы 2 мл №10, Boehringer Ingelheim Espana
- Наличными при получении
- Картой на сайте
Сеть аптек «Бажаємо здоров'я» сотрудничает только с проверенными поставщиками. Препараты, поступающие в наши аптеки, проходят все соответствующие этапы реализации лекарственных средств. Больше информации.
Лекарственные препараты и средства, предметы сангигиены и изделия медицинского назначения надлежащего качества, отпущенные из аптек и структурных подразделений, возврату не подлежат. Больше информации.
діюча речовина: амброксолу гідрохлорид (ambroxol hydrochloride);
1 ампула містить амброксолу гідрохлориду 15 мг;
допоміжні речовини: кислота лимонна, моногідрат (E 330); натрію гідрофосфат, дигідрат; натрію хлорид; вода для ін’єкцій.
Розчин для інфузій.
Засоби, що застосовуються при кашлю та застудних захворюваннях. Муколітичні засоби. Код АТС R05C B06.
Клінічні характеристики.
Показання.
Для підсилення вироблення легеневого сурфактанта у недоношених дітей та новонароджених з синдромом дихальної недостатності.
Відома гіперчутливість до амброксолу гідрохлориду або інших компонентів препарату.
Доведено, що ефективною є загальна добова доза, яка становить 30 мг амброксолу гідрохлориду на 1 кг маси тіла.
Дозу препарату застосовують у 4 прийоми шляхом повільної внутрішньовенної інфузії; рекомендовано застосовувати кожну окрему дозу шляхом внутрішньовенної інфузії за допомогою помпового пристрою для інфузій протягом щонайменше 5 хвилин.
Тривалість лікування – 5 днів.
Вміст 1-6 ампул слід розвести у 250-500 мл фізіологічного розчину або розчину Рінгера. Розчин, розведений за допомогою фізіологічного розчину або розчину Рінгера, стабільний з фізико-хімічної точки зору протягом 24 годин при температурі 15-25°C. З мікробіологічної точки зору, якщо відкриття ампул і розведення пов’язане з ризиком мікробіологічної контамінації, розчин слід використати одразу після приготування. Якщо цього не сталось, відповідальність за умови та терміни зберігання несе користувач. Якщо жоден з цих розчинників недоступний, розчин глюкози 5 % може бути застосований, як альтернативний. При застосуванні розчину глюкози 5 % вміст ампул слід розводити безпосередньо перед використанням. Якщо розчин не було використано негайно після приготування, його потрібно утилізувати.
Побічні реакції.
Для оцінки частоти побічних явищ було використано таку класифікацію:
дуже часто
≥1/10;
часто
≥ 1/100 - 1/10;
нечасто
≥ 1/1000 - 1/100;
рідко
≥ 1/10 000 - 1/1000;
дуже рідко
1/10 000;
невідомо
неможливо оцінити на основі наявних даних.
Порушення з боку імунної системи/Порушення з боку шкіри та підшкірної жирової клітковини:
нечасто – еритема;
невідомо – анафілактичні реакції (включаючи шок), ангіоневротичний набряк, шкірні висипання, кропив’янка, свербіж та інші реакції підвищеної чутливості, тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
нечасто – сухість у роті, запор, слинотеча, сухість у горлі;
невідомо – нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
нечасто – ринорея, диспное (як симптом реакції підвищеної чутливості).
Порушення з боку нирок та сечовидільної системи:
нечасто – розлади сечовипускання.
Порушення загального характеру та патологічні явища у місці введення препарату:
нечасто – підвищення температури тіла та озноб, реакції з боку слизової оболонки.
Наразі немає повідомлень щодо специфічних симптомів передозування. Симптоми, що спостерігаються у разі випадкового передозування або медичної помилки, аналогічні з відомими побічними реакціями при застосуванні в рекомендованих дозах та можуть потребувати симптоматичного лікування.
в період вагітності або годування груддю.
Застосовують недоношеним дітям та новонародженим.
Застосовують недоношеним дітям та новонародженим за показаннями.
Якщо внутрішньовенне введення здійснюється надто швидко, в дуже рідкісних випадках можуть виникати головний біль, підвищена втомлюваність, виснаження і відчуття важкості в ногах.
Оскільки амброксол може посилювати секрецію слизу, препарат ЛАЗОЛВАН, розчин для інфузій, слід застосовувати з обережністю при порушенні бронхіальної моторики та посиленій секреції слизу (наприклад при такому рідкісному захворюванні, як первинна циліарна дискінезія).
ЛАЗОЛВАН слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції нирок або тяжким захворюванням печінки. При застосуванні амброксолу, як і будь-якої діючої речовини, яка метаболізується в печінці, а потім виводиться нирками, накопичення метаболітів, які утворюються у печінці, спостерігається у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.
Дуже рідко розвивалися тяжкі шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз; ТЕН), що іноді виникали на тлі застосування амброксолу. Більшість цих випадків пов’язані з основним захворюванням або з одночасним застосуванням іншого препарату. При появі будь-яких змін з боку шкіри або слизових оболонок застосування амброксолу слід припинити та негайно звернутися до лікаря.
ЛАЗОЛВАН, розчин для інфузій, містить менш ніж 1 ммоль (23 мг) натрію на ампулу.
Застосовують недоношеним дітям та новонародженим.
з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
До цього часу не встановлено клінічно значущих взаємодій препарату з іншими лікарськими засобами.
Одночасне застосування препарату ЛАЗОЛВАН та засобів, що пригнічують кашель, може призвести до надмірного накопичення слизу внаслідок пригнічення кашльового рефлексу; така комбінація можлива тільки після ретельної оцінки лікарем співвідношення очікуваної користі та можливого ризику від застосування.
Фармакодинаміка.
Доклінічні дослідження виявили, що амброксолу гідрохлорид, діюча речовина препарату ЛАЗОЛВАН, збільшує секрецію в дихальних шляхах. Він також посилює виділення легеневого сурфактанта та стимулює активність циліарного епітелію. Ці дії призводять до покращення відділення слизу та його виведення (мукоциліарний кліренс). Покращення мукоциліарного кліренсу було продемонстровано в ході клінічних фармакологічних досліджень. Активація секреції рідини і збільшення мукоциліарного кліренсу полегшують виведення слизу та полегшують кашель.
Дослідження in vitro продемонстрували, що під впливом амброксолу гідрохлориду зменшується кількість цитокінів, а також кількість циркулюючих та зв’язаних з тканиною мононуклеарів та поліморфонуклеарних клітин.
У ході багатьох доклінічних досліджень також спостерігались антиоксидантні ефекти амброксолу.
Після застосування амброксолу гідрохлориду підвищується концентрація антибіотиків (амоксициліну, цефуроксиму, еритроміцину) у бронхолегеневому секреті та у мокротинні.
Фармакокінетика.
Амброксолу гідрохлорид зв’язується з білками плазми приблизно на 90 % у дорослих і на 60–70 % у новонароджених. Препарат проникає через плацентарний бар’єр і досягає легенів плода. Високий об’єм розподілу 410 л вказує на більше накопичення в тканинах, ніж у плазмі, концентрація в тканинах легенів перевищує відповідний показник у плазмі з коефіцієнтом > 17.
Метаболізм та виведення. Амброксолу гідрохлорид метаболізується головним чином у печінці шляхом глюкуронідації та меншою мірою шляхом розщеплення до дибромантранілової кислоти (остання становить приблизно 10 % дози); також утворюються і інші незначні метаболіти. Дослідження мікросомів печінки людини показали, що фермент CYP3A4 відповідає за метаболізм амброксолу гідрохлориду до дибромантранілової кислоти.
Через 3 дні після внутрішньовенного введення 4,6 % дози виводиться у незміненій формі, тоді як 35,6 % дози виводиться у кон’югованій формі з сечeю.
Період напіввиведення амброксолу гідрохлориду з плазми становить приблизно 10 годин. У новонароджених після повторного внутрішньовенного введення період напіввиведення збільшується приблизно вдвічі, вказуючи на зменшення кліренсу.
При тяжких захворюваннях печінки кліренс амброксолу зменшується на 20-40 %. При тяжких порушеннях функції нирок можливе накопичення метаболітів амброксолу, а саме дибромантранілової кислоти та глюкуронідів.
Амброксол проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри та екскретується у грудне молоко.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин, практично вільний від часток.
Несумісність.
ЛАЗОЛВАН не слід змішувати з будь-якими лікарськими засобами, крім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».
5 років.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у місці, недоступному для дітей.
По 2 мл у скляних ампулах; по 10 ампул у картонній коробці.
За рецептом.
Берінгер Інгельхайм Еспана, СА, Іспанія/
Boehringer Ingelheim Espana, SA, Spain.
Місцезнаходження.
Прат де ла Риба, 50, 08174 САНТ КУГАТ ДЕЛ ВАЛЛЕС (Барселона), Іспанія/
Prat de la Riba, 50, 08174 SANT CUGAT DEL VALLES (Barcelona), Spain.
ТОВ «Санофі-Авентіс Україна».
Місцезнахлдження.
Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50А.
Увага! Інструкція до препарату на сайті має інформаційне значення. Перед застосуванням ознайомтесь з інструкцією виробника!
діюча речовина: амброксолу гідрохлорид (ambroxol hydrochloride);
1 ампула містить амброксолу гідрохлориду 15 мг;
допоміжні речовини: кислота лимонна, моногідрат (E 330); натрію гідрофосфат, дигідрат; натрію хлорид; вода для ін’єкцій.
Розчин для інфузій.
Засоби, що застосовуються при кашлю та застудних захворюваннях. Муколітичні засоби. Код АТС R05C B06.
Клінічні характеристики.
Показання.
Для підсилення вироблення легеневого сурфактанта у недоношених дітей та новонароджених з синдромом дихальної недостатності.
Відома гіперчутливість до амброксолу гідрохлориду або інших компонентів препарату.
Доведено, що ефективною є загальна добова доза, яка становить 30 мг амброксолу гідрохлориду на 1 кг маси тіла.
Дозу препарату застосовують у 4 прийоми шляхом повільної внутрішньовенної інфузії; рекомендовано застосовувати кожну окрему дозу шляхом внутрішньовенної інфузії за допомогою помпового пристрою для інфузій протягом щонайменше 5 хвилин.
Тривалість лікування – 5 днів.
Вміст 1-6 ампул слід розвести у 250-500 мл фізіологічного розчину або розчину Рінгера. Розчин, розведений за допомогою фізіологічного розчину або розчину Рінгера, стабільний з фізико-хімічної точки зору протягом 24 годин при температурі 15-25°C. З мікробіологічної точки зору, якщо відкриття ампул і розведення пов’язане з ризиком мікробіологічної контамінації, розчин слід використати одразу після приготування. Якщо цього не сталось, відповідальність за умови та терміни зберігання несе користувач. Якщо жоден з цих розчинників недоступний, розчин глюкози 5 % може бути застосований, як альтернативний. При застосуванні розчину глюкози 5 % вміст ампул слід розводити безпосередньо перед використанням. Якщо розчин не було використано негайно після приготування, його потрібно утилізувати.
Побічні реакції.
Для оцінки частоти побічних явищ було використано таку класифікацію:
дуже часто
≥1/10;
часто
≥ 1/100 - 1/10;
нечасто
≥ 1/1000 - 1/100;
рідко
≥ 1/10 000 - 1/1000;
дуже рідко
1/10 000;
невідомо
неможливо оцінити на основі наявних даних.
Порушення з боку імунної системи/Порушення з боку шкіри та підшкірної жирової клітковини:
нечасто – еритема;
невідомо – анафілактичні реакції (включаючи шок), ангіоневротичний набряк, шкірні висипання, кропив’янка, свербіж та інші реакції підвищеної чутливості, тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
нечасто – сухість у роті, запор, слинотеча, сухість у горлі;
невідомо – нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
нечасто – ринорея, диспное (як симптом реакції підвищеної чутливості).
Порушення з боку нирок та сечовидільної системи:
нечасто – розлади сечовипускання.
Порушення загального характеру та патологічні явища у місці введення препарату:
нечасто – підвищення температури тіла та озноб, реакції з боку слизової оболонки.
Наразі немає повідомлень щодо специфічних симптомів передозування. Симптоми, що спостерігаються у разі випадкового передозування або медичної помилки, аналогічні з відомими побічними реакціями при застосуванні в рекомендованих дозах та можуть потребувати симптоматичного лікування.
в період вагітності або годування груддю.
Застосовують недоношеним дітям та новонародженим.
Застосовують недоношеним дітям та новонародженим за показаннями.
Якщо внутрішньовенне введення здійснюється надто швидко, в дуже рідкісних випадках можуть виникати головний біль, підвищена втомлюваність, виснаження і відчуття важкості в ногах.
Оскільки амброксол може посилювати секрецію слизу, препарат ЛАЗОЛВАН, розчин для інфузій, слід застосовувати з обережністю при порушенні бронхіальної моторики та посиленій секреції слизу (наприклад при такому рідкісному захворюванні, як первинна циліарна дискінезія).
ЛАЗОЛВАН слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції нирок або тяжким захворюванням печінки. При застосуванні амброксолу, як і будь-якої діючої речовини, яка метаболізується в печінці, а потім виводиться нирками, накопичення метаболітів, які утворюються у печінці, спостерігається у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.
Дуже рідко розвивалися тяжкі шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз; ТЕН), що іноді виникали на тлі застосування амброксолу. Більшість цих випадків пов’язані з основним захворюванням або з одночасним застосуванням іншого препарату. При появі будь-яких змін з боку шкіри або слизових оболонок застосування амброксолу слід припинити та негайно звернутися до лікаря.
ЛАЗОЛВАН, розчин для інфузій, містить менш ніж 1 ммоль (23 мг) натрію на ампулу.
Застосовують недоношеним дітям та новонародженим.
з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
До цього часу не встановлено клінічно значущих взаємодій препарату з іншими лікарськими засобами.
Одночасне застосування препарату ЛАЗОЛВАН та засобів, що пригнічують кашель, може призвести до надмірного накопичення слизу внаслідок пригнічення кашльового рефлексу; така комбінація можлива тільки після ретельної оцінки лікарем співвідношення очікуваної користі та можливого ризику від застосування.
Фармакодинаміка.
Доклінічні дослідження виявили, що амброксолу гідрохлорид, діюча речовина препарату ЛАЗОЛВАН, збільшує секрецію в дихальних шляхах. Він також посилює виділення легеневого сурфактанта та стимулює активність циліарного епітелію. Ці дії призводять до покращення відділення слизу та його виведення (мукоциліарний кліренс). Покращення мукоциліарного кліренсу було продемонстровано в ході клінічних фармакологічних досліджень. Активація секреції рідини і збільшення мукоциліарного кліренсу полегшують виведення слизу та полегшують кашель.
Дослідження in vitro продемонстрували, що під впливом амброксолу гідрохлориду зменшується кількість цитокінів, а також кількість циркулюючих та зв’язаних з тканиною мононуклеарів та поліморфонуклеарних клітин.
У ході багатьох доклінічних досліджень також спостерігались антиоксидантні ефекти амброксолу.
Після застосування амброксолу гідрохлориду підвищується концентрація антибіотиків (амоксициліну, цефуроксиму, еритроміцину) у бронхолегеневому секреті та у мокротинні.
Фармакокінетика.
Амброксолу гідрохлорид зв’язується з білками плазми приблизно на 90 % у дорослих і на 60–70 % у новонароджених. Препарат проникає через плацентарний бар’єр і досягає легенів плода. Високий об’єм розподілу 410 л вказує на більше накопичення в тканинах, ніж у плазмі, концентрація в тканинах легенів перевищує відповідний показник у плазмі з коефіцієнтом > 17.
Метаболізм та виведення. Амброксолу гідрохлорид метаболізується головним чином у печінці шляхом глюкуронідації та меншою мірою шляхом розщеплення до дибромантранілової кислоти (остання становить приблизно 10 % дози); також утворюються і інші незначні метаболіти. Дослідження мікросомів печінки людини показали, що фермент CYP3A4 відповідає за метаболізм амброксолу гідрохлориду до дибромантранілової кислоти.
Через 3 дні після внутрішньовенного введення 4,6 % дози виводиться у незміненій формі, тоді як 35,6 % дози виводиться у кон’югованій формі з сечeю.
Період напіввиведення амброксолу гідрохлориду з плазми становить приблизно 10 годин. У новонароджених після повторного внутрішньовенного введення період напіввиведення збільшується приблизно вдвічі, вказуючи на зменшення кліренсу.
При тяжких захворюваннях печінки кліренс амброксолу зменшується на 20-40 %. При тяжких порушеннях функції нирок можливе накопичення метаболітів амброксолу, а саме дибромантранілової кислоти та глюкуронідів.
Амброксол проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри та екскретується у грудне молоко.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин, практично вільний від часток.
Несумісність.
ЛАЗОЛВАН не слід змішувати з будь-якими лікарськими засобами, крім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».
5 років.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у місці, недоступному для дітей.
По 2 мл у скляних ампулах; по 10 ампул у картонній коробці.
За рецептом.
Берінгер Інгельхайм Еспана, СА, Іспанія/
Boehringer Ingelheim Espana, SA, Spain.
Місцезнаходження.
Прат де ла Риба, 50, 08174 САНТ КУГАТ ДЕЛ ВАЛЛЕС (Барселона), Іспанія/
Prat de la Riba, 50, 08174 SANT CUGAT DEL VALLES (Barcelona), Spain.
ТОВ «Санофі-Авентіс Україна».
Місцезнахлдження.
Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50А.
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
лазолван®
(Lasolvan®)
Склад:діюча речовина: амброксолу гідрохлорид (ambroxol hydrochloride);
1 ампула містить амброксолу гідрохлориду 15 мг;
допоміжні речовини: кислота лимонна, моногідрат (E 330); натрію гідрофосфат, дигідрат; натрію хлорид; вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для інфузій. Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при кашлю та застудних захворюваннях. Муколітичні засоби. Код АТС R05C B06.Клінічні характеристики.
Показання.Для підсилення вироблення легеневого сурфактанта у недоношених дітей та новонароджених з синдромом дихальної недостатності.
Протипоказання.Відома гіперчутливість до амброксолу гідрохлориду або інших компонентів препарату.
Спосіб застосування та дози.Доведено, що ефективною є загальна добова доза, яка становить 30 мг амброксолу гідрохлориду на 1 кг маси тіла.
Дозу препарату застосовують у 4 прийоми шляхом повільної внутрішньовенної інфузії; рекомендовано застосовувати кожну окрему дозу шляхом внутрішньовенної інфузії за допомогою помпового пристрою для інфузій протягом щонайменше 5 хвилин.
Тривалість лікування – 5 днів.
Вміст 1-6 ампул слід розвести у 250-500 мл фізіологічного розчину або розчину Рінгера. Розчин, розведений за допомогою фізіологічного розчину або розчину Рінгера, стабільний з фізико-хімічної точки зору протягом 24 годин при температурі 15-25°C. З мікробіологічної точки зору, якщо відкриття ампул і розведення пов’язане з ризиком мікробіологічної контамінації, розчин слід використати одразу після приготування. Якщо цього не сталось, відповідальність за умови та терміни зберігання несе користувач. Якщо жоден з цих розчинників недоступний, розчин глюкози 5 % може бути застосований, як альтернативний. При застосуванні розчину глюкози 5 % вміст ампул слід розводити безпосередньо перед використанням. Якщо розчин не було використано негайно після приготування, його потрібно утилізувати.
Побічні реакції.Для оцінки частоти побічних явищ було використано таку класифікацію:
дуже часто |
≥1/10; |
часто |
≥ 1/100 - 1/10; |
нечасто |
≥ 1/1000 - 1/100; |
рідко |
≥ 1/10 000 - 1/1000; |
дуже рідко |
1/10 000; |
невідомо |
неможливо оцінити на основі наявних даних. |
Порушення з боку імунної системи/Порушення з боку шкіри та підшкірної жирової клітковини:
нечасто – еритема;
невідомо – анафілактичні реакції (включаючи шок), ангіоневротичний набряк, шкірні висипання, кропив’янка, свербіж та інші реакції підвищеної чутливості, тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
нечасто – сухість у роті, запор, слинотеча, сухість у горлі;
невідомо – нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
нечасто – ринорея, диспное (як симптом реакції підвищеної чутливості).
Порушення з боку нирок та сечовидільної системи:
нечасто – розлади сечовипускання.
Порушення загального характеру та патологічні явища у місці введення препарату:
нечасто – підвищення температури тіла та озноб, реакції з боку слизової оболонки.
Передозування.Наразі немає повідомлень щодо специфічних симптомів передозування. Симптоми, що спостерігаються у разі випадкового передозування або медичної помилки, аналогічні з відомими побічними реакціями при застосуванні в рекомендованих дозах та можуть потребувати симптоматичного лікування.
Застосування в період вагітності або годування груддю.Застосовують недоношеним дітям та новонародженим.
Діти.Застосовують недоношеним дітям та новонародженим за показаннями.
Особливості застосування.Якщо внутрішньовенне введення здійснюється надто швидко, в дуже рідкісних випадках можуть виникати головний біль, підвищена втомлюваність, виснаження і відчуття важкості в ногах.
Оскільки амброксол може посилювати секрецію слизу, препарат ЛАЗОЛВАН, розчин для інфузій, слід застосовувати з обережністю при порушенні бронхіальної моторики та посиленій секреції слизу (наприклад при такому рідкісному захворюванні, як первинна циліарна дискінезія).
ЛАЗОЛВАН слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції нирок або тяжким захворюванням печінки. При застосуванні амброксолу, як і будь-якої діючої речовини, яка метаболізується в печінці, а потім виводиться нирками, накопичення метаболітів, які утворюються у печінці, спостерігається у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.
Дуже рідко розвивалися тяжкі шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз; ТЕН), що іноді виникали на тлі застосування амброксолу. Більшість цих випадків пов’язані з основним захворюванням або з одночасним застосуванням іншого препарату. При появі будь-яких змін з боку шкіри або слизових оболонок застосування амброксолу слід припинити та негайно звернутися до лікаря.
ЛАЗОЛВАН, розчин для інфузій, містить менш ніж 1 ммоль (23 мг) натрію на ампулу.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.Застосовують недоношеним дітям та новонародженим.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.До цього часу не встановлено клінічно значущих взаємодій препарату з іншими лікарськими засобами.
Одночасне застосування препарату ЛАЗОЛВАН та засобів, що пригнічують кашель, може призвести до надмірного накопичення слизу внаслідок пригнічення кашльового рефлексу; така комбінація можлива тільки після ретельної оцінки лікарем співвідношення очікуваної користі та можливого ризику від застосування.
Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка.
Доклінічні дослідження виявили, що амброксолу гідрохлорид, діюча речовина препарату ЛАЗОЛВАН, збільшує секрецію в дихальних шляхах. Він також посилює виділення легеневого сурфактанта та стимулює активність циліарного епітелію. Ці дії призводять до покращення відділення слизу та його виведення (мукоциліарний кліренс). Покращення мукоциліарного кліренсу було продемонстровано в ході клінічних фармакологічних досліджень. Активація секреції рідини і збільшення мукоциліарного кліренсу полегшують виведення слизу та полегшують кашель.
Дослідження in vitro продемонстрували, що під впливом амброксолу гідрохлориду зменшується кількість цитокінів, а також кількість циркулюючих та зв’язаних з тканиною мононуклеарів та поліморфонуклеарних клітин.
У ході багатьох доклінічних досліджень також спостерігались антиоксидантні ефекти амброксолу.
Після застосування амброксолу гідрохлориду підвищується концентрація антибіотиків (амоксициліну, цефуроксиму, еритроміцину) у бронхолегеневому секреті та у мокротинні.
Фармакокінетика.
Амброксолу гідрохлорид зв’язується з білками плазми приблизно на 90 % у дорослих і на 60–70 % у новонароджених. Препарат проникає через плацентарний бар’єр і досягає легенів плода. Високий об’єм розподілу 410 л вказує на більше накопичення в тканинах, ніж у плазмі, концентрація в тканинах легенів перевищує відповідний показник у плазмі з коефіцієнтом > 17.
Метаболізм та виведення. Амброксолу гідрохлорид метаболізується головним чином у печінці шляхом глюкуронідації та меншою мірою шляхом розщеплення до дибромантранілової кислоти (остання становить приблизно 10 % дози); також утворюються і інші незначні метаболіти. Дослідження мікросомів печінки людини показали, що фермент CYP3A4 відповідає за метаболізм амброксолу гідрохлориду до дибромантранілової кислоти.
Через 3 дні після внутрішньовенного введення 4,6 % дози виводиться у незміненій формі, тоді як 35,6 % дози виводиться у кон’югованій формі з сечeю.
Період напіввиведення амброксолу гідрохлориду з плазми становить приблизно 10 годин. У новонароджених після повторного внутрішньовенного введення період напіввиведення збільшується приблизно вдвічі, вказуючи на зменшення кліренсу.
При тяжких захворюваннях печінки кліренс амброксолу зменшується на 20-40 %. При тяжких порушеннях функції нирок можливе накопичення метаболітів амброксолу, а саме дибромантранілової кислоти та глюкуронідів.
Амброксол проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри та екскретується у грудне молоко.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин, практично вільний від часток.
Несумісність.
ЛАЗОЛВАН не слід змішувати з будь-якими лікарськими засобами, крім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».
термін придатності. 5 років. Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у місці, недоступному для дітей. Упаковка.По 2 мл у скляних ампулах; по 10 ампул у картонній коробці.
Категорія відпуску.За рецептом.
Виробник.Берінгер Інгельхайм Еспана, СА, Іспанія/
Boehringer Ingelheim Espana, SA, Spain.
Місцезнаходження.
Прат де ла Риба, 50, 08174 САНТ КУГАТ ДЕЛ ВАЛЛЕС (Барселона), Іспанія/
Prat de la Riba, 50, 08174 SANT CUGAT DEL VALLES (Barcelona), Spain.
Заявник.ТОВ «Санофі-Авентіс Україна».
Місцезнахлдження.
Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50А.
Увага! Інструкція до препарату на сайті має інформаційне значення. Перед застосуванням ознайомтесь з інструкцією виробника!