Роноцит раствор для инъекций 1000 мг/4 мл ампулы 4 мл №5, Pharmavision

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

РОНОЦИТ

(RONOCIT)

діюча речовина: цитиколін;

1 ампула (4 мл) розчину містить цитиколіну (у формі натрієвої солі) 500 мг або 1000 мг;

допоміжні речовини: натрію гідроксид, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або злегка-жовтуватий розчин.

Засоби, що діють на нервову систему. Психоаналептики. Психостимулятори, засоби для застосування при синдромі дефіциту уваги та гіперактивності (ADHD) та ноотропні засоби. Інші психостимулювальні та ноотропні засоби. Цитиколін. Код АТХ N06B X06.

Фармакодинаміка

Цитиколін стимулює біосинтез структурних фосфоліпідів мембран нейронів, що підтверджено даними магнітнорезонансної спектроскопії. Цитиколін поліпшує функціонування таких мембранних механізмів як іонні насоси та рецептори, без регуляції яких неможливе нормальне проведення нервових імпульсів. Завдяки стабілізуючій дії на мембрану нейронів цитиколін проявляє протинабрякові властивості, які сприяють реабсорбції набряку мозку.

Клінічні дослідження показали, що цитиколін інгібує активацію деяких фосфоліпаз (А1, А2, С та D), зменшуючи утворення вільних радикалів, запобігає руйнуванню мембранних систем і зберігає антиоксидантні захисні системи, такі як глутатіон.

Цитиколін зберігає нейронний запас енергії, інгібує апоптоз, що поліпшує холінергічну передачу.

Експериментально доведено, що цитиколін також проявляє профілактичну нейропротекторну дію при фокальній ішемії головного мозку.

Клінічні дослідження показали, що цитиколін достовірно збільшує показники функціонального одужання у пацієнтів з гострим порушенням мозкового кровообігу, що збігається з уповільненням росту ішемічного ураження головного мозку за даними нейровізуалізації.

У пацієнтів із черепно-мозковою травмою цитиколін прискорює відновлення і зменшує тривалість та інтенсивність посттравматичного синдрому.

Цитиколін поліпшує рівень уваги та свідомості, сприяє зменшенню проявів амнезії, когнітивних та інших неврологічних розладів, пов’язаних з ішемією головного мозку.

Фармакокінетика

Цитиколін добре абсорбується після перорального, внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення. За рахунок цього значно збільшуються рівні холіну у плазмі крові. Абсорбція після перорального прийому практично повна, і його біодоступність приблизно така ж, як і після внутрішньовенного введення.

Цитиколін метаболізується у стінці кишечнику і в печінці з утворенням холіну та цитидину. Цитиколін значною мірою розподіляється у структурах головного мозку зі швидким впровадженням фракцій холіну в структурні фосфоліпіди та фракції цитидину – в цитидинові нуклеотиди і нуклеїнові кислоти. Цитиколін проникає у головний мозок і активно вбудовується у клітинні, цитоплазматичні та мітохондріальні мембрани, утворюючи частину фракції структурних фосфоліпідів.

Тільки невелика кількість дози виводиться з сечею і фекаліями (менше 3 %). Приблизно 12 % дози виводиться з СО2, що видихається. В екскреції цитиколіну з сечею можна виділити дві фази: перша фаза, що триває близько 36 годин, у ході якої швидкість виведення швидко знижується, і друга фаза, в ході якої швидкість екскреції знижується набагато повільніше. Те ж саме спостерігається у видихуваному СО2 – швидкість виведення швидко знижується приблизно через 15 годин, а потім знижується набагато повільніше.

Клінічні характеристики

• Інсульт, гостра фаза порушень мозкового кровообігу та лікування ускладнень і наслідків порушень мозкового кровообігу.
• Черепно-мозкова травма та її неврологічні наслідки.
• Когнітивні порушення та порушення поведінки внаслідок хронічних судинних і дегенеративних церебральних розладів.

• Підвищена чутливість до діючої речовини та/або до інших допоміжних речовин лікарського засобу.
• Підвищений тонус парасимпатичної нервової системи.

Цитиколін посилює ефект леводопи.

Цитиколін не слід одночасно застосовувати з меклофеноксатом та центрофеноксином.

У разі стійкого внутрішньочерепного крововиливу не слід перевищувати дозу 1000 мг на добу та швидкість внутрішньовенного вливання 30 крапель на хвилину.

У разі внутрішньовенного застосування лікарський засіб слід вводити повільно (протягом 3-5 хвилин залежно від дози, що вводиться).

Лікарський засіб у дозуванні 500 мг/4 мл містить менше 23 мг/ампулу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Лікарський засіб у дозуванні 1000 мг/4 мл містить 45,04 мг/ампулу натрію. Слід дотримуватися обережності при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Немає достатніх даних щодо застосування цитиколіну вагітним жінкам. Дані щодо екскреції цитиколіну у грудне молоко та його впливу на плід відсутні.

У період вагітності або годування груддю лікарський засіб слід застосовувати лише тоді, коли очікувана користь для жінки переважає потенційний ризик для плода / дитини.

В окремих випадках деякі побічні реакції цитиколіну з боку центральної нервової системи можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб призначений для внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення. Внутрішньовенно застосовувати у формі повільної внутрішньовенної ін’єкції (протягом 3–5 хвилин залежно від призначеної дози) або внутрішньовенно краплинно (40–60 крапель на хвилину).

Рекомендована доза для дорослих – 500–2000 мг/добу, залежно від тяжкості стану пацієнта.

При гострих та невідкладних станах максимальний терапевтичний ефект досягається при застосуванні цитиколіну у перші 24 години.

Термін лікування залежить від перебігу хвороби та визначається лікарем.

Пацієнтам літнього віку корегувати дозу не потрібно.

Лікарський засіб сумісний з усіма внутрішньовенними ізотонічними розчинами, а також із гіпертонічними розчинами глюкози.

Даний розчин призначений для разового застосування. Його необхідно ввести одразу ж після розкриття ампули. Невикористаний розчин слід знищити.

При необхідності лікування продовжують застосовувати лікарський засіб Роноцит у формі розчину для перорального застосування. Вміст ампули можна приймати безпосередньо або розчиняти у половині склянки води (120 мл).

Досвід застосування цитиколіну дітям обмежений, тому лікарський засіб слід застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь переважає будь-який потенційний ризик.

Випадки передозування не описані.

У разі передозування слід здійснювати симптоматичну терапію.

Побічні реакції виникають дуже рідко (1/10000) (включаючи повідомлення пацієнтів).

З боку нервової системи:

сильний головний біль, вертиго, галюцинації.

З боку серцево-судинної системи:

артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, тахікардія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

задишка.

З боку травного тракту:

нудота, блювання, діарея.

З боку імунної системи:

реакції гіперчутливості, у тому числі: висипання, гіперемія, екзантема, кропив’янка, пурпура, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.

З боку організму в цілому та реакції у місці введення:

озноб, набряк.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

5 років.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

Несумісність

Не застосовувати розчинники, не вказані у розділі «Спосіб застосування та дози».

По 4 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці у картонній коробці.

За рецептом.

ФармаВіжн Сан. ве Тідж. А.Ш. /

PharmaVision San. ve Tic. A.S.

Давутпаша Джад. №145 Зейтінбурну Стамбул, Туреччина /

Davutpasa Cad. No:145 Zeytinburnu Istanbul, Turkey.