Ревматизм: симптоми, причини, лікування і профілактика

Ревматизм (ревматична гарячка) – системне запальне захворювання інфекційно-алергічного походження, що характеризується ураженням сполучної тканини, переважно суглобової та серцево-судинної систем, а також шкіри та центральної нервової системи. У даній статті ми розглянемо ревматизм у всій його складності, включаючи основні симптоми, можливі причини, сучасні методи лікування та стратегії профілактики. Ми звернемо увагу на те, як своєчасно виявляти ознаки ревматизму та які чинники сприяють його появі. Також обговоримо, як комплексний підхід, включаючи медикаментозну терапію, зміни в способі життя та фізичні вправи, може допомогти в управлінні симптомами та покращенні якості життя людей, які страждають на це захворювання. Особлива увага буде приділена профілактиці ревматизму, що може допомогти знизити ризик розвитку або загострення хвороби.

Причини виникнення

Основною причиною ревматизму є імунна відповідь організму на бета-гемолітичну стрептококову інфекцію групи А. Однак, існують певні фактори, які можуть збільшувати ризик розвитку цього захворювання:

1. Інфекція стрептококового походження. Ревматизм виникає внаслідок неконтрольованого або неправильного лікування стрептокока групи А, який може бути спричинений такими захворюваннями, як ангіна, скарлатина, рожа, фарингіт тощо
2. Аутоімунна реакція. Вірогонні елементи стрептококів групи A містять антигенні складники, які подібні до антигенів тканин людини. Коли імунна система реагує на стрептококову інфекцію, може виникнути аутоімунна реакція, що призводить до пошкодження суглобів, серця та інших органів.
3. Генетична схильність. Хоча точні генетичні механізми не повністю зрозумілі, деякі люди можуть мати спадкову схильність до розвитку ревматизму.
4. Вік. Ревматизм вважається захворюванням молоді та дітей, в групі ризику знаходяться діти від 6 до 14 років, але дорослі не є виключенням.
5. Особи з ускладненим хронічним запаленням серцевих клапанів. Люди, які мають ускладнене хронічне запалення клапанів серця, також можуть вважатися групою ризику для розвитку ревматизму.

Точне визначення причини виникнення ревматизму є ключовим для вибору ефективної стратегії лікування та профілактики.

Типи ревматичної гарячки (ревматизму)

На сьогодні враховують дві форми ревматизму (ревматичної гарячки): гостра ревматична гарячка (ГРГ) і хронічна ревматична хвороба серця (ХРХС):

1. Гостра ревматична гарячка (ГРГ): Це найпоширеніший тип ревматичної гарячки. Розвивається як результат інфекції стрептококами групи A, зазвичай після нелікованого або недолікованого захворювання (скарлатини, рожі, ангіни, запалення середнього вуха тощо). ГРГ може вражати серце, суглоби, шкіру та нервову систему. Характеризується раптовими, інтенсивними симптомами, які розвиваються дуже стрімко. Тривалість гострої фази становить 2,5 місяця.
2. Хронічна ревматична хвороба серця (ХРХС): Цей тип ревматичної гарячки виникає внаслідок ускладнень, які виникають через ГРГ. ХРХС може призвести до ураження клапанів серця, міокардиту та інших серцевих ускладнень. Характеризується довготривалим перебігом з періодами загострень та ремісій. Поступово відбувається ураження суглобів і серця, внаслідок чого виникають необоротні зміни. Рівень життя падає, а тривалість скорочується.

Ці види ревматичної лихоманки можуть мати схожі симптоми, проте вони можуть також мати відмінності у важкості та тривалості проявів, а також в ускладненнях, які вони можуть викликати. Обидва типи вимагають індивідуального підходу в лікуванні, з огляду на їх особливості та вплив на організм.

Симптоми

Ревматична гарячка (РГ) може мати різні симптоми в залежності від її типу та перебігу. Розрізняти між гострою ревматичною гарячкою (ГРГ) та хронічною ревматичною хворобою серця (ХРХС) дуже важливо. Ось докладніші описи симптомів кожного з цих станів:

1. Гостра ревматична гарячка (ГРГ):
   • Лихоманка. Висока температура тіла, яка може тривати кілька днів або тижнів.
   • Набряк та почервоніння суглобів. Суглоби стають болючими, набряклими, рухи обмежені, на шкірі над ураженим суглобом може з'явитися почервоніння та жар.
   • Шкірний висип. Деякі форми ревматизму можуть супроводжуватися висипом на шкірі, який може мати різний характер та розміщення.
   • Хорея. Мимовільні та неконтрольовані рухи, особливо у дітей.
   • Тягнучі болі в області серця. Такі болі можуть бути пов'язані з ураженнями серця, що можуть виникнути внаслідок ревматичного захворювання.
   • Синдром хронічної втоми. Люди з ревматичними захворюваннями часто відчувають загальну слабкість та втому, навіть при невеликих фізичних навантаженнях.
   • Надмірна дратівливість. Ревматизм може спричиняти роздратованість через постійні болі та дискомфорт.
   • Безсоння. Біль та дискомфорт можуть впливати на якість сну, що призводить до безсоння та порушень сну.
2. Хронічна ревматична хвороба серця (ХРХС):
   • Задишка та втома. Виявляється при навантаженнях та спокої, слабкість та втома.
   • Серцева недостатність. Збільшення розмірів серця, проблеми з диханням, набряки в нижніх кінцівках.
   • Аритмії. Неправильний ритм серця, пульсація у шиї, незвичайні звуки серця під час аускультації.
   • Ураження клапанів серця. Викликає появу серцевих шумів, пульсуючих синців у долонях та підошвах, може бути ускладненим стенозом або недостатністю клапанів.

Симптоми ревматизму можуть бути різноманітними і варіювати в залежності від конкретного типу захворювання та індивідуальних особливостей пацієнта. Вони можуть проявлятися від легкого дискомфорту до виражених болісних відчуттів, що впливають на різні системи організму. Важливо вчасно виявляти ці симптоми та звернутися до кваліфікованого медичного фахівця для отримання діагностики та лікування. Індивідуальний підхід до кожного пацієнта дозволяє ефективно контролювати симптоми та покращити якість життя.

Діагностика

Діагностика ревматизму є складним процесом, який вимагає комплексного підходу. Основні методи діагностики включають:

• Медична історія та фізичний огляд. Лікар збирає детальну інформацію про медичну історію пацієнта, про можливі попередні інфекційні захворювання, особливо стрептококові інфекції горла. Фізичний огляд включає перевірку наявності симптомів, таких як шуми в серці, ураження суглобів та ознаки хореї.
• Лабораторні тести. Використовуються для визначення запалення, аутоімунних маркерів, інфекційних агентів або інших показників, що можуть вказувати на наявність ревматизму. Це включає аналізи крові на ревматоїдний фактор, антитіла ANA (антинуклеарні антитіла), С-реактивний білок, антитіла проти циклічного цитрулінованого пептиду (A-CCP), швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) та інші специфічні тести.
• Інструментальні обстеження. Для оцінки стану серцевої системи та суглобів використовують рентгенографію, УЗД (ультразвукове дослідження), ЕКГ (електрокардіографію) для досліждення роботи серцевого м’яза, МРТ (магнітно-резонансну томографію) або КТ (комп'ютерну томографію). Ці методи дозволяють виявити структурні зміни, запалення або пошкодження тканин.

Діагностика ревматизму часто вимагає співпраці між різними спеціалістами, включаючи ревматологів, кардіологів та інших лікарів. Очевидно, що точна діагностика є ключем до розробки ефективного плану лікування та управління симптомами.

Лікування

Лікування ревматизму залежить від конкретного типу захворювання, ступеня тяжкості симптомів та індивідуальних особливостей пацієнта. Основні стратегії лікування включають:

• Антибіотикотерапія. Використовується для лікування гострого ревматизму, особливо якщо він спричинений стрептококовою інфекцією. Антибіотики допомагають знищити інфекцію та запобігти подальшому розвитку ревматичної лихоманки.
• Протизапальні препарати. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) використовуються для зменшення болю та запалення під час активної фази хвороби. Вони допомагають контролювати симптоми та покращують якість життя пацієнтів.
• Корекція серцевих ускладнень. Якщо хвороба вражає серце, лікування може включати прийом препаратів для покращення роботи серця або лікування таких ускладнень, як серцева недостатність або аритмія.
• Кортикостероїди. Можуть бути призначені для швидкого зниження запалення при гострому ревматизмі, особливо коли він вражає серце. У хронічних випадках кортикостероїди використовуються обережно через можливі побічні ефекти.
• Імуномодулююча терапія. Призначається при хронічному ревматизмі, якщо він пов'язаний з аутоімунними розладами. Ці препарати допомагають регулювати імунну систему, знижуючи її агресивність щодо власних тканин організму.
• Фізіотерапія та реабілітація. Важливі для обох видів ревматизму, допомагають підтримувати рухливість, знижувати біль та покращувати функціональний стан пацієнта. Включають вправи, масаж, гідротерапію та інші методи.
• Спостереження за станом здоров’я. Регулярне спостереження за станом здоров’я, наприклад обстеження серця та суглобів, є важливим для раннього виявлення можливих ускладнень.
• В деяких випадках, особливо при серйозному дегенеративному ураженні суглобів або тяжкій деформації, ревматичному ураженні серцевих клапанів, може знадобитися хірургічне лікування.

Важливо пам'ятати, що лікування ревматизму має бути індивідуальним та заснованим на детальній діагностиці. Регулярне спостереження лікарем та належне управління станом може значно покращити якість життя пацієнтів.

Профілактика

Профілактика ревматичної гарячки в основному спрямована на уникнення стрептококової інфекції, яка є головною причиною розвитку цього захворювання. Ось деякі ключові поради щодо профілактики РГ:

• Своєчасне лікування стрептококових інфекцій. Важливо не ігнорувати гострі інфекції, наприклад, ангіну, оскільки якщо їх не лікувати, вони можуть призвести до розвитку ревматичної лихоманки, яка є однією з форм гострого ревматизму.
• Підтримка здорового способу життя. Збалансоване харчування, регулярні фізичні вправи та уникнення шкідливих звичок, таких як куріння та надмірне вживання алкоголю, допомагають зміцнити імунну систему та знизити ризик розвитку ревматизму.
• Контроль за станом здоров'я. Проводьте регулярні медичні огляди і консультації з лікарем для вчасного виявлення і лікування будь-яких інфекцій горла та контролю за вашим здоров'ям в цілому.
• Вакцинація. Вакцинація проти певних інфекційних агентів, зокрема стрептокока, може знизити ризик розвитку ревматичної лихоманки та пов'язаних з нею ревматичних ускладнень.
• Гігієна рук. Мийте руки регулярно з милом та водою, особливо перед їжею, після відвідування громадських місць і після кашлю чи чхання.
• Уникання контакту з особами, що мають ознаки інфекції. Стрептококові інфекції передаються від людини до людини через кашель, чхання та спільне використання предметів. Стежте за відстанню та уникайте близького контакту.
• Уникнення переохолодження та стресу. Переохолодження може призвести до зниження імунної відповіді організму та сприяти розвитку інфекцій, включаючи стрептококові. Стрес також може погіршити стан імунної системи, зробивши організм більш вразливим до інфекцій. Тому важливо уникати переохолодження та стресових ситуацій, а також шукати способи ефективного управління стресом, такі як медитація, йога, або заняття хобі, що допомагають розслабитися.

Застосування цих профілактичних заходів не тільки допомагає у профілактиці ревматизму, але й сприяє загальному покращенню здоров'я.

Пам'ятайте, що регулярний медичний огляд та своєчасне лікування можуть значно знизити ризик захворювання на ревматизм, запобігти його хронічному перебігу, а за наявності ревматичної хвороби – пришвидшити процес одужання.

Для проведення своєчасної терапії ви можете придбати онлайн препарати від ревматизму за приємними цінами на офіційному сайті мережі аптек «Бажаємо здоров'я».