Варикоцеле: що це, причини виникнення і методика лікування

Варикоцеле – це урологічна патологія, що виникає внаслідок варикозного розширення вени насіннєвого канатика. Варикоцеле — доволі поширене захворювання серед чоловіків віком від 10 до 40 років. За медичною статистикою, на таку патологію страждають понад 20% чоловічого населення, а в 50% випадків саме варикоцеле – причина чоловічого безпліддя.

Головною причиною виникнення хвороби вважається генетичний чинник. Зазвичай у родичів хворого були проблеми з венами: варикозне розширення на кінцівках, фімози чи патології сердечних клапанів. Спровокувати виникнення варикоцеле можуть анатомічні порушення, що в результаті призводять до підвищення тиску у вені. Перегин сім'яникової вени, перетискання її іншими судинами чи тканинами звужує просвіт та підвищує тиск усередині. Деякі чинники, наприклад, сильні напруження, закрепи, систематичні підняття великої ваги, підвищений тиск можуть значно прискорити розвиток хвороби. Тому, щоб не спровокувати прогрес варикоцеле, варто уникати навантажень та після консультації з лікарем приймати препарати для нормалізації тиску. Ці та інші ліки можна придбати за вигідними цінами в мережі аптек «Бажаємо здоров’я».

Найбільш виражений при варикоцеле симптом — це тягнучий біль у лівому яєчку. Больовий синдром може посилюватись ввечері або ж під час фізичних навантажень. Діагностується варикоцеле візуально та за допомогою пальпації.

Небезпека варикоцеле для чоловіків

Це підступне захворювання небезпечне тим, що може не мати ніяких симптомів до певного часу, а потім призвести до безпліддя. Майже половина хворих нічого не відчувають на будь-якій стадії, і лише чверть будуть непокоїти неприємні тягнучі відчуття в лівому яєчку. За несвоєчасного втручання варикоцеле призводить до зниження сперматогенезу. Інколи за відсутності симптомів чоловіки не мають ніякого статевого порушення, але з віком варикоцеле може проявлятися у вигляді болів.

Як розвивається варикоцеле?

Ліва яєчкова вена має анатомічні особливості, що можуть сприяти появі варикоцеле. Тому хвороба найчастіше виникає в лівому яєчку, іноді може бути двосторонньою, і дуже рідко правосторонньою. Вроджена відсутність чи недорозвиненість клапанів вени призводить до порушень циркуляції крові. Це спричиняє підвищення внутрішньовенного тиску та розширення вени. Тиск пошкоджує судини навколо сім'яникового канатика, через що вони теж розширюються.

Які стадії проходить варикоз яєчок?

Класифікують 3 ступені захворювання:

1. Варикозне розширення виникає під час сильного напруження та діагностується фізикально.
2. За нормальних розмірів та незмінених тканин яєчка вени можна пропальпувати у горизонтальному та вертикальному положенні пацієнта.
3. Під час важкого ступеня вени видно візуально, вони добре пальпуються, розміри яєчка змінені, є порушення у спермограмі.

Часто зустрічаються випадкові виявлення варикоцеле при паралельних обстеженнях пацієнтів. Хвороби необхідно позбавлятись, тому як вона веде до зміни структур та тканин статевих органів.

Що може призвести до виникнення варикоцеле?

Доказова медицина ще досліджує причини виникнення хвороби. Етіологія та патогенез варикоцеле до кінця не відомі. Науковці намагаються зрозуміти, що може спричинити саму хворобу та її рецидиви. До відомих причин захворювання належать:

• вроджені аномалії венозних клапанів яєчок;
• анатомічні порушення;
• слабкі венозні стінки;
• хронічне переповнення кров’ю судин статевих органів у пубертатному періоді;
• патологічний стан ниркових артерій, опущення нирок та інші супутні аномалії.

Як наслідок, варикоцеле може спричиняти простатит, порушення сперматогенезу та еякуляції. Кровопостачання і терморегуляція яєчок порушується, що ще більше пригнічує функціональні процеси.

Небезпека порушення гемато-тестикулярного бар'єра

Гемато-тестикулярний бар’єр дуже важливий у репродуктивній системі. Цей структурний комплекс сіменника виконує такі функції:

• транспортує вибіркові речовини до сім’яних канальців;
• є одним із регуляторів сперматогенезу;
• ізолює антигенні клітини сперматогенного епітелію від імунітету;
• захищає епітелій від зовнішніх чинників, що можуть його травмувати.

До структури гемато-тестикулярного бар’єра належать білкова оболонка та стінки капілярів яєчок, підтримуючі клітини сім’яних канальців. Варикоцеле порушує цей бар’єр, тому імунні фактори здатні потрапляти до тканин органу та атакувати її як чужорідну. В цьому випадку розвивається аутоімунне захворювання у вигляді запалення яєчок.

Методи лікування варикоцеле

Залежно від ступеня варикоцеле, лікування може бути консервативним чи радикальним. Точний діагноз встановлюється за допомогою візуального чи фізикального обстеження. Лікар збирає анамнез, щоб виключити наявність попередніх травм в області попереку. Загалом визначаються з наявністю варикозного розширення вен сім'яного канатика, з розмірами та консистенцією яєчок, ступенем розвитку варикоцеле. За необхідності призначають УЗД, доплерографія або інші обстеження.

Перша та друга стадії варикоцеле, за відсутності больового синдрому, можуть лікуватися носінням підтримувальних пов’язок, усуненням симптомів за допомогою препаратів, спеціальними вправами, вітамінними комплексами тощо.

Третя стадія хвороби потребує хірургічного втручання. Будь-який хірургічний спосіб направлений на припинення кровотоку сім’яною веною. Втручання проводять через розрізи на животі або в паху. До таких операцій належать:

• перев’язування вени на різних рівнях;
• лапароскопічне кліпування;
• мікрохірургічний анастомоз.

У цих випадках застосовують загальний наркоз, пацієнт знаходиться у стаціонарі кілька днів та буде обмежений у фізичних навантаженнях протягом декількох тижнів після втручання.

Менш травматичним методом є емболізація. Така ендоваскулярна операція проходить під місцевою анестезією. У стегнову вену вводять катетер, через який проводять спіралі та речовини для блокади патології. Просвіт вени закривають зсередини, не розтинаючи тканини.

Профілактика варикоцеле — це своєчасне урологічне обстеження. За виявлення захворювання на ранніх стадіях варто уникати навантажень, що можуть збільшувати внутрішньочеревний тиск. У будь-якому випадку треба консультуватись з урологом та виконувати його рекомендації.