Деперсоналізація: чому виникає відчуття відстороненості та що з цим робити

Деперсоналізація або синдром деперсоналізації-дереалізації – це стан, що належить до дисоціативних розладів, при якому людина відчуває відчуженість від власного тіла або психічних процесів, ніби спостерігає за собою з боку. Термін «деперсоналізація» походить від латинських слів «de-» (відокремлення) і «persona» (особистість), що разом означає «відчуття відокремлення від власної особистості». Цей стан може бути тимчасовим або тривалим і часто виникає як симптом психічних розладів, таких як депресія, тривожний розлад або посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Деперсоналізація може супроводжуватися відчуттям втрати сприйняття часу, простору та власної особистості, створюючи враження відокремлення від оточуючого світу та власного тіла.

У цій статті ми розглянемо причини виникнення деперсоналізації та її потенційне значення як симптому різних психічних розладів. Також, проаналізуємо сучасні методи лікування цього стану, спрямовані на відновлення почуття особистісної цілісності та покращення психічного здоров'я пацієнтів, що допоможе знизити вплив деперсоналізації на їхнє повсякденне життя.

Причини виникнення

Причини виникнення деперсоналізації можуть бути різноманітними та включати як психологічні, так і фізіологічні фактори, до яких належать:

1. Хронічний стрес. Тривалий стрес може призвести до виникнення деперсоналізації. Постійне психоемоційне навантаження негативно впливає на функціонування мозку, викликаючи відчуття відчуження.
2. Травматичні події. Переживання важких травматичних подій, таких як фізичне або сексуальне насильство, серйозна аварія або природна катастрофа, можуть призвести до розвитку деперсоналізації як захисного механізму психіки.
3. Психічні розлади. Деперсоналізація часто є симптомом інших психічних розладів, таких як депресія, тривожний розлад, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) або шизофренія. Ці розлади можуть викликати відчуття відстороненості від власного тіла та свідомості.
4. Неврологічні захворювання. Деякі неврологічні стани, такі як епілепсія або мігрень, можуть супроводжуватися епізодами деперсоналізації. Порушення в роботі мозку можуть викликати подібні симптоми.
5. Вживання психоактивних речовин. Вживання наркотиків або алкоголю може викликати або посилити симптоми деперсоналізації. Деякі медикаменти також можуть мати побічні ефекти, що включають відчуття відчуженості.
6. Генетичні фактори. Дослідження показують, що деякі люди можуть мати схильність до дисоціативних розладів, включаючи деперсоналізацію, внаслідок різних генетичних аспектів чи сімейної спадковості.

Ці причини відіграють важливу роль у розвитку деперсоналізації і допомагають зрозуміти механізми її виникнення. Важливо вчасно звертатися до лікаря при появі подібних симптомів для проведення комплексної діагностики та призначення ефективного лікування.

Супутні симптоми

Основним симптомом деперсоналізації є відчуття відстороненості або відчуження від власного тіла та розуму, ніби людина спостерігає за собою зі сторони. Однак, існують й супутні прояви цього стану, що часто включають різні психологічні та фізичні ознаки, а саме:

• Відчуття нереальності (дереалізація). Люди можуть відчувати, що їхні думки, почуття або частини тіла не належать їм. Це може супроводжуватися відчуттям спостереження за собою з боку.
• Емоційна відстороненість. Пацієнти можуть відчувати відчуженість від своїх емоцій або нездатність до їх вираження. Це може створювати відчуття пустоти або емоційної «онімілості».
• Зміни у сприйнятті часу. Часто люди з деперсоналізацією відчувають, що час проходить повільніше або швидше, ніж зазвичай. Це може спричиняти плутанину та дезорієнтацію.
• Проблеми з пам'яттю. Люди з деперсоналізацією можуть відчувати труднощі з запам'ятовуванням подій або відчувати, що їхні спогади не є реальними. Це може супроводжуватися втратою концентрації та уваги.
• Фізичні відчуття. Пацієнти можуть відчувати різні незвичні фізичні відчуття, наприклад поколювання, оніміння тіла або як їхнє тіло змінюється. Це може викликати додатковий стрес і занепокоєння.
• Інші симптоми. Деперсоналізація іноді також супроводжується такими симптомами, як зміна сприйняття власного голосу або зовнішніх звуків, кольорів, форм та розмірів предметів.

Усвідомлення цих супутніх симптомів деперсоналізації допомагає пацієнтам та лікарям своєчасно виявляти цей стан та приймати необхідні заходи для його лікування.

Діагностика

Діагностика деперсоналізації є важливим кроком для визначення наявності розладу та розробки відповідного плану лікування. Основні діагностичні заходи включають:

1. Опитування. Лікар проводить детальну бесіду з пацієнтом, запитуючи про його відчуття, емоції та переживання. Опитування допомагає виявити характерні ознаки деперсоналізації та оцінити їх інтенсивність.
2. Психологічне тестування. Використовуються стандартизовані опитувальники та тести для оцінки рівня деперсоналізації. Це дозволяє кількісно визначити ступінь вираженості симптомів і порівняти результати з нормою.
3. Анамнез. Збір інформації про попередні психічні та фізичні захворювання, стресові події, травми. Аналіз анамнезу допомагає виявити можливі причини та тригери деперсоналізації.
4. Спостереження. Лікар може спостерігати за поведінкою пацієнта під час сеансів терапії. Це допомагає оцінити, як пацієнт реагує на певні ситуації і які поведінкові зміни відбуваються.
5. Нейропсихологічне тестування. Використовується для оцінки когнітивних функцій пацієнта. Це допомагає виявити можливі порушення, що супроводжують деперсоналізацію, та визначити їх вплив на повсякденне життя.
6. Оцінка біохімічних показників. В деяких випадках є доцільним проведення аналізу крові для визначення рівнів різних хімічних речовин, таких як гормони та нейротрансмітери, які можуть провокувати розвитком деперсоналізації.

Додатковими методи діагностики можуть бути нейровізуалізаційні дослідження, такі як МРТ або КТ головного мозку, для виключення органічних причин симптомів.

Лікування

Лікування деперсоналізації спрямоване на зменшення симптомів і покращення психічного стану пацієнта, що досягається за рахунок:

• Психотерапія. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає пацієнтам змінити негативні мисленнєві шаблони та покращити їхнє сприйняття себе і навколишнього світу. Терапія спрямована на ідентифікацію тригерів та розробку стратегій їхнього подолання.
• Медикаментозної терапії. Використання антидепресантів та анксіолітиків допомагає знизити симптоми деперсоналізації, особливо якщо вони пов'язані з депресією або тривожними розладами. Призначенням медикаментів займається лікар-психіатр, який підбирає відповідні препарати та їх дози.
• Техніки релаксації. Практики медитації, йоги та дихальні вправи допомагають знизити рівень тривоги та покращити загальний психоемоційний стан. Це сприяє відновленню відчуття зв'язку з реальністю.
• Підтримки здорового способу життя. Регулярна фізична активність, збалансоване харчування та достатній сон допомагають підтримувати психічне здоров'я. Ці фактори позитивно впливають на загальний стан пацієнта і сприяють зменшенню симптомів деперсоналізації.
• Підтримки соціальних зв'язків. Спілкування з друзями та родиною, участь у соціальних заходах допомагають відновити відчуття реальності та підтримки. Соціальна активність сприяє зміцненню психічного здоров'я та зменшенню симптомів деперсоналізації.

Застосування цих методів лікування допомагає ефективно контролювати деперсоналізацію та покращити якість життя пацієнтів. Самолікування може бути небезпечним і призвести до погіршення стану. Наприклад, неправильне використання медикаментів без консультації лікаря може викликати серйозні побічні ефекти або, навіть, залежність.

Профілактика

Профілактика деперсоналізації є важливим кроком для підтримки психічного здоров'я та запобігання розвитку цього розладу.

1. Регулярна фізична активність. Заняття спортом допомагають знизити рівень стресу і тривоги, що може зменшити ризик виникнення деперсоналізації. Фізичні вправи сприяють виробленню ендорфінів, які покращують настрій та загальне самопочуття.
2. Збалансоване харчування. Здорове харчування з достатньою кількістю вітамінів та мінералів підтримує функціонування мозку та загальний стан психологічного здоров'я. Вживання продуктів, багатих на омега-3 жирні кислоти, може покращити настрій та знизити рівень тривоги.
3. Регулярний сон. Якісний та достатній сон є важливим для підтримки психічного здоров'я. Недостатній сон може підвищити рівень стресу та ризик розвитку деперсоналізації, тому важливо дотримуватися регулярного режиму сну.
4. Ароматерапія. Використання ефірних олій, таких як лаванда, м'ята або евкаліпт, може допомогти знизити рівень тривоги та сприяти розслабленню. Ароматерапія може бути ефективною у створенні заспокійливої атмосфери.
5. Танцювальна терапія. Рух і танець можуть допомогти виразити емоції і знизити рівень напруги в організмі. Танцювальна терапія сприяє розвитку фізичної та емоційної гармонії.

Дотримання цих профілактичних заходів сприяє підтримці психічного здоров'я та зменшує ризик розвитку деперсоналізації. Важливо своєчасно звертатися за психологічною підтримкою при виникненні перших ознак відчуженості або тривоги, щоб запобігти розвитку більш серйозних психологічних станів.

Для проведення своєчасної терапії ви можете придбати онлайн препарати та засоби для лікування та полегшення проявів деперсоналізації за приємними цінами на офіційному сайті мережі аптек «Бажаємо здоров'я». Пам'ятайте, що краще утриматись від самолікування, оскільки це може мати негативні наслідки для Вашого здоров'я. Завжди рекомендується консультуватися з лікарем, перш ніж купувати будь-які медичні препарати чи засоби.