Що таке РДУГ у дітей та дорослих?

РДУГ – це абревіатура, що означає розлад дефіциту уваги та гіперактивності, відомий у міжнародній практиці як ADHD (attention-deficit/hyperactivity disorder). У медичному сенсі РДУГ – це порушення нейропсихічного розвитку, яке має хронічний перебіг і формується внаслідок дисфункції лобних та префронтальних ділянок кори головного мозку, що відповідають за регуляцію уваги, контролю імпульсів і планування дій. Уперше поняття «гіперкінетичний синдром» було запропоновано ще в середині XX століття, однак сучасна термінологія «розлад дефіциту уваги та гіперактивності» була офіційно закріплена в DSM-IV. Сьогодні більшість фахівців розглядають РДУГ не лише як клінічний діагноз, а як фактор, що суттєво впливає на емоційне сприйняття світу, здатність до адаптації, навчання та міжособистісної взаємодії. Усвідомлення того, що таке РДУГ, є ключем до розуміння причин внутрішнього дискомфорту, складнощів з концентрацією, втомою від постійного контролю над собою та глибокого відчуття роз'єднаності із зовнішнім середовищем.

У цій статті ми розглянемо причини, клінічні прояви та сучасні методи лікування РДУГ у дітей і дорослих. Також проаналізуємо ефективність різних терапевтичних стратегій, спрямованих на контроль розладу, покращення якості життя та зниження психосоціального навантаження.

Причини виникнення

РДУГ є нейропсихіатричним розладом, що виникає внаслідок порушення розвитку та функціонування окремих ділянок головного мозку, зокрема лобної та префронтальної кори, які відповідають за самоконтроль, планування й концентрацію уваги.

На відміну від поширених міфів, РДУГ – це не результат «поганого виховання» або зовнішньої розбещеності, а нейробіологічний стан з хронічним перебігом.

Причини РДУГ мають мультифакторний характер, і жоден із чинників не є визначальним сам по собі. Основні групи факторів:

1. Генетична схильність. Існує значна кореляція між наявністю РДУГ у дітей і подібними проявами в батьків чи близьких родичів. Дослідження виявляють зв’язок із мутаціями генів, що регулюють транспорт дофаміну, серотоніну та норадреналіну, які відіграють ключову роль у регуляції уваги, імпульсивності та контролю поведінки.
2. Порушення внутрішньоутробного розвитку. Фактори, що впливають на плід у період вагітності (стреси, інфекції, вживання алкоголю, куріння), можуть негативно позначитися на формуванні префронтальної кори, яка відповідає за здатність до уваги та гальмування імпульсів.
3. Перинатальна гіпоксія або ускладнені пологи. Недостатнє постачання кисню під час народження часто пов’язане з ризиком порушення розвитку нейронних зв’язків, що призводить до розладів регуляції поведінки.
4. Нейробіологічні дисфункції. Порушення функціонування мозкових структур – зокрема базальних гангліїв, мозочка та передньої поясної кори – разом із дефіцитом нейромедіаторів (особливо дофаміну) можуть знижувати здатність до концентрації уваги та контролю емоцій.
5. Несприятливе раннє середовище. Токсичні стосунки в родині, надмірне інформаційне навантаження або емоційна депривація у дитячому віці підвищують вірогідність формування поведінкових порушень, типових для РДУГ у дітей.

Хоча прояви РДУГ у дорослих часто відрізняються від дитячих, у більшості випадків корені порушення сягають саме дитинства. Усвідомлення того, які фактори спричиняють РДУГ, дозволяє краще розуміти механізми його розвитку й формувати стратегії втручання на ранніх етапах.

Симптоми

Клінічна картина РДУГ формується з трьох основних груп проявів – неуважності, гіперактивності та імпульсивності. Важливо враховувати, що симптоми можуть варіюватися за вираженістю та характером залежно від віку, середовища та супутніх розладів. РДУГ, симптоми якого проявляються ще в ранньому дитинстві, може зберігатися в дорослому віці, змінюючи форму, але не втрачаючи впливу на функціонування людини.

До основних симптомів РДУГ належать:

1. Хронічна неуважність – особа легко відволікається, не завершує розпочаті справи, не дотримується послідовності у виконанні завдань, має труднощі з концентрацією під час читання, слухання чи розмови.
2. Імпульсивна поведінка – характеризується поспішністю у прийнятті рішень, схильністю перебивати співрозмовника, складністю в очікуванні своєї черги, а також необдуманими вчинками, що мають соціальні наслідки.
3. Гіперактивність – виражається у постійній моторній активності, неспроможності сидіти спокійно, надмірній балакучості або метушливості навіть у ситуаціях, де це недоречно.
4. Порушення організації та тайм-менеджменту – людям із РДУГ складно планувати час, розставляти пріоритети, слідувати інструкціям або керувати кількома завданнями одночасно.
5. Емоційна нестабільність – часті перепади настрою, низька стресостійкість, дратівливість, тенденція до афективних вибухів або тривожності.

Ці симптоми РДУГ не лише ускладнюють повсякденне життя, а й впливають на навчання, міжособистісні стосунки та професійну діяльність. Особливо показовими є симптоми РДУГ у дітей, оскільки вони впливають на формування навичок самоконтролю, поведінкову адаптацію та освітню успішність.

Типи РДУГ

Типи РДУГ поділяються за домінуючими клінічними проявами, що дозволяє точніше діагностувати розлад і підібрати відповідну терапію. Згідно з міжнародною класифікацією, виділяють три основні форми: 

• переважно неуважний тип;
• переважно гіперактивно-імпульсивний тип;
• комбінований тип. 

У пацієнтів із неуважним типом переважають труднощі з концентрацією уваги, розсіяність, нездатність завершувати завдання, проблеми з організацією діяльності, плануванням і запам’ятовуванням деталей. Така форма частіше зустрічається серед дівчат і може залишатися непоміченою довше, ніж інші, оскільки не супроводжується надмірною активністю, яка зазвичай привертає увагу дорослих. Переважно гіперактивно-імпульсивний тип характеризується надмірною рухливістю, нетерпимістю до очікування, імпульсивністю у прийнятті рішень, схильністю до переривання розмов або втручання в чужі справи. Така поведінка частіше виявляється у хлопчиків і призводить до труднощів у навчанні, соціалізації та дисципліні. Комбінований тип є найпоширенішим і включає ознаки обох попередніх форм, з вираженим порушенням уваги, поведінки й самоконтролю, що суттєво впливає на функціонування в навчанні, сім’ї та міжособистісному середовищі. 

Питання про те, у якому віці проявляється розлад дефіциту уваги та гіперактивність, є ключовим для ранньої діагностики та ефективного втручання. Найчастіше перші ознаки РДУГ виникають у віці 3–6 років, коли дитина починає активно взаємодіяти з соціумом, відвідувати дитячий садок або початкову школу. Саме в цей період виявляються труднощі з концентрацією, імпульсивністю та гіперактивністю, які виходять за межі вікової норми. У деяких випадках симптоми залишаються малопомітними до підліткового віку, а іноді й до дорослого життя, де вони проявляються в іншій формі – порушеннях організації, хронічній неуважності або емоційній нестабільності.

Діагностика

Процес виявлення РДУГ потребує мультидисциплінарного підходу та врахування поведінкових, когнітивних і емоційних особливостей людини. Діагностика РДУГ у дорослих і дітей базується не лише на спостереженні за симптомами, а й на зборі анамнезу, використанні стандартизованих методик і виключенні інших психічних або неврологічних станів.

До основних етапів діагностики РДУГ належать:

1. Збір анамнезу та спостереження за поведінкою. Проводиться бесіда з пацієнтом, а у випадку з дітьми – також з батьками та педагогами. Дає змогу встановити тривалість і вираженість симптомів, з’ясувати, у яких сферах життя спостерігаються порушення, а також простежити їх динаміку з дитинства до теперішнього часу.
2. Оцінка за діагностичними критеріями (DSM-5 або МКХ-11). Фахівець визначає, чи відповідають симптоми встановленим критеріям, які охоплюють неуважність, гіперактивність та імпульсивність, а також їхній вплив на функціонування в повсякденному житті.
3. Проведення стандартизованих шкал та анкет. Застосовуються опитувальники для пацієнта, батьків або вчителів, зокрема тест на РДУГ (наприклад, ASRS, SNAP-IV), який допомагає кількісно оцінити вираженість симптомів і виявити ділянки найбільшого функціонального дефіциту.
4. Нейропсихологічне тестування. Досліджуються когнітивні процеси – увага, пам’ять, виконавчі функції, швидкість обробки інформації – що дозволяє уточнити тип порушень і виключити органічні ураження мозку.
5. Виключення інших діагнозів. Важливо відмежувати РДУГ від тривожних розладів, депресії, аутистичного спектра, порушень навчання або наслідків черепно-мозкових травм.

Важливим діагностичним критерієм є виявлення симптомів у кількох сферах життя – вдома, у школі або на роботі, – що свідчить про системний характер порушень.

У дітей діагностика переважно орієнтується на поведінкові патерни, що виходять за межі вікової норми. У дорослих РДУГ часто маскується компенсаторними звичками, тому для точної постановки діагнозу необхідний ретельний збір інформації про симптоми з дитинства, динаміку їх прояву, ступінь впливу на повсякденне функціонування. Індивідуалізований підхід дозволяє не лише уточнити діагноз, а й запобігти хибній інтерпретації симптомів.

Лікування

Лікування РДУГ потребує комплексного підходу, що враховує нейробіологічну природу розладу, психосоціальні особливості пацієнта та супутні порушення. Основні стратегії базуються на поєднанні медикаментозної терапії та психотерапевтичної підтримки. Залежно від віку, типу симптомів та рівня функціонування обирається індивідуальна програма, яка дозволяє максимально знизити вираженість порушень і підвищити якість життя. Лікування РДУГ у дорослих часто фокусується на зменшенні тривожності, покращенні навичок саморегуляції, підвищенні стійкості до стресу та формуванні адаптивних моделей поведінки на роботі й у соціальному середовищі. Пацієнтам можуть призначатися стимулюючі або нестимулюючі препарати для нормалізації обміну дофаміну та норадреналіну, а також антидепресанти, ноотропи й заспокійливі засоби – залежно від супутніх симптомів і загального стану. Паралельно проводиться когнітивно-поведінкова терапія, що допомагає контролювати імпульсивність, структурувати час і ефективно керувати повсякденними завданнями. Ключове завдання психотерапії – навчити людину, як опанувати розлад з дефіцитом уваги і гіперактивністю у повсякденних умовах, враховуючи індивідуальні виклики й сильні сторони. Такий підхід не лише зменшує симптоми, а й формує довготривалі навички самодопомоги та підвищує впевненість у власних можливостях.

Профілактика

Профілактика РДУГ охоплює як первинні заходи – спрямовані на зниження ймовірності розвитку розладу, так і вторинні – які допомагають запобігти його ускладненням та соціальним наслідкам. Оскільки більшість випадків формуються в дитячому віці, профілактичні дії мають починатися ще до встановлення діагнозу РДУГ або за перших ознак поведінкових відхилень. Особливу увагу слід приділяти середовищу, у якому розвивається дитина, якості взаємодії з дорослими та підтримці емоційного комфорту.

До дієвих профілактичних заходів належать:

1. Забезпечення стабільного пренатального середовища – здорова вагітність із мінімізацією токсичних чинників (куріння, алкоголь, медикаменти без призначення) сприяє нормальному розвитку нервової системи плода.
2. Контроль за психоемоційним станом матері під час вагітності – хронічний стрес, тривожність та депресивні стани у майбутньої матері можуть впливати на формування регуляторних механізмів у мозку дитини.
3. Адекватне сенсорне навантаження в ранньому віці – надлишок стимулів (гаджети, шум, штучне освітлення) у перші роки життя може спричинити гіперзбудливість і труднощі з увагою. Важливо дозовано формувати середовище розвитку.
4. Організація чіткого режиму дня та структурованих щоденних дій – прогнозовано організоване середовище з повторюваними щоденними активностями зменшує стрес у дитини та допомагає зміцнити виконавчі функції.
5. Ранній розвиток емоційного інтелекту – навчання вираженню й розпізнаванню емоцій, формування навичок самозаспокоєння і взаємодії з іншими знижує ризик порушень поведінки у майбутньому.
6. Підтримка фізичної активності у помірному форматі – регулярний рух (плавання, танці, командні ігри) покращує здатність до саморегуляції та знижує гіперзбудливість нервової системи.
7. Формування адаптивних навичок комунікації в колективі – дитина, яка з раннього віку вчиться домовлятися, висловлювати прохання й адекватно реагувати на заборони, має менший ризик розвитку опозиційної або неконтрольованої поведінки.
8. Психологічна готовність батьків до індивідуальних темпів розвитку дитини – прийняття особливостей темпераменту без надмірного тиску або порівняння з ровесниками формує безпечний простір для самовираження.

Завдяки ранній профілактиці можливо зменшити не лише ймовірність виникнення самого розладу, а й ступінь його впливу на життя з РДУГ, якщо симптоми все ж проявляться. Усвідомлення того, що діагноз РДУГ – не вирок, а підстава для створення комфортного, зрозумілого і підтримуючого середовища, є запорукою ефективного супроводу дитини або дорослого з таким розладом.

Розлад дефіциту уваги та гіперактивності – це складний нейроповедінковий стан, що впливає на всі сфери життя людини. Сучасні методи допомагають зменшити прояви неуважності, гіперактивності та імпульсивності, покращити соціальну адаптацію та підвищити якість життя. При цьому важливо усвідомлювати, що самолікування при РДУГ є неприпустимим, адже неконтрольоване застосування препаратів чи відмова від психотерапії може призвести до погіршення стану, емоційного виснаження та розвитку супутніх психічних розладів.

Звертайтеся до кваліфікованих лікарів та фахівців, а за потреби – до надійних аптечних сервісів. У мережі аптек «Бажаємо здоров’я», яка працює в Києві та інших містах України (окрім тимчасово окупованих територій), можна отримати професійну консультацію щодо засобів підтримки при РДУГ, а також купити ліки, рекомендовані лікарем, за прийнятними цінами.