Сенсоневральна приглухуватість: причини виникнення та методи лікування

Сенсоневральна приглухуватість є одним із типів втрати слуху, який виникає через ураження органів внутрішнього вуха, слухового нерва або центру в головному мозку, який відповідає за сприйняття звуку. Залежно від області ураження слухового апарату бувають такі типи приглухуватості:

• Сенсоневральна приглухуватість: втрата слуху через порушення здатності перетворювати механічні коливання в електричні імпульси.
• Провідникова приглухуватість: порушенння проведення звуку в зовнішньому / середньому вусі.
• Змішана приглухуватість: комбінація обох причин.

Причини та фактори ризику сенсоневральної приглухуватості

Основні причини зниження слуху при сенсоневральній приглухуватості можуть бути дуже різними. До них належать:

• Акустична невринома. Це доброякісна новоутворення, яке росте на акустичному нерві, що відповідає за слух та рівновагу.
• Генетична схильність. У деяких випадках сенсоневральна приглухуватість може бути спричинена генетичними факторами.
• Шум і вібрація. Постійний або довготривалий контакт з високим рівнем шуму або вібрації може сприяти розвитку проблем зі слухом.
• Вік. Захворювання може бути пов'язане зі старінням, оскільки структури внутрішнього вуха можуть зазнавати змін з часом.
• Травми. Травми голови або вуха можуть впливати на акустичний нерв та спричинити проблеми зі слухом.
• Вірусні інфекції. Деякі вірусні інфекції, такі як вірус вітряної віспи чи грип, можуть спричинити ушкодження слухового апарата.
• Поганий стан кровообігу. Проблеми з кровообігом до внутрішнього вуха можуть призвести до сенсоневральної приглухуватості.
• Деякі медикаменти. Певні ліки, особливо антибіотики та протизапальні засоби, можуть мати негативний вплив на слух.
• Інші медичні стани. Деякі хвороби, такі як діабет, високий кров'яний тиск та інші, можуть збільшити ризик розвитку сенсоневральної приглухуватості.
• Радіаційна терапія. Радіаційна терапія голови та шиї може вплинути на акустичний нерв і призвести до проблем зі слухом.

Важливо розуміти, що сенсоневральна приглухуватість може бути спричинена комбінацією декількох факторів. Якщо у вас є симптоми втрати слуху або проблем з рівновагою, важливо звернутися до лікаря для діагностики та відповідного лікування.

Клінічні симптоми та прояви

Найчастішими проявами хвороби у пацієнтів є:

• Зниження слуху або повна втрата слуху на одному або обох вухах. Це може вплинути на розуміння мови, сприйняття звуків та реакцію на звукові стимули.
• Відчуття звуків (свисту, дзвону, шуму), які не мають зовнішнього джерела. Тинітус може бути супутнім симптомом сенсоневральної приглухуватості.
• Ушкодження акустичного нерва може впливати на вестибулярний апарат, що призводить до проблем з рівновагою, підвищеною схильністю до падінь та погіршення координації.
• Важкість у розумінні мови може призвести до розладів у мовленні, особливо в шумних або незнайомих оточеннях.
• У пацієнтів може виникати відчуття "забитості" або "повного" вуха, подібно до того, як їх вуха опущені.
• Зазвичай сенсоневральна приглухуватість впливає на сприйняття високих частот звуку, таких як дзвінкий голос людини чи звук дзвоника.
• Пацієнти можуть мати труднощі у розрізненні звуків, зокрема в умовах шумного оточення.
• Звуки вищої гучності можуть бути сприйняті більш болісно або дискомфортно.
• Пацієнти можуть відчувати спотворення звуків, коли вони доходять до їх вух.
• Втрата слуху може призвести до відчуття соціальної ізоляції, погіршити якість життя та спричинити стрес.

Важливо пам'ятати, що симптоми можуть виявлятися по-різному у кожної людини.

Діагностика та обстеження

Діагностика та обстеження сенсоневральної приглухуватості включає комплексний підхід, що допомагає встановити причини та ступінь втрати слуху пацієнта. Ось деякі основні методи діагностики та обстеження:

• Аудіометрія. Це основний метод для визначення рівня слуху пацієнта. Зазвичай використовуються спеціальні пристрої - аудіометри, які дозволяють виміряти аудіальний поріг для різних частот звуку.
• Тон-смуга. Під час цього тесту пацієнт повинен натискати кнопку або підняти руку, якщо почує звук. Це дозволяє визначити аудіальний поріг для різних частот і гучностей звуку.
• Тимпанометрія. Цей тест допомагає визначити стан барабанної перетинки і середнього вуха. Тимпанометр генерує деякий тиск вуха та вимірює, як барабанна перетинка реагує на цей тиск.
• Вестибулярні тести. Вони оцінюють функцію вестибулярного апарату та рівновагу. До цих тестів можуть належати калоричні проби, ротаційний тест та інші.
• Акустичні емісії. Цей тест виявляє активність внутрішнього вуха шляхом вимірювання акустичних емісій, які генеруються природніми процесами вуха.
• Аудіограма. Це графічне зображення результатів аудіометрії, яке показує аудіальний поріг для різних частот звуку.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ). Цей метод може бути використаний для визначення структурних аномалій у внутрішньому вусі, а також для виключення інших патологій.
• Електроенцефалографія (ЕЕГ). Цей метод може допомогти виявити дисфункції в області слухової кори головного мозку.
• Електронейроміографія (ЕНМГ). Вона допомагає вивчати функцію акустичного нерва та інших нервових структур, пов'язаних із слухом.
• Лабораторні тести. Лабораторні аналізи можуть бути проведені для визначення можливих причин, таких як інфекції або імунні реакції.

Обстеження пацієнта з сенсоневральною приглухуватістю має бути індивідуальним, і лікар зазвичай призначає ті методи діагностики, які відповідають конкретній ситуації та стану пацієнта.

Методи лікування та реабілітації

Лікування та реабілітація сенсоневральної приглухуватості включають комплекс заходів, спрямованих на поліпшення слухової функції та покращення якості життя пацієнта. Ось деякі методи лікування та реабілітації:

1. Медикаментозна терапія, що включає застосування препаратів, що покращують кровопостачання головного мозку і стимулюють обмінні процеси в нервовій системі, додатково в комплекс включають вітамінні препарати групи B.
2. Фізіотерапевт може провести спеціальні вправи, що допоможуть покращити баланс та координацію рухів, які можуть бути порушені внаслідок втрати слуху.
3. Для легких та помірних втрат слуху можуть бути призначені слухові апарати, які допомагають покращити сприйняття звуку.
4. Якщо втрата слуху досить серйозна, може бути рекомендовано кохлеарний імплант. Використовується для безпосередньої стимуляції слухового нерва.
5. Деякі пацієнти можуть використовувати методи слухової терапії, такі як розпізнавання мови за контекстом та інші психоакустичні вправи.
6. Втрата слуху може впливати на психічний стан пацієнта. Психолог чи психотерапевт може надати підтримку та допомогу в управлінні емоційними аспектами.
7. Спеціалісти з ерготерапії можуть допомогти пацієнтам вчитися пристосовуватися до змін у побуті та роботі, пов'язаних із втратою слуху.
8. Важливо мати підтримку родини та близьких у важкий період адаптації до нових умов життя.
9. Уникайте шумних середовищ та інших факторів, які можуть негативно впливати на слух.
10. У деяких випадках можуть застосовуватися нові технології, такі як транскраніальна магнітна стимуляція, яка досліджується як потенційний метод реабілітації.

Важливо пам'ятати, що підхід до лікування та реабілітації сенсоневральної приглухуватості повинен бути індивідуальним для кожного пацієнта, враховуючи ступінь втрати слуху, причини та інші фактори.

Для збереження вашого здоров'я важливо обрати якісні ліки від захворювань вух. Купити онлайн препарати за приємними цінами можна на офіційному сайті мережі аптек «Бажаємо здоров'я».