Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке): що це таке, чому виникає та як лікувати

Ангіоневротичний набряк, відомий також як набряк Квінке, є серйозним медичним станом, що характеризується раптовим набряком тканин, особливо на обличчі та гортані. Цей стан може бути потенційно небезпечним для життя, оскільки набряк в гортані може утруднити дихання. Ангіоневротичний набряк може виникати внаслідок різних причин, включаючи алергії, генетичні фактори, а також певні медичні стани. Лікування цього стану залежить від причини та тяжкості симптомів і може включати застосування ліків для зменшення набряку та запобігання його повторному виникненню. В статті ми розглянемо, що таке ангіоневротичний набряк, чому він виникає, та які сучасні методи його лікування.

Види набряку і причини виникнення

Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) може виникати з різних причин, які поділяються на дві основні категорії: спадковий ангіоневротичний набряк та набутий ангіоневротичний набряк.

Спадковий ангіоневротичний набряк

Цей тип набряку зазвичай обумовлений генетичними факторами. Він виникає через вроджену недостатність або дисфункцію білка C1-інгібітора, що відіграє важливу роль у регуляції імунної системи та системи згортання крові. Недостатність цього білка призводить до неконтрольованого вивільнення вазоактивних речовин, зокрема брадикініну, що викликає набряк.

Набутий ангіоневротичний набряк

Цей тип набряку може виникати у дорослих людей без сімейної історії захворювання. Його причинами можуть бути:

• Алергічні реакції. Наприклад, на продукти харчування, ліки, укуси комах або інші алергени.
• Медичні стани. Деякі захворювання, такі як аутоімунні розлади або деякі форми раку, можуть спричинити ангіоневротичний набряк.
• Деякі препарати, зокрема інгібітори АПФ, які використовуються для лікування гіпертонії, можуть викликати ангіоневротичний набряк у деяких пацієнтів.

У ряді випадків точна причина ангіоневротичного набряку може залишатися невизначеною. Важливо звернутися до лікаря для точної діагностики та розробки відповідного плану лікування.

Супутні симптоми

Симптоми ангіоневротичного набряку (набряку Квінке) можуть варіюватися від легких до загрозливих для життя. Цей стан зазвичай характеризується раптовим та часто болючим набряком, який може виникати в різних частинах тіла. Основні симптоми включають:

• Набряк обличчя. Часто вражаються губи, повіки, щоки, та іноді язик. Набряк може бути асиметричним.
• Набряк кінцівок. Руки, ноги, пальці, а також статеві органи можуть набрякати.
• Ураження дихальних шляхів. Набряк гортані може призвести до утруднення дихання і є найбільш небезпечним симптомом, який може вимагати невідкладної медичної допомоги.
• Шлунково-кишкові симптоми. Біль у животі, нудота, блювота та діарея можуть виникати, коли набряк вражає шлунково-кишковий тракт.
• Біль та відчуття тиску. Набряклі ділянки часто супроводжуються відчуттям тяжкості, болю або тиску.
• Відсутність свербежу. На відміну від алергічних реакцій, таких як кропив’янка, ангіоневротичний набряк зазвичай не супроводжується свербінням.

Симптоми можуть тривати від кількох годин до декількох днів. Важливо швидко звернутися за медичною допомогою, особливо якщо виникають ознаки утрудненого дихання або сильного набряку.

Діагностика

Діагностика ангіоневротичного набряку зосереджується на виявленні основної причини та відокремленні його від інших станів, які можуть викликати подібні симптоми. Основні кроки діагностики включають:

• Медичний анамнез та фізичний огляд. Лікар збирає інформацію про симптоми, історію захворювань в сім'ї, алергії, а також про будь-які ліки, які приймає пацієнт. Фізичний огляд допомагає оцінити ступінь та розташування набряку.
• Лабораторні тести. Залежно від підозрюваного типу ангіоневротичного набряку, можуть бути проведені різні лабораторні тести. Для спадкового ангіоневротичного набряку важливим є визначення рівня та функціональності білка C1-інгібітора. У випадках набутого ангіоневротичного набряку можуть бути проведені додаткові аналізи для виявлення можливих асоційованих захворювань.
• Алергологічні тести. Якщо існує підозра на алергічний ангіоневротичний набряк, можуть бути проведені спеціальні алергічні тести для виявлення конкретних алергенів.
• Диференційна діагностика. Лікар проводить порівняльний аналіз симптомів з іншими станами, такими як алергічні реакції, інфекції або інші медичні стани, щоб виключити їх.

На підставі отриманої інформації лікар поставить точний діагноз і розробить план лікування. Важливо підкреслити, що при виникненні симптомів ангіоневротичного набряку необхідно звернутися до лікаря для отримання кваліфікованої допомоги.

Лікування

Лікування ангіоневротичного набряку залежить від його типу та тяжкості симптомів. Основні принципи лікування включають:

• Невідкладна допомога. У випадку тяжкого набряку, особливо якщо він вражає дихальні шляхи, необхідно негайно звернутися за медичною допомогою. Лікування може включати введення адреналіну, кисневу терапію або інші заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів.
• Лікування спадкового ангіоневротичного набряку. Це може включати замісну терапію C1-інгібітором, ліки для контролювання рівня брадикініну в організмі, та профілактичні заходи для зменшення частоти і тяжкості атак.
• Лікування набутого ангіоневротичного набряку. Лікування зазвичай зосереджене на контролі основного захворювання, яке спричинило набряк. Можуть бути застосовані протизапальні препарати та імуномодулятори.
• Управління алергічним ангіоневротичним набряком. У цьому випадку ключовим є уникнення відомих алергенів та застосування антигістамінних та протизапальних препаратів для контролю симптомів.
• Підтримуюче лікування. Для усіх типів ангіоневротичного набряку важливим є підтримка загального стану здоров'я, уникнення відомих тригерів та інформування пацієнтів та їх сімей про заходи невідкладної допомоги у випадку раптових атак.

Лікування ангіоневротичного набряку повинно здійснюватися під наглядом кваліфікованого медичного працівника, який може налаштувати терапію відповідно до індивідуальних потреб пацієнта. Варто пам’ятати, що самолікування може призвести до непередбачуваних наслідків і лише погіршити набряк

Профілактика

Профілактика ангіоневротичного набряку залежить від типу набряку та індивідуальних чинників ризику пацієнта. Основні заходи профілактики включають:

1. Уникнення відомих тригерів. Якщо набряк асоційований з будь-якими алергенами або тригерами, такими як певні продукти, ліки або фактори навколишнього середовища, їх слід уникати.
2. Обережне використання ліків. Людям із схильністю до ангіоневротичного набряку слід уникати застосування препаратів, які можуть спровокувати набряк.
3. Профілактична медикація. Для пацієнтів із спадковим ангіоневротичним набряком можуть бути рекомендовані профілактичні препарати, такі як андрогени або антіфібринолітичні агенти, щоб зменшити частоту та тяжкість атак.
4. Регулярний медичний нагляд. Регулярні візити до лікаря допомагають контролювати стан та вчасно коригувати лікування.
5. Освіта та самодопомога. Важливо, щоб пацієнти та їхні сім'ї були добре інформовані про захворювання, його симптоми та дії у випадку невідкладної ситуації. Носіння медичного браслета з інформацією про стан може бути корисним у невідкладних ситуаціях.
6. Здоровий спосіб життя. Загальні рекомендації щодо здорового способу життя, такі як збалансоване харчування, регулярні фізичні вправи та уникнення стресу, можуть сприяти зміцненню імунної системи та загальному здоров'ю.

Індивідуальний підхід до профілактики є ключовим, оскільки чинники ризику та тригери можуть суттєво відрізнятися між пацієнтами. Пацієнти повинні консультуватися зі своїми лікарями для розробки оптимального плану профілактики.

Для проведення своєчасної терапії ви можете придбати протизапальні препарати онлайн за приємними цінами на офіційному сайті мережі аптек «Бажаємо здоров'я».