Дальтонізм: чому виникає колірна сліпота, види та профілактика

Дальтонізм, відомий також як колірна сліпота, є генетичним розладом, який впливає на спроможність розрізняти кольори або їхні відтінки. Цей стан отримав свою назву на честь англійського хіміка Джона Дальтона, який першим описав свою власну нездатність розрізняти кольори у кінці 18-го століття. Дальтонізм може істотно впливати на повсякденне життя та професійну діяльність людини, обмежуючи вибір професій або навіть виконання звичайних завдань. Дальтоніки не можуть чітко розрізняти деякі кольори, такі як червоний і зелений або, скажімо, синій і жовтий. Найчастіше, відбувається порушення сприйняття червоно-зеленого кольору. А синьо-жовтий дефіцит сприйняття кольору зустрічається дещо рідше. За статистикою, проблеми з розпізнаванням кольорів виявляються частіше у чоловіків, ніж у жінок. Однак, дефіцит у сприйнятті синьо-жовтого кольору спостерігається однаково часто як у чоловіків, так і у жінок. Важливість розуміння дальтонізму полягає не лише в медичному аспекті, але й у соціальному, адже адаптація середовища та розробка технологій для людей з цим порушенням зору можуть значно покращити якість їх життя.

У цій статті ми розглянемо основні причини виникнення дальтонізму, його клінічні прояви та сучасні підходи до профілактики цього стану, акцентуючи увагу на важливості раннього виявлення та адаптаційних підходах, спрямованих на поліпшення зорової функції та загального здоров'я людей з кольоровою сліпотою.

Причини виникнення

Дальтонізм є порушенням сприйняття кольорів, яке часто є спадковим і зумовлене відсутністю або неправильною функцією одного або кількох типів кольорочутливих рецепторів у сітківці ока. Деякі фактори, не пов'язані з генетикою, також можуть сприяти розвитку дальтонізму. Отже, основні причини виникнення цього стану передбачають:

1. Генетичні фактори. Найпоширеніша причина дальтонізму – спадковість, яка передається переважно по X-хромосомі. Через це чоловіки частіше страждають на дальтонізм, оскільки вони мають лише одну X-хромосому.
2. Захворювання очей. Деякі офтальмологічні захворювання, такі як макулодистрофія або глаукома, можуть призводити до порушення сприйняття кольорів.
3. Травми очей. Травми або ушкодження очей, особливо ті, що впливають на сітківку або зоровий нерв, можуть спричинити тимчасові або постійні проблеми з розпізнаванням кольорів.
4. Вплив деяких ліків. Вживання певних медикаментів може мати побічний ефект у вигляді порушення колірного сприйняття. Наприклад, деякі ліки від малярії або туберкульозу можуть впливати на сприйняття кольорів.
5. Хронічні захворювання. Цукровий діабет або розсіяний склероз можуть спричинити пошкодження сітківки або зорового нерва, що веде до порушень сприйняття кольорів.

Розуміння причин дальтонізму може допомогти у виявленні та адаптації до цього стану, зокрема шляхом використання спеціальних окулярів або пристосувань, які допомагають розпізнавати кольори.

Симптоми

Симптоми дальтонізму варіюють залежно від типу порушення зору та його ступеня. Основні ознаки включають:

• Загальне зниження чутливості до кольору. Люди з цим симптомом можуть сприймати світ переважно в відтінках сірого.
• Утруднення у визначенні насиченості кольорів. Це може включати труднощі з оцінкою, наскільки яскравим або тьмяним є колір.
• Проблеми з визначенням тексту на кольоровому фоні. Особливо, коли текст та фон мають малу контрастність через порушення сприйняття кольору.

Супутні симптоми дальтонізму передбачають:

• Збільшена чутливість до яскравого світла. Часто люди з дальтонізмом відзначають підвищену чутливість до сильного світла або сонячного світла.
• Втома очей при роботі з кольоровими матеріалами. Постійне напруження при спробі розрізнити кольори може призводити до швидкої втоми очей.

Розуміння симптомів дальтонізму є ключовим для адаптації навколишнього середовища та вибору професії, яка враховує особливості зорового сприйняття. Підхід до кожної особи повинен бути індивідуальним, враховуючи специфіку її зорових обмежень.

Види

Існує кілька видів дальтонізму, кожен з яких має унікальні особливості:

1. Монохромазія. Це повна колірна сліпота, коли людина сприймає світ відтінками сірого. Монохромазія – дуже рідкісний стан, при якому відсутні або не функціонують всі три типи колірних рецепторів у сітківці.
2. Дихромазія. При дихромазії відсутній або нефункціональний один із трьох типів колірних рецепторів. Цей стан поділяється на кілька підтипів: протанопія – відсутність або дефект червоних рецепторів, за якої люди мають труднощі з визначенням червоних відтінків; дейтеранопія – відсутність або дефект зелених рецепторів, це найпоширеніший вид дальтонізму, при якому люди не розрізняють зелені відтінки; тританопія – відсутність або дефект синіх рецепторів, дуже рідкісний стан, при якому люди мають труднощі у сприйнятті синіх та жовтих кольорів.
3. Аномальна трихромазія. Цей стан характеризується зменшеним функціонуванням одного з трьох колірних рецепторів, але не їх повною відсутністю. Існують такі його підтипи: протаномалія – зменшене сприйняття червоного кольору, люди можуть бачити червоні кольори, але вони здаються їм менш яскравими; дейтераномалія – зменшене сприйняття зеленого кольору, найбільш поширена форма колірної сліпоти, при якій зелені кольори здаються більш блідими; тританомалія – зменшене сприйняття синього кольору, дуже рідкісний стан, при якому сині та жовті кольори сприймаються як менш насичені.

Від легкого зміщення в сприйнятті кольорів, яке може майже не впливати на повсякденне життя, до вираженої колірної сліпоти, яка вимагає адаптації та спеціальних засобів для полегшення взаємодії з навколишнім середовищем – кожен випадок дальтонізму є унікальним.

Діагностика

Діагностика дальтонізму включає в себе застосування спеціальних тестів та методів, спрямованих на оцінку здатності особи розрізняти кольори, наприклад:

• Тест Ішіхари. Найвідоміший та найчастіше використовуваний тест, який складається з серії кольорових карток з вмонтованими числами або шляхами, що визначаються за допомогою кольорового контрасту.
• Кольоровий візійний тест. Пристрій дозволяє точно виміряти колірну здатність особи через порівняння яскравості зеленого та червоного світла, які змішуються, щоб зіставити з жовтим кольором.
• Тест сприйняття кольору Фарнсворта Манселла 100 Hue Test. Цей тест оцінює здатність особи розташовувати кольорові диски за відтінками, що виявляє тонкі порушення в сприйнятті кольору.
• Тест на сприйняття кольорів Лентонера. Схожий на тест Ішіхари, але використовує різноманітні символи та більш складні кольорові комбінації для діагностики важких випадків дальтонізму.
• Електроретинограма (ЕРГ). Хоча рідко використовується спеціально для діагностики дальтонізму, цей метод може допомогти виявити неправильну функцію фоторецепторів в сітківці, що може впливати на сприйняття кольору.

Завдяки цим діагностичним методам лікарі можуть не тільки встановити наявність дальтонізму, але й його тип та ступінь тяжкості, що є критично важливим для визначення подальших рекомендацій щодо адаптації життя та професійної діяльності людини з таким порушенням зору.

Лікування

Лікування дальтонізму зосереджене не на усуненні самої причини стану, адже більшість випадків дальтонізму є генетичними та не піддаються корекції, а на тому, аби допомогти адаптувати сприйняття кольорів та полегшити повсякденне життя людей з колірною сліпотою. Ось кілька ключових методів:

1. Спеціалізовані окуляри та лінзи. Розроблені для покращення розпізнавання кольорів. Ці окуляри можуть змінювати спосіб, яким колір сприймається, хоча вони не відновлюють нормальне колірне сприйняття.
2. Використання адаптивних технологій. Програмне забезпечення та мобільні додатки можуть змінювати кольорові схеми на екранах для кращого сприйняття особами з дальтонізмом.
3. Освітні матеріали, адаптовані для людей з колірною сліпотою, можуть допомогти у навчанні та професійній діяльності (наприклад, для учнів та студентів з дальтонізмом можуть бути адаптовані освітні матеріали, які використовують патерни, текстури або відмінності в яскравості замість кольорів для позначення важливої інформації на графіках, картах або схемах або для осіб, чия робота вимагає точного розрізнення кольорів (наприклад, графічних дизайнерів або електриків), можуть бути розроблені спеціалізовані інструменти або програмне забезпечення з адаптованими кольоровими палітрами або позначками, які допомагають визначити правильний колір або провід).
4. Тренування та терапія. Деякі методи візуального тренування та перцептивної терапії можуть допомогти в розрізненні кольорів, використовуючи існуючі візуальні можливості особи.
5. Індивідуальні рішення. Для кожної особи з дальтонізмом можуть бути розроблені індивідуальні стратегії, які допомагають компенсувати труднощі зі сприйняттям кольорів, залежно від їх особистих потреб та умов життя (наприклад, для водіїв з дальтонізмом можуть бути корисними спеціальні додатки або GPS-системи, які надають голосові підказки або використовують унікальні звукові сигнали для позначення зміни сигналів світлофора або попереджень на дорозі; людина з дальтонізмом може розробити особисту систему організації інформації за допомогою форм, символів або розташування, замість звичайного використання кольорів для категоризації або позначення важливості).

Важливо розуміти, що самолікування або застосування неперевірених методів без консультації з фахівцем може не тільки бути неефективним, але й призвести до неправильного сприйняття інформації та збільшити ризик небезпечних ситуацій, особливо під час керування транспортом або виконання інших дій, що вимагають точного сприйняття кольорів. Тому, перед використанням будь-яких засобів для адаптації до дальтонізму слід проконсультуватися з офтальмологом або спеціалістом у галузі візуальної реабілітації.

Профілактика

Оскільки дальтонізм переважно є спадковим станом, пов'язаним із дефектами у генах, що відповідають за колірну чутливість, заходів безпосередньої профілактики цього розладу не існує. Однак, є підходи та рекомендації, які можуть допомогти особам з дальтонізмом адаптуватися до своїх умов життя, мінімізувати негативний вплив стану на повсякденні дії та підвищити загальну якість життя.

• Генетичне консультування. Пари, що планують дітей та мають історію дальтонізму в сім'ї, можуть скористатися генетичним консультуванням для оцінки ризиків передачі стану нащадкам.
• Раннє виявлення. Важливо здійснювати раннє тестування дітей на дальтонізм, особливо в сім'ях з відомою історією цього стану, щоб якнайшвидше розпочати адаптаційні заходи.
• Використання спеціалізованого програмного забезпечення. Програмне забезпечення та додатки, що адаптують кольорові схеми екранів для людей з дальтонізмом, можуть полегшити роботу з комп'ютером та мобільними пристроями.
• Психологічна підтримка. Можливість консультування з психологами, які спеціалізуються на допомозі людям в адаптації до обмежень, пов'язаних з дальтонізмом, може покращити якість життя та самопочуття.
• Адаптація робочого місця. Модифікація освітлення, кольорового кодування та організація робочого простору для зручності осіб з кольоровою сліпотою, допомагає зменшити їхні труднощі в професійній діяльності.

Ці заходи не запобігають самому дальтонізму, але допомагають особам, які живуть з цим станом, вести активний і повноцінний спосіб життя, мінімізуючи обмеження, пов'язані з порушенням сприйняття кольору.

Для проведення своєчасної терапії ви можете придбати онлайн препарати та засоби для профілактики та полегшення проявів дальтонізму за приємними цінами на офіційному сайті мережі аптек «Бажаємо здоров'я». Пам'ятайте, що краще утриматись від самолікування, оскільки це може мати негативні наслідки для Вашого здоров'я. Завжди рекомендується консультуватися з лікарем, перш ніж купувати будь-які медичні препарати чи засоби.