Ентеровірусна інфекція: хто в групі ризику та як уникнути зараження

Ентеровірусні інфекції належать до групи гострих вірусних захворювань, які характеризуються надзвичайною поширеністю та здатністю уражати різні органи й системи організму. Їхня небезпека полягає у швидкому розповсюдженні та схильності до розвитку тяжких ускладнень, особливо серед осіб зі зниженим імунітетом. Сам термін походить від поєднання латинського «enteron» – «кишечник» та «virus» – «отрута», що відображає первинну локалізацію збудників у шлунково-кишковому тракті. Ентеровірус – це не окремий збудник, а ціла група патогенів, здатних викликати широкий спектр клінічних станів – від легких проявів до серйозних уражень нервової системи чи серця. Ентеровірусна інфекція – це, згідно з визначенням, яке дає Центр громадського здоров’я МОЗ України, вірусне захворювання, яке передається від людини до людини та має різноманітні клінічні форми.

У статті буде висвітлено категорії людей, найбільш уразливих до ентеровірусної інфекції, та ключові профілактичні заходи. Окрему увагу приділимо сучасним підходам до епідемічного нагляду та контролю, які допомагають зменшити ймовірність масових спалахів.

Причини ентеровірусної інфекції

Ентеровірусні інфекції викликаються вірусами роду Enterovirus, що належать до сімейства Picornaviridae. Джерелом збудника завжди є інфікована людина – як із вираженими проявами, так і без клінічних симптомів. Передача вірусу відбувається переважно фекально-оральним шляхом через забруднені руки, їжу, воду, а також контактно-побутовим механізмом. Вірус потрапляє в організм через слизову оболонку ротоглотки або кишечника, де активно розмножується, після чого може поширюватися з током крові та уражати різні органи й тканини.

Ентеровірусна кишкова інфекція часто виникає в умовах порушення санітарно-гігієнічних норм, особливо у місцях масового скупчення людей – дитячих садках, школах, літніх таборах. Додатковим фактором є висока стійкість збудників у зовнішньому середовищі: вони здатні зберігати активність у воді, на харчових продуктах та побутових предметах протягом тривалого часу. Сезонність також відіграє роль – найбільше випадків реєструють у теплу пору року, коли збільшується контакт із потенційно забрудненими джерелами інфекції.

Симптоми ентеровірусної інфекції

Клінічна картина ентеровірусної інфекції надзвичайно різноманітна, адже збудник може уражати шлунково-кишковий тракт, центральну нервову систему, шкіру та слизові оболонки. Інтенсивність проявів залежить від віку, стану імунітету та конкретного серотипу вірусу. У деяких випадках ентеровірус, симптоми якого розвиваються поступово, може нагадувати інші вірусні інфекції, що ускладнює діагностику.

Поширені симптоми ентеровірусної інфекції:

1. Підвищення температури тіла.Лихоманка може тривати від кількох годин до 3–5 днів, супроводжуючись ознобом і загальною слабкістю.
2. М’язовий та головний біль. Виникає внаслідок інтоксикації та запальних процесів у м’язах і оболонках мозку.
3. Біль у горлі та почервоніння слизової. Часто супроводжується утворенням невеликих виразок або пухирців.
4. Кишкові розлади. Діарея, нудота та блювання – це часті прояви, які виникають, коли ентеровірусна інфекція, симптоми якої залежать від локалізації збудника, уражає шлунково-кишковий тракт. У дітей це може призводити до швидкого зневоднення.
5. Висипання на шкірі. В окремих випадках ентеровірус, висип при якому проявляється дрібноплямистими або папульозними елементами, може також уражати слизові оболонки.
6. Неврологічні прояви. У деяких випадках розвивається серозний менінгіт, що супроводжується сильним головним болем, нудотою, блюванням, світлобоязню та ригідністю потиличних м’язів.
7. Зниження апетиту та млявість. Часто спостерігаються у дітей як реакція на інтоксикацію.

Коли йдеться про ентеровірус у дітей, симптоми якого нерідко проявляються різкою лихоманкою та блюванням, важливо швидко встановити діагноз, щоб уникнути ускладнень. Через схожість проявів з іншими інфекціями існує ризик пізнього встановлення правильного діагнозу.

Види та форми ентеровірусної інфекції

Ентеровіруси належать до роду Enterovirus (сімейство Picornaviridae) і включають понад 100 серотипів. До них належать Poliovirus (збудники поліомієліту), Coxsackievirus A і B (герпангіну, хвороби «рука-нога-рот», міокардит, менінгіт), Echovirus (від легкої гарячки до серозного менінгіту), нові серотипи Enterovirus (зокрема EV-71, здатний викликати тяжкі неврологічні ураження), а також Rhinovirus, що є частою причиною гострих респіраторних захворювань. Саме така різноманітність збудників пояснює широкий спектр проявів інфекції.

Клінічні прояви ентеровірусної інфекції визначаються тим, які системи організму уражені. Найчастіше спостерігаються:

• грипоподібна – гарячка, головний біль, слабкість, біль у м’язах, катаральні явища;
• кишкова – діарея, нудота, блювання, біль у животі;
• серозна менінгітна – різкий головний біль, блювання, світлобоязнь, напруження потиличних м’язів;
• екзантема (герпангіна, «рука-нога-рот») – висипання на шкірі та слизових, дрібні пухирці в роті, на долонях і стопах;
• кардіальна – ураження серця з болем, задишкою, порушенням ритму;
• гепатитоподібна – збільшення печінки, жовтяниця, ознаки печінкової недостатності.

Ентеровірус у дорослих частіше має стертий або легкий перебіг, тоді як ентеровірус у дитини може проявлятися більш гостро й нерідко супроводжуватися ускладненнями.

Діагностика

Встановлення діагнозу ентеровірусної інфекції ґрунтується на поєднанні клінічної оцінки та лабораторних методів дослідження. Лікар враховує характер симптомів, епідеміологічну ситуацію та можливі контакти з хворими. Для підтвердження збудника застосовуються серологічні методи, полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) та імуноферментний аналіз (ІФА), які дозволяють виявити вірус або антитіла до нього в крові, спинномозковій рідині чи інших біологічних матеріалах. Швидкі експрес-методи, зокрема тест на ентеровірус, дають змогу отримати результат у найкоротший термін і особливо корисні під час спалахів у дитячих колективах. У складних випадках діагностика доповнюється аналізом спинномозкової рідини для виключення бактеріального менінгіту або інших небезпечних інфекцій. Своєчасне виявлення збудника є критично важливим для призначення адекватного лікування та запобігання поширенню інфекції.

Ентеровірусна інфекція: як лікувати

Терапія при ентеровірусній інфекції спрямована на усунення симптомів, відновлення водно-електролітного балансу та запобігання ускладненням. Важливо пам’ятати, що ентеровірус, лікування якого не передбачає специфічних противірусних препаратів, потребує ретельно підібраних підтримувальних методів. При цьому будь-які лікувальні заходи мають відповідати клінічним рекомендаціям та віковим особливостям пацієнта.

Основні методи лікування ентеровірусної інфекції:

1. Регідратація. Відновлення рідини та електролітів за допомогою сольових розчинів для пиття або внутрішньовенних інфузій у разі вираженого зневоднення.
2. Симптоматична терапія. Застосування жарознижувальних засобів при температурі понад 38,5 °C та протиблювотних препаратів за показаннями.
3. Дієтичне харчування. Виключення продуктів, що подразнюють слизову, та вживання легкої, добре засвоюваної їжі.
4. Пробіотики та пребіотики. Відновлення нормальної мікрофлори кишечника після гострої фази хвороби.
5. Контроль неврологічних симптомів. При ознаках ураження нервової системи – обов’язкова госпіталізація та проведення підтримувальної терапії згідно з протоколами.
6. Дотримання постільного режиму. Дає змогу зменшити навантаження на організм і пришвидшити відновлення.

Варто пам’ятати, що ентеровірусна інфекція, протокол лікування якої визначається лікарем, не терпить експериментів із самолікуванням: використання антибіотиків без показань, безконтрольний прийом імуномодуляторів чи знеболювальних може призвести до ураження печінки, поглиблення інтоксикації та затяжного перебігу інфекції.

Антибіотики та антибактеріальні препарати

Профілактика ентеровірусної інфекції

Основою профілактики ентеровірусної інфекції є дотримання санітарно-гігієнічних правил і переривання шляхів поширення вірусу. Особливу увагу варто приділяти попередженню масових спалахів у дитячих колективах та місцях великого скупчення людей. Ефективна профілактика включає низку простих, але дієвих заходів, які допомагають зменшити ймовірність інфікування.

Дієві методи профілактики ентеровірусної інфекції:

• ретельне миття рук з милом після вулиці, туалету та перед їдою, із застосуванням антисептиків у місцях без доступу до води;
• використання лише безпечної води для пиття, приготування їжі та миття продуктів, включно з бутильованою чи кип’яченою;
• дезінфекція іграшок, предметів побуту та поверхонь у дитячих закладах і вдома, особливо у період сезонних підйомів захворюваності;
• уникнення купання у водоймах із сумнівною якістю води, де можливе фекальне забруднення;
• контроль за якістю харчових продуктів та недопущення вживання їжі з вичерпаним терміном придатності;
• ізоляція осіб із підтвердженим діагнозом від колективів до повного одужання;
• проведення санітарно-освітньої роботи серед батьків та працівників дитячих установ щодо шляхів передачі та заходів профілактики.

Такі превентивні дії дозволяють значно знизити рівень захворюваності, особливо в дитячих групах та організованих колективах. Своєчасне впровадження цих заходів допомагає розірвати ланцюг передачі збудника й запобігти виникненню масштабних спалахів.

Ентеровірусна інфекція належить до високо контагіозних захворювань, і запобігти їй значно простіше, ніж лікувати наслідки. Дотримання правил особистої гігієни, контроль якості води та продуктів, своєчасна ізоляція хворих і санітарна обробка предметів побуту суттєво знижують ризик поширення вірусу. У разі захворювання важливо отримати кваліфіковану медичну допомогу, адже ентеровірусна інфекція, препарати від якої підбираються виключно лікарем, потребує індивідуального підходу залежно від форми та тяжкості перебігу. Не варто займатися самолікуванням, оскільки безконтрольний прийом медикаментів може призвести до ускладнень, зокрема з боку печінки чи нервової системи. Придбати рекомендовані лікарем засоби можна в мережі аптек «Бажаємо здоров’я» в Києві та інших містах України (окрім тимчасово окупованих територій) або на офіційному сайті apteka.net.ua, де вони представлені у широкому асортименті та доступні за прийнятними цінами.