Що таке асцит: симптоми, причини та лікування

Асцит – це медичний стан, що характеризується аномальним накопиченням рідини у черевній порожнині. Термін «асцит» походить від грецького слова «askites», що означає «мішок» або «міхур», та наочно відображає видимість стану, коли живіт людини виглядає набряклим та розтягнутим, нагадуючи мішок, наповнений рідиною. Він часто виникає внаслідок захворювання, такого як цироз, а також може бути пов’язаний із серцевою недостатністю, онкологічними захворюваннями або інфекційними процесами. Рідина, яка накопичується при асциті, є серозною, тобто вона прозора і може містити різні білки та інші компоненти крові. Хоча асцит сам по собі не є хворобою, він є важливим симптомом, що вказує на наявність серйозної патології в організмі.

У цій статті ми детально розглянемо асцит, його клінічні прояви та медичні підходи до лікування, забезпечуючи комплексний погляд на цю проблему та способи її контролю.

Причини виникнення

Асцит, патологічне накопичення рідини в черевній порожнині, зазвичай виникає внаслідок ряду серйозних захворювань, які впливають на обмін рідини в організмі. Ось деякі з основних медичних причин, що можуть призвести до розвитку асциту:

1. Портальна гіпертензія. Підвищений тиск у портальній венозній системі, часто викликаний цирозом печінки, блокує нормальний кровообіг через печінку, що призводить до витікання рідини в черевну порожнину.
2. Зниження синтезу альбуміну. Альбумін є важливим білком, який допомагає підтримувати осмотичний тиск у крові. Знижений синтез альбуміну при захворюваннях печінки, таких як цироз, зменшує цей тиск, що сприяє витоку рідини з кровоносних судин у черевну порожнину, викликаючи асцит.
3. Хвороби нирок. Ниркова недостатність або нефротичний синдром може призвести до затримки натрію і води, що відіграє важливу роль у формуванні асциту. Порушення функції нирок призводить до зниження здатності організму виводити надлишок рідини, що спричиняє її накопичення в черевній порожнині. Це також може супроводжуватися зниженням рівня альбуміну в крові, що посилює набряк і сприяє подальшому накопиченню рідини в животі.
4. Захворювання серця. Серцева недостатність може спричинити накопичення рідини в організмі, включаючи черевну порожнину, через зниження ефективності серцевого викиду. Внаслідок недостатньої підтримки серцем нормального кровообігу, рідина збирається у тканинах та порожнинах.
5. Рак. Метастази або первинні пухлини органів черевної порожнини, такі як рак яєчників або рак печінки, можуть сприяти формуванню асциту за рахунок порушення дренажу лімфатичної системи. Пухлини можуть блокувати нормальний відтік лімфи, що спричиняє накопичення рідини та розвиток асциту.
6. Інфекції та запалення. Перитоніт, панкреатит або інші запальні захворювання черевної порожнини можуть викликати накопичення рідини через запальну реакцію.

Таким чином, асцит є складним станом, який може виникати як наслідок різних основних медичних патологій, кожна з яких має свої механізми впливу на рівень рідини в організмі. Це вимагає уважного медичного нагляду та комплексного підходу до лікування основної причини.

Симптоми

Симптоми асциту розрізняються в залежності від об'єму рідини та швидкості її накопичення, а також від підґрунтя, на якому розвивається ця патологія. До ключових проявів асциту належать:

• Збільшення об'єму живота. Поступове накопичення рідини в черевній порожнині веде до видимого збільшення живота. Це може супроводжуватися відчуттям тяжкості або повноти в животі.
• Дискомфорт у животі. Пацієнти часто відчувають тиск у животі, який може переходити у біль при збільшенні об'єму рідини. Біль може посилюватись при зміні положення тіла.
• Задишка. Накопичення рідини може викликати тиск на діафрагму та інші органи, утруднюючи дихання. Це часто призводить до задишки, особливо при фізичній активності або лежанні.
• Здуття та набряк. Окрім загального збільшення живота, пацієнти можуть спостерігати здуття та набряки ніг. Набряки можуть з'являтись через порушення балансу рідин в організмі.
• Варикозне розширення вен. Венозний тиск у животі може викликати варикозне розширення вен, особливо навколо пупка. Вени стають більш видимими та розширеними на поверхні живота.

Додаткові ознаки асциту включать:

• Зниження апетиту. Внаслідок тиску розширеного живота на шлунок, може виникнути зниження апетиту, що призводить до втрати ваги та загальної слабкості.
• Нудота і блювання. Підвищений тиск у черевній порожнині може впливати на травну систему, спричиняючи нудоту і навіть блювання, особливо після їжі.
• Запори або діарея. Рідина в черевній порожнині може стискати кишечник, порушуючи його здатність до перистальтики, що призводить до проблем із дефекацією.
• Загальна слабкість і втома. Ці загальні симптоми можуть виникати внаслідок недостатньої харчової підтримки та низького вмісту енергії через зменшене харчування.
• Труднощі з концентрацією уваги. Накопичення токсинів в крові через порушення функцій печінки або нирок, що може супроводжувати асцит, може впливати на функціонування мозку.
• Підвищення температури тіла. Іноді асцит може бути пов'язаний з інфекцією в накопиченій рідині (перитоніт), що призводить до лихоманки.
• Біль у спині або боках. Збільшення об'єму живота може призвести до додаткового навантаження на спину і боки, спричиняючи біль.

Ці симптоми асциту потребують уважного медичного огляду та часто слугують орієнтирами для визначення тяжкості основної хвороби та відповідних напрямів лікування.

Діагностика

Діагностика асциту вимагає комплексного підходу, оскільки це стан може бути індикатором різних захворювань. Ефективна діагностика дозволяє не лише підтвердити наявність асциту, а й визначити його етіологію для належного лікування. Основні методи діагностики асциту включають:

1. Фізичний огляд. Лікар може виявити асцит під час перкусії (постукування по животу) та пальпації. Постукування допомагає визначити розміщення рідини в черевній порожнині.
2. Ультразвукове дослідження (УЗД). Це безболісний і неінвазивний метод, який дозволяє візуалізувати рідину в черевній порожнині та оцінити структуру сусідніх органів.
3. Комп'ютерна томографія (КТ). КТ забезпечує детальніше зображення внутрішніх структур, дозволяючи краще відрізнити асцит від інших утворень, наприклад, пухлин.
4. Парацентез. Забір рідини з черевної порожнини за допомогою голки, що дозволяє провести лабораторний аналіз асцитичної рідини на наявність інфекції, білка, клітин раку та інших компонентів.
5. Лабораторні аналізи крові. Аналізи крові можуть виявити зміни, що вказують на основні захворювання, такі як проблеми з печінкою, нирками або серцем, які можуть спричинити асцит.

Ці діагностичні підходи взаємодоповнюють один одного, дозволяючи медичним фахівцям отримати повну картину стану пацієнта, що є критично важливим для визначення наступних кроків у лікуванні.

Лікування

Лікування асциту спрямоване на контроль симптомів та адресацію основної причини його виникнення. Враховуючи потенційну тяжкість стану, медичні втручання повинні бути засновані на точному діагностичному оцінюванні. Ось деякі з основних методів лікування цього захворювання:

• Обмеження споживання солі. Рекомендується значне зниження вживання натрію, щоб зменшити затримку води та навантаження на серце і нирки. Це може включати дієтичні зміни, які допомагають знизити загальне споживання солі в щоденному харчуванні.
• Медикаментозна терапія. Застосування діуретиків, таких як спіронолактон або фуросемід, є стандартною практикою для стимуляції виведення надлишкової рідини через сечовидільну систему. Ефективне використання діуретиків вимагає регулярного моніторингу електролітів та ниркової функції, щоб уникнути ускладнень. Також, проводиться введення альбуміну, що підвищує онкотичний тиск плазми та зменшує набряки, сприяючи зниженню об'єму рідини в черевній порожнині.
• Парацентез. Механічне видалення надлишкової рідини з черевної порожнини через пункцію може бути використано для тимчасового полегшення симптомів в тяжких випадках. Цей метод може знадобитися повторно в разі швидкого переповнення черевної порожнини рідиною.
• Транс'югулярне внутрішньопечінкове портосистемне шунтування (TIPS). Процедура, що створює шунт між портальною веною і печінковими венами, знижуючи тиск у портальній системі. Процедура вимагає високої кваліфікації та виконується під контролем ультразвуку та рентгенівського обладнання.
• Перитонеовенозне шунтування. Встановлення шунту для відведення рідини з черевної порожнини у венозну систему.
• Корекція основної хвороби. Агресивне лікування основного захворювання, яке спричинило асцит, таке як хронічна хвороба печінки або серцева недостатність. Це може включати противірусну терапію при гепатиті, лікування серцевої недостатності, тощо.
• Пересадка печінки. У разі тяжкого цирозу та неефективності інших методів лікування може бути рекомендована пересадка печінки.

Самолікування асциту може бути особливо ризикованим, оскільки несвоєчасне або неправильне втручання може призвести до серйозних ускладнень, таких як електролітний дисбаланс, ниркова недостатність або погіршення перебігу основної хвороби. Використання медичних препаратів без нагляду фахівця може призвести до необгрунтованої втрати електролітів або інших небажаних реакцій.

Профілактика

Профілактика асциту здебільшого спрямована на управління та контроль станів, які можуть спричинити його розвиток. Важливість раннього виявлення та ефективного лікування основних захворювань, що ведуть до асциту, не можна недооцінювати. Ось основні заходи, які можуть допомогти запобігти розвитку асциту:

1. Контроль за станом печінки. Рання діагностика та адекватне лікування цирозу та інших захворювань печінки можуть запобігти розвитку асциту. Важливо дотримуватися рекомендацій лікаря, приймати призначені ліки та уникати вживання алкоголю.
2. Ведення здорового способу життя. Відмова від алкоголю та дотримання дієти з низьким вмістом натрію допомагають знизити ризик розвитку асциту. Регулярні фізичні вправи також сприяють загальному зміцненню організму та підтримці нормальної ваги.
3. Контроль артеріального тиску. Ефективне управління високим кров'яним тиском допомагає зменшити ризик серцевої недостатності, що також може спричинити асцит.
4. Вживання достатньої кількості білків. Дієта, багата білками, підтримує нормальний рівень альбуміну в крові, що є важливим для підтримки осмотичного тиску та запобігання витоку рідини в черевну порожнину.
5. Регулярний медичний огляд. Важливо регулярно проходити медичні обстеження, особливо для осіб, які мають хронічні захворювання, що можуть вести до асциту, такі як хронічні хвороби печінки, серця чи нирок.

Застосування цих профілактичних заходів може значно знизити ризик розвитку асциту, поліпшуючи якість життя та здоров'я людей, які мають ризик виникнення цього стану.

Для проведення своєчасної терапії ви можете придбати онлайн препарати для лікування та профілактики асциту за приємними цінами на офіційному сайті мережі аптек «Бажаємо здоров'я». Пам'ятайте, що краще утриматись від самолікування, оскільки це може мати негативні наслідки для Вашого здоров'я. Завжди рекомендується консультуватися з лікарем, перш ніж купувати будь-які медичні препарати чи засоби.