Що таке остеомієліт та чи можна його вилікувати

Остеомієліт – це запальне інфекційне захворювання кісткової тканини або кісткового мозку, що характеризується ураженням елементів кістки. Найчастіше, збудниками остеомієліту є стафілококи, зокрема Staphylococcus aureus, стрептококи та інші мікроорганізмами. Інфекція може потрапити в кістку через кровотік, з сусідньої інфікованої ділянки або внаслідок прямого проникнення, наприклад, через травму або хірургічне втручання.

Історично, поняття «остеомієліт» було введене в медичну термінологію для опису інфекційних уражень кісток, які виникають внаслідок бактерій або інших мікроорганізмів. Перші описи симптомів, схожих на остеомієліт, можна знайти ще в працях давньогрецьких і римських лікарів. Зацікавлення в дослідженні остеомієліту зросло у 19-му столітті завдяки розвитку мікробіології та більш глибокому розумінню інфекційних процесів.

В цій статті ми розглянемо симптоми, причини виникнення та сучасні методи лікування остеомієліту. Також, проаналізуємо профілактичні заходи, які можуть допомогти знизити ризик розвитку цього захворювання та мінімізувати його вплив на загальний стан здоров'я і якість життя пацієнтів.

Причини виникнення

Причини появи остеомієліту пов'язані з інфікуванням кісткової тканини та кісткового мозку патогенними мікроорганізмами. Це захворювання може розвиватися внаслідок різних факторів, які сприяють проникненню інфекції в кістку:

1. Гематогенне поширення інфекції. Інфекція може потрапити в кістку через кровотік з іншого інфікованого місця в організмі. Це є найпоширенішим механізмом у дітей, коли бактерії потрапляють у кров з фурункулів, абсцесів або інших інфекцій.
2. Травми кістки. Відкриті переломи або інші травми кістки можуть сприяти проникненню мікроорганізмів безпосередньо в кісткову тканину. Це створює сприятливі умови для розвитку інфекції.
3. Хірургічні втручання. Післяопераційні інфекції можуть розвинутися через недостатню стерильність під час хірургічних процедур або внаслідок поганої регенерації після операції на кістці.
4. Поширення з навколишніх тканин. Інфекції з сусідніх тканин, таких як шкіра або м'язи, можуть поширюватися на кістку. Наприклад, глибокі інфіковані рани можуть стати джерелом інфекції.
5. Системні захворювання. Захворювання, що послаблюють імунну систему, такі як діабет, ВІЛ або хронічні захворювання, можуть збільшити ризик розвитку остеомієліту. Імунокомпроментовані пацієнти мають більшу схильність до інфекцій.
6. Протези та імплантати. Наявність ортопедичних протезів або імплантатів може бути фактором ризику, оскільки бактерії можуть утворювати біоплівки на поверхні імплантату, що утруднює їхнє знищення.

Розуміння цих причин допомагає своєчасно виявити фактори ризику остеомієліту та вжити необхідних заходів для його профілактики і лікування. Регулярні медичні огляди та дотримання рекомендацій лікаря є важливими для збереження здоров'я кісток і запобігання інфекційним ускладненням.

Симптоми

Симптоми остеомієліту можуть варіювати залежно від форми захворювання та локалізації інфекції. Основні прояви цього стану включають:

• Біль у кістці. Постійний або пульсуючий біль у ураженій ділянці, який може посилюватися при русі або фізичному навантаженні. Біль є однією з основних ознак інфекційного процесу в кістковій тканині.
• Набряк і почервоніння. Запалення кістки може супроводжуватися набряком, почервонінням та підвищенням температури шкіри над ураженою ділянкою. Ці симптоми свідчать про активний запальний процес.
• Лихоманка. Підвищення температури тіла є загальною реакцією організму на інфекцію. Лихоманка може бути різного ступеня, від субфебрильної до високої, і супроводжуватися загальною слабкістю.
• Відчуття втоми. Пацієнти з остеомієлітом часто відчувають загальну слабкість і втому, що пов'язано з реакцією організму на інфекцію та інтоксикацію.
• Зниження рухливості. Ураження кістки може обмежувати рухливість кінцівки або суглоба через біль і набряк, що впливає на здатність виконувати повсякденні завдання.
• Наявність гнійних виділень. У випадках гострого або хронічного остеомієліту можуть спостерігатися гнійні виділення з свищів або рани, які свідчать про наявність інфекції в кістковій тканині.
• Нічний біль. Біль, що посилюється вночі, є характерним симптомом остеомієліту і може бути настільки сильним, що заважає спати.
• Неврологічні симптоми. У випадку остеомієліту кісткового мозку або наближених структур, відбувається ураження нервових волокон, що проходять поблизу інфікованої кістки. Це призводить до розвитку тяжких неврологічних симптомів, таких як біль у спині, втрата чутливості, координації або навіть паралічі, залежно від місця і ступеня ураження.

Рання ідентифікація цих симптомів є ключовою для точної діагностики та ефективного лікування остеомієліту. Своєчасне звернення до лікаря допоможе уникнути серйозних ускладнень і забезпечить належне лікування захворювання.

Види

Остеомієліт може мати різні форми залежно від характеру перебігу захворювання, шляху проникнення інфекції та тривалості запального процесу:

1. Гострий остеомієліт. Це початкова стадія захворювання, яка розвивається швидко, протягом декількох днів або тижнів після інфікування. Характеризується сильним болем, набряком, почервонінням ураженої ділянки та високою температурою тіла. Гострий остеомієліт часто виникає у дітей та молодих людей.
2. Хронічний остеомієліт. Розвивається, якщо гострий остеомієліт не був своєчасно вилікуваний або лікування було неповним. Хронічна форма може тривати роками, характеризується періодичними загостреннями і ремісіями. Симптоми можуть бути менш вираженими, але захворювання може призводити до утворення свищів та гнійних виділень.
3. Гематогенний остеомієліт. Виникає внаслідок проникнення інфекції в кістку через кровотік з іншого інфікованого місця в організмі. Найчастіше зустрічається у дітей і молодих людей, часто вражає довгі кістки кінцівок.
4. Посттравматичний остеомієліт. Розвивається після відкритих переломів або хірургічних втручань на кістках. Інфекція потрапляє в кістку через відкриті рани або хірургічні розрізи, що створює сприятливі умови для розвитку запального процесу.
5. Контактний (суміжний) остеомієліт. Виникає внаслідок поширення інфекції з сусідніх тканин, таких як шкіра, м'язи або суглоби. Це може бути результатом інфікованих ран, гнійних абсцесів або інших локальних інфекцій.
6. Імплантаційний остеомієліт. Розвивається навколо ортопедичних імплантатів або протезів. Бактерії можуть утворювати біоплівки на поверхні імплантату, що утруднює їхнє знищення і сприяє хронічному перебігу захворювання.
7. Неонатальний остеомієліт. Рідкісна форма остеомієліту, що виникає у новонароджених дітей внаслідок інфікування під час пологів або в перші дні життя. Часто викликається бактеріями, що потрапляють в організм дитини через пупковий канатик або інші шляхи.
8. Туберкульозний остеомієліт. Ця форма остеомієліту відрізняється від інших тим, що бактерії туберкульозу атакують кісткову тканину, що призводить до утворення туберкульозних уражень в кістці. Це захворювання може мати хронічний характер і часто впливає на хребет, стегна або інші крупні кістки.
9. Грибковий остеомієліт. Це вид остеомієліту спричинений грибками, такими як Candida або Aspergillus та може розвиватися у пацієнтів зі значними порушеннями імунної системи або після тривалих курсів антибіотиків, які призводять до дисбалансу мікробіома. Грибки колонізують кісткову тканину, що призводить до хронічного запалення та ураження кісткового мозку.

Кожен вид остеомієліту потребує індивідуального підходу до діагностики та лікування, щоб запобігти ускладненням і забезпечити повне одужання пацієнта.

Діагностика

Діагностика остеомієліту є важливим етапом для своєчасного виявлення захворювання та призначення ефективного лікування. Вона включає різні методи, що дозволяють точно визначити наявність інфекції в кістковій тканині та оцінити її поширеність.

• Рентгенографія. Використовується для виявлення змін у кістковій структурі, які можуть бути ознаками остеомієліту. Однак на ранніх стадіях захворювання рентгенівські знімки можуть не показувати явних змін.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ). Дає змогу отримати детальні зображення кісткової тканини та м'яких тканин навколо неї. МРТ є високочутливим методом, що допомагає виявити остеомієліт на ранніх стадіях.
• Комп'ютерна томографія (КТ). КТ сканування забезпечує детальні зображення кісток і допомагає виявити інфекційний процес, особливо в складних випадках або при підозрі на ускладнення.
• Лабораторні аналізи крові. Визначення рівня лейкоцитів, швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та С-реактивного білка (СРБ) допомагає виявити запальний процес в організмі. Позитивні результати цих аналізів можуть свідчити про наявність інфекції.
• Біопсія кісткової тканини. Взяття зразка кістки для мікробіологічного дослідження дозволяє точно визначити збудника інфекції і провести антибіотикограму для підбору ефективного лікування.
• Ультразвукове дослідження (УЗД). УЗД може допомогти виявити абсцеси та інші зміни в м'яких тканинах навколо кістки, що можуть бути пов'язані з остеомієлітом.
• Радіоізотопне сканування кісток. Цей метод використовує радіоактивні речовини для виявлення областей з підвищеною активністю в кістковій тканині, що може свідчити про запальний процес або інфекцію.
• Доплерографія. Використовується для оцінки кровопостачання ураженої кістки шляхом вимірювання рухомих характеристик крові у судинах. Цей метод може бути корисним в діагностиці остеомієліту, особливо коли є ускладнене кровопостачання в області ураженої кістки.

Використання цих методів діагностики дозволяє точно визначити причину остеомієліту і розробити індивідуальний план лікування. Своєчасне виявлення і правильна діагностика остеомієліту сприяють ефективному лікуванню цього захворювання та попередженню будь-яких ускладнень.

Лікування

Лікування остеомієліту вимагає комплексного підходу, який включає використання антибіотиків, хірургічні втручання та підтримуючу терапію. Правильний вибір лікувальних заходів залежить від форми захворювання, віку пацієнта та наявності ускладнень.

1. Антибіотикотерапія. Призначення антибіотиків широкого спектра дії є першочерговим заходом при лікуванні остеомієліту. Антибіотики можуть вводитися внутрішньовенно на початку лікування, а пізніше – перорально, залежно від стану пацієнта та чутливості збудника.
2. Хірургічне втручання. У випадках, коли інфекція призвела до некрозу кісткової тканини або утворення абсцесів, може знадобитися хірургічне втручання для видалення мертвих тканин та дренування гнійних вогнищ. Це допомагає зменшити навантаження на організм та запобігти поширенню інфекції.
3. Дренування абсцесів. Якщо остеомієліт супроводжується утворенням абсцесів, необхідно провести їхнє дренування для видалення гнійного вмісту. Це сприяє зниженню запалення та прискорює процес загоєння.
4. Іммобілізація ураженої кінцівки. Фіксація ураженої кістки за допомогою гіпсової пов'язки або ортеза може бути необхідною для зменшення болю та створення умов для загоєння. Це допомагає запобігти подальшим травмам і знижує ризик ускладнень.
5. Фізіотерапія. Використання фізіотерапевтичних методів, таких як ультразвук, магнітотерапія або лазеротерапія, може сприяти покращенню кровообігу, зменшенню запалення та прискоренню регенерації тканин. Фізіотерапія є важливою складовою комплексного лікування остеомієліту.
6. Підтримуюча терапія. Підтримка загального стану організму через прийом вітамінів, знеболювальних та протизапальних засобів, а також забезпечення правильного харчування допомагає зміцнити імунну систему і сприяє швидшому одужанню.

Самолікування остеомієліту може призвести до серйозних ускладнень, таких як хронізація інфекції, сепсис або патологічні переломи. Неправильне застосування антибіотиків може спричинити розвиток стійких штамів бактерій. Тому, необхідно завжди консультуватися з лікарем перед початком будь-якого лікування.

Профілактика

Профілактика виникнення остеомієліту включає ряд заходів, спрямованих на запобігання інфекцій кісткової тканини та зміцнення загального стану організму.

• Дотримання правил гігієни. Регулярне миття рук, обробка ран і порізів антисептичними засобами та своєчасне перев'язування ушкоджень допомагають запобігти проникненню інфекції в організм.
• Вакцинація. Проведення вакцинації проти основних збудників інфекцій, таких як стафілококи та пневмококи, може значно знизити ризик розвитку остеомієліту. Вакцинація особливо важлива для дітей і людей з ослабленою імунною системою.
• Своєчасне лікування інфекцій. Лікування будь-яких інфекційних захворювань, включаючи шкірні інфекції та інфекції дихальних шляхів, допомагає запобігти поширенню бактерій у кровотік і їхньому потраплянню в кісткову тканину.
• Належна терапія при травмах. У випадку переломів або інших ушкоджень кісток необхідно забезпечити своєчасну та правильну медичну допомогу. Це включає хірургічну обробку ран, використання стерильних матеріалів і антисептиків.
• Зміцнення імунітету. Належна підтримка здоров'я шляхом збалансованого харчування, регулярних фізичних вправ та прийому вітамінів сприяє зміцненню імунної системи та ефективно знижує ризик виникнення інфекційних захворювань.
• Уникнення ризиків при хірургічних втручаннях. Забезпечення стерильних умов під час операцій і використання антибіотикопрофілактики допомагають запобігти післяопераційним інфекціям, які можуть призвести до остеомієліту.

Дотримання цих профілактичних заходів значно знижує ризик розвитку остеомієліту та забезпечує збереження здоров'я кісткової тканини. Пам'ятайте, що своєчасне звернення до лікаря та дотримання його рекомендацій є ключовими аспектами для профілактики цього захворювання.

Для проведення своєчасної терапії ви можете придбати онлайн препарати і засоби для лікування та профілактики остеомієліту за приємними цінами на офіційному сайті мережі аптек «Бажаємо здоров'я». Пам'ятайте, що краще утриматись від самолікування, оскільки це може мати негативні наслідки для Вашого здоров'я. Завжди рекомендується консультуватися з лікарем, перш ніж купувати будь-які медичні препарати чи засоби.