Паротит (свинка): що це, чому виникає та як лікувати

Паротит (свинка) – це гостре вірусне захворювання, викликане вірусом паротиту, яке характеризується запаленням слинних залоз, найчастіше привушних. Паротит передається повітряно-крапельним шляхом і має інкубаційний період від 16 до 18 днів. Найчастіше захворювання спостерігається у дітей віком від 5 до 15 років. Вірус паротиту може поширюватися через контакт зі слиною зараженої особи, тому хвороба легко поширюється в колективах, таких як школи та дитячі садки.

Паротит був відомий ще в античні часи, і його симптоми були детально описані Гіппократом. Сучасне розуміння паротиту як вірусного захворювання сформувалося завдяки розвитку мікробіології та вірусології у ХХ столітті. Вірус паротиту був ідентифікований у 1934 році, що стало важливим кроком для розробки ефективних методів профілактики та лікування, зокрема створення вакцини проти паротиту.

У цій статті ми детально розглянемо симптоми, причини виникнення та сучасні підходи до лікування паротиту (свинки). Також, проаналізуємо профілактичні заходи, які можуть допомогти знизити ризик зараження вірусом паротиту та мінімізувати його вплив на здоров'я, забезпечуючи здоровий стан пацієнтів.

Шляхи зараження та механізм передачі

Причини виникнення паротиту (свинки) пов'язані з інфікуванням організму вірусом паротиту. Вірус передається через повітряно-крапельний шлях та прямий контакт зі слиною інфікованої людини. Шляхи зараження та механізми передачі включають:

1. Повітряно-крапельний шлях. Вірус паротиту передається через мікроскопічні крапельки слини, які поширюватися через кашель, чхання або розмову інфікованої особи. Людина може інфікуватися, вдихаючи ці крапельки, які потрапляють у носові ходи, рот або очі.
2. Прямий контакт зі слиною інфікованої людини. Паротит також передається через безпосередній контакт зі слиною інфікованої особи. Наприклад, через обмін посудом або іграшками, що може призвести до передачі вірусу від однієї людини до іншої.
3. Спільне використання особистих речей. Використання спільних предметів особистої гігієни, таких як зубні щітки, посуд, рушники тощо, збільшує ризик передачі вірусу між людьми.
4. Слабка імунна система. Діти та дорослі зі слабкою імунною системою більш сприйнятливі до інфекцій, включаючи паротит. Недостатність імунної відповіді може полегшити зараження вірусом.
5. Відсутність вакцинації. Відсутність щеплення проти паротиту значно підвищує ризик захворювання. Вакцинація є ефективним засобом профілактики і допомагає захистити організм від інфекції.
6. Перебування у закритих приміщеннях. Тривале перебування у закритих та погано провітрюваних приміщеннях з великою кількістю людей збільшує ризик зараження, оскільки вірус може легко передаватися від однієї людини до іншої.

Розуміння цих причин сприяє ефективній профілактиці паротиту і вживанню необхідних заходів для зменшення ризику зараження. Важливо дотримуватися профілактичних рекомендацій і своєчасно проводити вакцинацію, щоб захистити себе та оточуючих від цієї інфекції.

Симптоми

Симптоми паротиту (свинки) варіюються від легких до важких і зазвичай починають проявлятися через 16-18 днів після інфікування.

• Набряк привушних слинних залоз. Це найбільш характерний симптом паротиту, який проявляється болючим набряком привушних залоз, що розташовані по обидва боки обличчя перед вухами.
• Біль у ділянці залоз. Хворі можуть відчувати біль у привушних залозах, особливо при жуванні або ковтанні, що погіршує загальний стан і комфорт.
• Лихоманка. Підвищення температури тіла до 38-40°C часто супроводжує інфекцію і може тривати декілька днів.
• Головний біль. Може виникати біль у різних частинах голови, що може бути наслідком впливу вірусу на нервову систему або загальну інтоксикацію.
• Біль у мʼязах та слабкість. Загальна м'язова слабкість і біль можуть бути присутніми протягом всього періоду хвороби, що знижує фізичну активність.
• Втрата апетиту. Хворі часто втрачають апетит через загальне нездужання і біль при жуванні та ковтанні.
• Сухість у роті. Внаслідок запалення слинних залоз може спостерігатися зменшення вироблення слини, що призводить до сухості у роті і дискомфорту.

Розуміння цих симптомів допомагає своєчасно виявити паротит та звернутися за медичною допомогою. Рання діагностика і лікування важливі для запобігання ускладнень та забезпечення швидкого одужання

Види

Паротит (свинка) може мати різні форми залежно від причини виникнення та характеру перебігу захворювання. Основні види цього стану включають:

1. Епідемічний паротит. Найбільш поширена форма, спричинена вірусом паротиту (Mumps virus), що характеризується запаленням привушних слинних залоз і передається повітряно-крапельним шляхом.
2. Рецидивуючий паротит. Відзначається повторними епізодами запалення слинних залоз. Може бути пов'язаний з анатомічними аномаліями слинних залоз або протоків, що призводять до їхнього повторного інфікування.
3. Асимптомний паротит. Випадки, коли інфекція вірусом паротиту може пройти без симптомів або супроводжується м'якими проявами, які легко проґресують.
4. Комплікований паротит. Ускладнена форма, яка може включати серйозні ускладнення, такі як менінгіт або запалення яєчників у чоловіків.
5. Гострий неспецифічний (бактеріальний) паротит. Виникає внаслідок бактеріальної інфекції, часто на тлі зниження імунітету або хронічних захворювань. Найчастіше викликається стафілококами або стрептококами і проявляється гострим запаленням слинних залоз з гнійними виділеннями.
6. Хронічний паротит. Це форма захворювання, яка розвивається при тривалому запальному процесі в слинних залозах. Може бути наслідком недолікованого гострого паротиту або хронічних інфекцій. Характеризується періодичними загостреннями і ремісіями.
7. Акутний паротит. Це загострення, коли запалення привушних слинних залоз розвивається раптово і проявляється симптомами, такими як набряк привушних залоз, біль у ділянці залоз, лихоманка та загальна слабкість. Ця форма може мати різкий початок та активний перебіг.
8. Аутоімунний паротит (синдром Шегрена). Виникає внаслідок аутоімунного процесу, коли імунна система атакує власні слинні залози, викликаючи їх запалення і зниження функції. Часто супроводжується сухістю в роті та інших слизових оболонках.
9. Травматичний паротит. Розвивається внаслідок травми привушних слинних залоз або їхніх протоків. Може супроводжуватися болем, набряком і утворенням абсцесів.
10. Паротит новонароджених. Рідкісна форма захворювання, яка виникає у новонароджених внаслідок інфікування під час пологів або незабаром після них. Часто пов'язана з бактеріальними інфекціями.

Кожен вид паротиту має свої особливості діагностики та лікування. Рання діагностика і правильно підібране лікування є ключовими для успішного одужання і запобігання ускладнень.

Діагностика

Для ефективного лікування паротиту необхідно провести точну діагностику, яка включає різні методи для підтвердження наявності вірусу та оцінки стану пацієнта:

• Клінічне обстеження. Лікар проводить огляд пацієнта, звертаючи увагу на набряк привушних залоз, болючість та інші характерні симптоми паротиту. Це допомагає зробити попередній діагноз на основі фізичних проявів хвороби.
• Лабораторні аналізи крові. Аналіз крові може показати підвищення рівня амілази, що вказує на запалення слинних залоз. Також проводять серологічні тести для виявлення антитіл до вірусу паротиту.
• Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Метод ПЛР дозволяє виявити генетичний матеріал вірусу паротиту в зразках слини, крові або інших біологічних рідин. Це високочутливий метод, який забезпечує точну діагностику.
• Аналіз слини та сечі. Вірус паротиту може бути виявлений у слині та сечі пацієнта. Ці аналізи допомагають підтвердити наявність інфекції і виявити вірус у перші дні хвороби.
• Ультразвукове дослідження (УЗД). УЗД привушних залоз може допомогти оцінити ступінь запалення та виключити наявність інших патологій, таких як абсцеси або пухлини.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ). МРТ використовується у випадках ускладнень або при необхідності детальної візуалізації внутрішніх структур, щоб виключити інші можливі причини набряку залоз.

Ці методи діагностики дозволяють точно визначити наявність паротиту та оцінити стан пацієнта.

Лікування

Лікування паротиту спрямоване на полегшення симптомів та запобігання ускладненням, оскільки специфічного противірусного препарату проти вірусу паротиту не існує.

1. Постільний режим. Рекомендується забезпечити спокійний режим для пацієнта, особливо у перші дні хвороби, щоб знизити навантаження на організм і прискорити процес одужання.
2. Знеболювальні та жарознижувальні препарати. Прийом таких препаратів, як парацетамол або ібупрофен, допомагає зменшити біль і лихоманку. Ці ліки також сприяють поліпшенню загального самопочуття.
3. Компреси з льоду. Нанесення холоду на припухлі залози може допомогти зменшити біль та набряк.
4. Правильна гідратація. Забезпечення достатнього споживання рідини важливо для підтримки гідратації організму і зниження ризику розвитку ускладнень, таких як панкреатит або нефрит.
5. М'яка їжа. Рекомендується вживати м'яку і легко засвоювану їжу, щоб зменшити навантаження на жувальні м'язи і слинні залози. Це допомагає уникнути додаткового болю і дискомфорту під час їжі.
6. Вітамінна терапія. Прийом вітамінів, особливо вітаміну С, може підтримувати імунну систему та сприяти більш швидкому одужанню. Це допомагає зміцнити загальний стан здоров'я пацієнта.

Самолікування паротиту може призвести до серйозних ускладнень, таких як орхіт у хлопчиків, менінгіт або панкреатит. Неправильне застосування препаратів або методів лікування може погіршити стан хворого. Завжди консультуйтесь з лікарем перед початком будь-якого лікування.

Профілактика

Профілактика паротиту спрямована на запобігання зараженню вірусом паротиту та поширенню інфекції, а саме:

• Вакцинація. Введення вакцини MMR (проти кору, паротиту та краснухи) є найефективнішим способом профілактики паротиту. Вакцинація забезпечує імунітет до вірусу і значно знижує ризик захворювання.
• Гігієна рук. Регулярне миття рук з милом допомагає запобігти поширенню вірусу. Особливо важливо мити руки після кашлю, чхання або контакту з інфікованими особами.
• Уникання контактів з хворими. У разі виявлення хворого на паротит рекомендується ізолювати його від інших людей, щоб запобігти поширенню інфекції. Це особливо важливо в школах і дитячих садках.
• Використання серветок або ліктя для прикриття рота та носа під час кашлю або чхання допомагає зменшити розповсюдження вірусу у повітрі.
• Провітрювання приміщень. Регулярне провітрювання кімнат сприяє зниженню концентрації вірусу в повітрі і зменшує ризик зараження. Це особливо важливо в закритих приміщеннях з великою кількістю людей.
• Зміцнення імунної системи. Підтримка загального здоров'я через здорове харчування, фізичну активність і достатній сон допомагає зміцнити імунну систему, що підвищує опірність до інфекцій.

Дотримання цих профілактичних заходів допоможе значно знизити ризик захворювання на паротит і запобігти поширенню інфекції. Вакцинація та своєчасне впровадження профілактичних заходів є ключовими аспектами у забезпеченні громадського здоров'я.

Для проведення своєчасної терапії ви можете придбати онлайн препарати та засоби для лікування та профілактики паротиту (свинки) за приємними цінами на офіційному сайті мережі аптек «Бажаємо здоров'я». Пам'ятайте, що краще утриматись від самолікування, оскільки це може мати негативні наслідки для Вашого здоров'я. Завжди рекомендується консультуватися з лікарем, перш ніж купувати будь-які медичні препарати чи засоби.