Сепсис: що це, що його викликає та можливі наслідки

Сепсис – це життєво небезпечний стан, що розвивається внаслідок неконтрольованої системної відповіді організму на інфекцію. У нормі імунна система бореться з патогенами локально, але при сепсисі запальна реакція виходить за межі інфекційного вогнища, поширюючись на весь організм, що може призвести до дисфункції органів і систем. Цей термін походить від давньогрецького «sēpsis», що означає «гниття» або «розклад», підкреслюючи руйнівний вплив неконтрольованого поширення патогенів у кровоносній системі. Септичний процес супроводжується глибокими біохімічними та імунологічними змінами, що можуть призвести до тяжких ускладнень, включно з поліорганною недостатністю та септичним шоком. Попри розвиток інтенсивної терапії, сепсис залишається однією з провідних причин смертності серед критично хворих пацієнтів, що вимагає ранньої діагностики та комплексного лікування.

У цій статті ми розглянемо основні механізми розвитку, клінічні прояви та підходи до лікування сепсису. Також проаналізуємо сучасні методи діагностики та ефективність терапевтичних стратегій, спрямованих на стабілізацію стану пацієнта та запобігання ускладненням.

Причини виникнення

Сепсис – це відповідь організму на інфекційне ураження, при якому імунна система запускає неконтрольовану запальну реакцію, що призводить до пошкодження тканин і органів. Виникнення цього стану зумовлене проникненням патогенних мікроорганізмів у кровотік, що створює передумови для розвитку системного запалення. Ризик септичного процесу значно зростає за наявності певних факторів, що сприяють інфікуванню та порушенню балансу між імунним захистом і патогенним навантаженням.

Основні причини розвитку сепсису:

1. Гнійні інфекції. Неконтрольовані або запущені бактеріальні процеси, такі як флегмони, абсцеси, фурункули чи емпієма, можуть стати джерелом поширення патогенів у кров. Гнійні інфекції особливо небезпечні при зниженні локального та загального імунітету.
2. Операційні втручання та травми. Хірургічні маніпуляції, трансплантації, відкриті переломи та великі опіки створюють умови для проникнення інфекції у системний кровообіг. Недотримання правил асептики та недостатнє використання антисептичних засобів, наявність залишкових некротичних тканин або інфікування рани значно підвищують ризик розвитку сепсису.
3. Вторинні бактеріальні інфекції при вірусних захворюваннях. Грип, COVID-19, вірусний менінгіт або інші гострі інфекції можуть супроводжуватися бактеріальними ускладненнями, що провокують розвиток септичного стану. Ослаблений імунітет не справляється з додатковим бактеріальним навантаженням, що спричиняє системне ураження.
4. Інфекції сечовидільної системи. Неконтрольований пієлонефрит, уросепсис та інші ускладнення інфекцій сечовивідних шляхів можуть спричинити генералізацію бактеріального процесу, особливо в ослаблених пацієнтів.
5. Імунодефіцитні стани. Вроджені або набуті порушення імунної відповіді (ВІЛ-інфекція, імуносупресивна терапія, аутоімунні захворювання) підвищують ризик неконтрольованого розмноження патогенних мікроорганізмів. Ослаблення імунітету може також виникати при онкологічних захворюваннях, особливо після хіміо- або променевої терапії, що збільшує ймовірність септичних ускладнень.
6. Цукровий діабет. Порушення обміну речовин, гіперглікемія та судинні ураження сприяють зниженню опірності організму до інфекцій. Пацієнти з діабетом мають підвищений ризик розвитку гнійних ускладнень, повільного загоєння ран і хронічного запалення, що може стати фактором сепсису.

Важливо пам’ятати, що фактори ризику сепсису можуть бути поєднаними, що значно ускладнює прогноз захворювання. Багато людей цікавиться, чи виліковний сепсис? Відповідь залежить від стадії патологічного процесу, своєчасності діагностики та правильності обраного лікування. Саме тому розуміння що таке сепсис і його першопричин відіграє важливу роль у попередженні цього небезпечного стану.

Види сепсису

Сепсис, класифікація якого залежить від джерела інфекції, механізму розвитку та ступеня тяжкості, потребує індивідуального підходу до діагностики та лікування. Визначення виду сепсису дозволяє підібрати оптимальну терапевтичну стратегію та оцінити ймовірність ускладнень. Попри різноманітність клінічних форм, у всіх випадках захворювання розвивається внаслідок неконтрольованої відповіді організму на інфекційний агент.

Основні види сепсису:

1. За походженням інфекції:
   • первинний сепсис – виникає без явного джерела інфекції, що ускладнює його діагностику. Найчастіше спостерігається у пацієнтів із вираженим імунодефіцитом, для яких навіть мінімальна бактеріємія може призвести до септичного стану;
   • вторинний сепсис – розвивається на тлі локального інфекційного процесу, який стає джерелом генералізації інфекції. Може виникати при тяжких пневмоніях, абсцесах, перитонітах або інфікованих ранах.
2. За джерелом інфекції:
   • абдомінальний сепсис – виникає при інфекціях органів черевної порожнини (перитоніт, панкреонекроз, холецистит, проривна виразка);
   • пульмональний сепсис – ускладнення тяжких респіраторних інфекцій, таких як пневмонія, абсцес легені або COVID-19-асоційований сепсис;
   • уросепсис – наслідок інфекцій сечовидільної системи (пієлонефрит, уретрит, уросепсис при обструкції сечовивідних шляхів);
   • гінекологічний сепсис – розвивається при післяпологових ускладненнях, ендометриті, септичних абортах;
   • катетер-асоційований сепсис – виникає через інфікування венозних катетерів, порт-систем та дренажів.
3. За типом збудника:
   • бактеріальний сепсис – найпоширеніший варіант, викликаний грампозитивними (стафілококи, стрептококи) або грамнегативними бактеріями (кишкова паличка, псевдомонади, клебсієли);
   • вірусний сепсис – зустрічається рідше, зазвичай як ускладнення грипу, COVID-19, герпесвірусних інфекцій;
   • грибковий сепсис (фунгемія) – викликається кандидозом або аспергільозом, частіше у пацієнтів з імуносупресією (онкологія, ВІЛ, хіміотерапія).
4. За ступенем тяжкості:
   • сепсис – початкова стадія, при якій спостерігається запальна реакція організму на інфекцію, але без поліорганної недостатності;
   • тяжкий сепсис – супроводжується глибокими порушеннями мікроциркуляції та початковими ознаками поліорганної недостатності;
   • септичний шок – критичний стан із різким падінням артеріального тиску, тяжкою поліорганною недостатністю та високим ризиком летального наслідку.

Визначення виду сепсису має важливе значення для прогнозу та лікування, оскільки кожна форма має свої особливості перебігу. Тому, коли виникає питання, чи передається сепсис, важливо розуміти, що він є реакцією організму на інфекцію, він не є заразним у класичному розумінні, однак патогенні мікроорганізми, що його викликають, можуть передаватися від людини до людини. Також варто враховувати, що різні стадії сепсису потребують різних підходів до лікування, адже чим пізніше розпочата терапія, тим вищий ризик важких ускладнень.

Симптоми сепсису

Клінічні прояви сепсису є наслідком системної запальної реакції організму на інфекцію, що порушує нормальну роботу життєво важливих органів і систем. Спочатку симптоматика може бути неспецифічною, нагадуючи перебіг інших інфекційних захворювань, проте швидке погіршення стану пацієнта та прогресування патологічного процесу є характерною особливістю сепсису.

Першими проявами можуть бути підвищена або, навпаки, аномально низька температура тіла, виражена слабкість, м’язовий біль і порушення концентрації уваги. Часто спостерігається тахікардія та часте поверхневе дихання, що свідчить про спробу організму компенсувати зниження кровопостачання тканин. Шкіра може набувати блідого або ціанотичного відтінку, а у важких випадках з’являються дрібні геморагічні висипання, що вказують на порушення мікроциркуляції.

Прогресування септичного стану супроводжується дезорієнтацією, зниженням рівня свідомості, падінням артеріального тиску та розвитком поліорганної недостатності. Гнійні осередки інфекції можуть спричиняти набряк і почервоніння навколишніх тканин, а також виділення ексудату. У більшості випадків спостерігається порушення функції нирок, що проявляється зменшенням або повною відсутністю сечовиділення.

За відсутності своєчасного лікування сепсис може перейти в септичний шок, який супроводжується різким порушенням кровообігу, що загрожує життю пацієнта. Важливо пам’ятати, що навіть на ранніх стадіях сепсис може швидко прогресувати, тому будь-які підозри на розвиток цього стану вимагають негайної медичної допомоги.

Діагностика

Ефективність лікування сепсису безпосередньо залежить від швидкої та точної діагностики. Оскільки це системне захворювання, його клінічні прояви можуть маскуватися під інші патологічні стани, що ускладнює своєчасне розпізнавання. Сепсис, діагностика якого вимагає комплексного підходу, потребує використання лабораторних, мікробіологічних та інструментальних методів для підтвердження наявності системного запалення та ідентифікації джерела інфекції.

Основні методи діагностики сепсису:

1. Загальний аналіз крові. Визначає рівень лейкоцитів, швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) та концентрацію С-реактивного білка, які є ключовими маркерами запального процесу. Також звертається увага на рівень тромбоцитів, оскільки при сепсисі може спостерігатися тромбоцитопенія.
2. Бактеріологічне дослідження крові (гемокультура). Один із найважливіших методів для виявлення збудника. Аналіз проводиться кілька разів з різних локалізацій, щоб підвищити ймовірність ідентифікації патогена. Визначення чутливості до антибіотиків допомагає обрати ефективну етіотропну терапію.
3. Прокальцитоніновий тест (PCT). Прокальцитонін є специфічним маркером бактеріального сепсису, що допомагає відрізнити бактеріальне запалення від вірусного або асептичного процесу.
4. Лактат у плазмі крові. Підвищений рівень молочної кислоти вказує на гіпоксію тканин і порушення мікроциркуляції, що є важливим показником тяжкості сепсису та ризику септичного шоку.
5. Д-димер та коагулограма. Дослідження системи згортання крові необхідне для оцінки ризику дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдрому), який часто ускладнює перебіг сепсису.
6. Біохімічний аналіз крові. Дозволяє оцінити функцію печінки (АЛТ, АСТ, білірубін), нирок (сечовина, креатинін), рівень електролітів та глюкози, що є важливими для виявлення поліорганної недостатності.
7. Аналіз ліквору (при підозрі на менінгококовий сепсис). Люмбальна пункція дозволяє оцінити цитоз, рівень білка та глюкози, а також провести бактеріологічний посів спинномозкової рідини.
8. Інструментальна діагностика (КТ, УЗД, рентгенографія, МРТ). Використовується для пошуку первинного вогнища інфекції, оцінки ураження органів та можливих ускладнень.

Оскільки сепсис розвивається швидко, діагностичні заходи повинні проводитися в найкоротші терміни, щоб забезпечити своєчасний початок лікування. Важливо поєднувати лабораторні тести з клінічним аналізом стану пацієнта, оскільки жоден із методів не є достатнім для діагностики без комплексного підходу.

Лікування сепсису

Ефективне лікування сепсису вимагає комплексного підходу, спрямованого на усунення джерела інфекції, підтримку функцій організму та запобігання ускладненням. Терапія завжди проводиться в умовах стаціонару, оскільки неконтрольований перебіг хвороби може призвести до септичного шоку та поліорганної недостатності. Як лікувати сепсис, залежить від його стадії, тяжкості та наявності супутніх патологій, тому важливо діяти швидко й ефективно.

Основні методи лікування сепсису:

1. Антибактеріальна терапія. Використовуються антибіотики широкого спектра дії, а після отримання результатів посіву крові – препарати, що мають максимальну ефективність проти конкретного збудника. Антибіотики вводяться внутрішньовенно для досягнення максимальної концентрації в крові.
2. Інфузійна терапія. Включає введення кристалоїдних і колоїдних розчинів для підтримки об’єму циркулюючої крові, стабілізації артеріального тиску та запобігання гіпоксії органів. При тяжкому перебігу можливе застосування вазопресорних препаратів для підтримки гемодинаміки.
3. Оперативне лікування. У разі наявності гнійного осередку може знадобитися дренування абсцесів, видалення інфікованих тканин або проведення санаційних втручань (наприклад, при перитоніті або некротичному процесі).
4. Контроль обміну речовин і підтримка органів. При вираженій інтоксикації застосовують гемодіаліз або екстракорпоральні методи очищення крові. Для профілактики недостатності внутрішніх органів використовуються кардіотонічні препарати, штучна вентиляція легень, парентеральне харчування.
5. Корекція імунної відповіді. У разі тяжкого перебігу може знадобитися введення імуноглобулінів, кортикостероїдів або моноклональних антитіл для регуляції запальної реакції організму.

Лікування сепсису завжди потребує багатопрофільного підходу з участю реаніматологів, інфекціоністів, хірургів та інших фахівців залежно від уражених органів. Важливо пам’ятати, що самолікування при сепсисі категорично неприпустиме: прийом антибіотиків без контролю лікаря може сприяти розвитку антибіотикорезистентності, а відсутність своєчасного хірургічного втручання при гнійному процесі – призвести до неконтрольованого поширення інфекції та летального наслідку.

Профілактика

Профілактика сепсису базується на своєчасному контролі інфекційних процесів, дотриманні антисептичних заходів та зміцненні імунної системи. Оскільки сепсис є ускладненням первинної інфекції, запобігання його розвитку залежить від ефективного лікування бактеріальних, вірусних і грибкових захворювань, а також мінімізації факторів ризику, що сприяють поширенню патогенів у кров.

Одним із найважливіших заходів профілактики є ретельна обробка ран, опіків та хірургічних швів для запобігання інфікуванню. Дотримання правил асептики при проведенні медичних процедур, таких як встановлення катетерів, інтубація або внутрішньовенні інфузії, значно знижує ризик потрапляння бактерій у системний кровообіг. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам із хронічними захворюваннями, імунодефіцитом та тривалими госпіталізаціями, оскільки вони мають підвищений ризик розвитку сепсису.

Важливим профілактичним заходом є контроль бактеріальних інфекцій шляхом раціонального використання антибіотиків, оскільки безконтрольне призначення цих препаратів сприяє розвитку резистентних штамів мікроорганізмів. Вакцинація проти основних бактеріальних та вірусних інфекцій, що можуть ускладнюватися сепсисом (грип, пневмококова інфекція, менінгококова хвороба), також відіграє ключову роль у запобіганні генералізованим інфекційним процесам.

Зміцнення імунної системи через збалансоване харчування, фізичну активність та відмову від шкідливих звичок сприяє підвищенню опірності організму до патогенних агентів. Достатній рівень гігієни, своєчасне звернення до лікаря при ознаках інфекційного процесу та адекватна терапія будь-яких запальних захворювань значно знижують ризик розвитку сепсису та його тяжких ускладнень.

Сепсис – це критичний стан, що розвивається внаслідок неконтрольованої системної запальної відповіді на інфекцію. Попри сучасні досягнення медицини, захворювання залишається однією з головних причин летальності серед пацієнтів інтенсивної терапії. Раннє виявлення сепсису, своєчасна антибактеріальна терапія, підтримка життєво важливих функцій організму та усунення джерела інфекції є ключовими факторами успішного лікування.

Для ефективного лікування бактеріальних інфекцій та профілактики ускладнень необхідно використовувати якісні медикаменти, зокрема антибактеріальні засоби, антисептики та імуномодулятори. У мережі аптек «Бажаємо здоров'я» можна купити необхідні ліки для лікування та профілактики інфекційних захворювань в Києві та інших містах України (окрім тимчасово окупованих територій). Щоб знизити ризик розвитку сепсису, важливо контролювати будь-які інфекційні процеси, своєчасно звертатися до лікаря та не займатися самолікуванням.