Хронічний біль: що це, причини та поради

Хронічний біль виснажує людину, стає нав’язливим станом, якого дуже важко позбутись. З кожним прийомом у лікаря пацієнт усе менше довіряє сучасній медицині, він розчаровується у фахівцях, які ніяк не знайдуть причину його поганого самопочуття. У таких пацієнтів часто розвивається депресія, підвищується тривожність, вони почувають себе занедбаними.

Що таке хронічний біль?

Хронічним вважається біль, який триває понад 3 місяці, а знеболюючі препарати приносять тільки тимчасове полегшення. Самі відчуття можуть бути різної інтенсивності, зникати або з’являтися протягом доби. Хронічний біль може бути наслідком травми або ушкодження, але після того, як тканини загоїлись, він не зник.

Пацієнти скаржаться на біль в суглобах, м’язах спини, шиї, мігренозний біль, неприємні відчуття у рубці на шкірі після загоєння. Інколи він має фізіологічне підґрунтя, але в деяких випадках потрібна консультація психолога.

Варіанти хронічного болю

Біль – це дуже суб’єктивне поняття, як і його інтенсивність. Ще не винайшли приладу, який міг би об’єктивно виміряти локалізацію чи інтенсивність больових відчуттів – як, наприклад, лікарі міряють тиск чи кількість лейкоцитів. Тож в цьому випадку можна тільки вірити відчуттям людини.

Хронічний біль може бути вторинним – тобто виникнути після травми. Це частіше відбувається у малорухливих пацієнтів, тих, хто не отримав якісної та своєчасної реабілітації, та у пацієнтів із хронічними захворюваннями (наприклад, цукровий діабет або нейропатія). Це «гарний» варіант, адже пацієнту можна пояснить причину розвитку такого стану та навчити з ним жити.

Набагато складнішим у діагностиці є первинний хронічний біль, який не має видимої та чіткої причини. І це дійсно виклик як для пацієнта, так і для лікаря. По-перше, не з першого разу фахівці вірять людині, в якої зненацька без об’єктивних причин щось починає боліти. По-друге, для виключення очевидних та менш очевидних факторів необхідно зробити багато аналізів та обстежень, а деякі з них дороговартісні та болючі.

На що схожий синдром хронічного болю і чи легко його розпізнати?

Зважаючи на те, що біль досить суб’єктивне поняття, багато пацієнтів описують його по-різному:

• нестерпний свербіж;
• поколювання;
• печіння;
• відчуття здавлювання;
• пульсація.

Також часто скаржаться на поганий сон, підвищену тривожність, іпохондрію, багато хто боїться появи онкологічних захворювань.

Щоб визначити причину появи хронічного болю, далеко не завжди вистачає простого огляду та збору анамнезу. Потрібно зробити різноманітні аналізи крові, електроміограму (подивитись, з якою силою працюють м’язи), кардіограму, рентген та купу інших досліджень. Інколи процес діагностики може затягнутись.

Як лікують хронічний больовий синдром?

Звичайно, перша лінія терапії – це знеболювальні препарати. Але при постійному їх прийомі призводить до появи побічних ефектів, тож важливо визначити причину та лікувати вже її.

Та інколи буває так, що хронічний біль не має першоджерела, але пацієнт ніяк не може позбутися нав’язливих відчуттів. У таких випадках в гру вступає невролог із призначенням сучасних антидепресантів на тривалий термін. І вони дають дійсно гарний ефект та значно покращують стан і якість життя.

Але людина також повинна звернути увагу на свої побутові звички. Зменшенню хронічного болю сприяють:

1. Психологічна гігієна та уникання стресових ситуацій. У деяких випадках може знадобитися допомога психотерапевта.
2. Трудоголізм та постійне ментальне навантаження також не роблять життя простішим. Важливо дотримуватися режиму дня, достатньо відпочивати.
3. Збалансоване різноманітне харчування також стане у пригоді.

Хронічний біль, лікування якого може затягнутись, значно погіршує якість життя. Тож не варто займатися самолікуванням, адже можна втратити дорогоцінний час.