Перитоніт: що це, види, симптоми і лікування

Перитоніт – це серйозний медичний стан, який характеризується запаленням перитонеуму (очеревини), тонкої оболонки, що вистилає внутрішню частину черевної порожнини та органи, що в ній знаходяться. Термін «перитоніт» походить від грецького слова «peritoneon», що означає «розтягнутий навколо», що відображає локалізацію запалення в області, що огортає більшість органів у черевній порожнині. Виділяють кілька типів перитоніту, заснованих на його етіології та характері розвитку, включаючи первинний, вторинний та терціарний перитоніт. Кожен з цих видів має свої особливості, які впливають на самопочуття пацієнта та загальний стан здоров'я, роблячи перитоніт важливим станом для своєчасної діагностики та ефективного лікування.

У цій статті ми розглянемо ключові симптоми та підходи до лікування перитоніту, а також обговоримо методи профілактики, щоб мінімізувати ризик розвитку цього стану та його негативний вплив на здоров'я людини.

Причини виникнення

Перитоніт може бути спричинений різними факторами, які призводять до подразнення або інфекції в брюшній порожнині, а саме:

• Прорив абдомінальних органів. Розрив апендиксу, шлунка або кишківника може призвести до виливу вмісту цих органів у брюшну порожнину, спричиняючи інфекцію та запалення.
• Травми черевної порожнини. Серйозні удари або поранення черевної порожнини можуть спричинити пошкодження внутрішніх органів і розвиток перитоніту.
• Інфекції. Певні інфекції, особливо ті, що виникають у тазових органах або жовчних шляхах, можуть поширитися на очеревину.
• Перфорація внутрішніх органів. Прорив виразок шлунка або дванадцятипалої кишки може призвести до протікання вмісту шлунка або кишки в брюшну порожнину.
• Медичні процедури. Деякі медичні втручання, наприклад, абдомінальні операції, можуть іноді призводити до розвитку перитоніту через інфекцію або механічне подразнення очеревини.

Ці причини вимагають ретельного медичного оцінювання та лікування, адже перитоніт може швидко прогресувати і становити загрозу для життя. Своєчасне виявлення та адекватне лікування є ключовими для запобігання серйозним ускладненням та поліпшення прогнозу у пацієнтів із перитонітом.

Симптоми

Симптоми перитоніту можуть варіювати в залежності від основної причини та тяжкості стану, але існують деякі загальні ознаки, які часто зустрічаються у більшості пацієнтів:

• Гострий біль у животі. Біль часто є першим симптомом перитоніту, який може бути різким, постійним і посилюватися при русі або диханні.
• Напруженість черевної стінки. Черевна стінка стає дуже напруженою та чутливою на дотик, що є реакцією на запалення в перитонеумі.
• Нудота та блювання. Ці симптоми виникають через подразнення та запалення в черевній порожнині, часто супроводжуючись відсутністю апетиту.
• Лихоманка та озноб. Загальні ознаки інфекції або запалення, що супроводжують перитоніт, можуть включати підвищення температури тіла та озноб.
• Зміни у частоті серцебиття та дихання. Тахікардія (прискорене серцебиття) та тахіпное (прискорене дихання) можуть бути реакцією на біль та стрес, спричинені запаленням.

Супутні симптоми можуть включати зміни у випорожненнях, такі як діарея або запор, та здуття живота через накопичення газів або рідини. Поява цих симптомів вимагає негайної медичної уваги, оскільки перитоніт може швидко призвести до серйозних ускладнень, включаючи сепсис та шок, що вимагає негайного лікування.

Види

Існує кілька видів перитоніту, які класифікуються за різними критеріями, включаючи причину запалення, його поширеність та інші фактори:

1. Первинний перитоніт. Також відомий як спонтанний бактеріальний перитоніт (СБП), цей тип зазвичай розвивається без очевидного джерела інфекції у черевній порожнині. Це частіше виникає у людей з патологіями, що призводять до накопичення рідини в черевній порожнині, наприклад при цирозі печінки.
2. Вторинний перитоніт. Цей тип зазвичай є результатом прориву або запалення в черевних органах, що призводить до витоку їх вмісту в цю порожнину і спричиняє інфекційне запалення.
3. Третинний перитоніт. Це важка форма перитоніту, що виникає як ускладнення після тривалого або неефективного лікування первинного або вторинного перитоніту. Цей стан часто пов'язують з госпітальними інфекціями та мікроорганізмами, стійкими до багатьох видів лікування.
4. Хімічний перитоніт. Виникає, коли хімічні речовини, такі як жовч або шлунковий сік, потрапляють в черевну порожнину, що викликає хімічне запалення без наявності інфекції.
5. Туберкульозний перитоніт. Це форма перитоніту, спричинена мікобактеріями туберкульозу. Це може статися, коли туберкульоз заражає черевну порожнину, що є менш поширеним шляхом зараження туберкульозом.
6. Діаліз-асоційований перитоніт. Це форма перитоніту, може розвиватися у пацієнтів, які проходять перитонеальний діаліз. Цей стан виникає, коли інфекція потрапляє до черевної порожнини через катетер діалізу.

Лікування перитоніту залежить від його причини та тяжкості і часто включає антибіотики для боротьби з інфекцією та, у деяких випадках, хірургічне втручання для видалення джерела інфекції або забруднення.

Діагностика

Діагностика перитоніту є складним процесом, що вимагає використання різноманітних діагностичних інструментів для точного визначення причини та масштабу запалення очеревини.

• Фізичне обстеження. Під час фізичного обстеження лікар звертає увагу на такі ознаки як болючість при пальпації, захисну м'язову напругу та ознаки «дошкоподібного живота», що вказують на тяжкий перитоніт.
• Аналіз крові. Загальний аналіз крові може виявити лейкоцитоз (підвищення кількості лейкоцитів), що часто вказує на запальний процес. Також може бути виявлено зміни в рівні С-реактивного білка та інших маркерів запалення.
• Ультразвукове дослідження (УЗД). УЗД є невід'ємною частиною діагностики, яка дозволяє виявити вільну рідину в брюшній порожнині, оцінити стан внутрішніх органів та визначити можливу причину перитоніту, наприклад, прорив або абсцес.
• Комп'ютерна томографія (КТ). КТ надає високу роздільну здатність зображення, що дозволяє точно виявити локалізацію та розмір абсцесів, ступінь запалення та поширення процесу, що є критично важливим для планування лікування.
• Діагностична лапароскопія. Це хірургічна процедура, під час якої використовується лапароскоп, тонка трубка з камерою та світловодом, для огляду внутрішніх органів через невеликий розріз у черевній порожнині. Цей метод дозволяє візуалізувати стан органів та виконувати біопсію для діагностики патологій.

Комбінація цих методів діагностики дозволяє медичним фахівцям точно встановити діагноз перитоніту, його етіологію та обрати найбільш ефективний план лікування. Особливо важливо своєчасно провести діагностику для запобігання розвитку ускладнень, таких як сепсис або синдром поліорганної недостатності, що можуть становити пряму загрозу для життя пацієнта.

Лікування

Лікування перитоніту вимагає комплексного підходу, спрямованого на усунення основної причини запалення, контроль інфекції та підтримку життєво важливих функцій організму. Вибір стратегії лікування залежить від типу, тяжкості перитоніту та загального стану пацієнта.

1. Антибіотикотерапія. Ця стратегія включає застосування широкого спектра антибіотиків для боротьби з бактеріальною інфекцією, яка часто стає причиною перитоніту. Вибір конкретних антибіотиків здійснюється на підставі результатів бактеріологічного посіву та чутливості збудника до антибіотиків, що дозволяє досягти максимальної ефективності лікування.
2. Хірургічне втручання. Потреба в хірургії виникає у випадках, коли перитоніт спричинений механічними пошкодженнями або перешкодами в черевній порожнині, такими як розрив апендикса, перфорація кишечника чи присутність інфікованих абсцесів. Хірургічне втручання дозволяє усунути джерело інфекції та запобігти її подальшому поширенню.
3. Інфузійна терапія. Використовується для відновлення водно-електролітного балансу та корекції дегідратації, яка може супроводжувати запалення черевної порожнини. Інфузії розчинів електролітів та рідин допомагають підтримувати нормальний об'єм циркулюючої крові та життєво важливі функції організму.
4. Підтримка життєво важливих функцій. Особливу увагу приділяють підтримці дихання та серцевої діяльності, особливо у важких випадках, коли перитоніт може призвести до сепсису та шоку. Може знадобитися використання допоміжних засобів, таких як киснева терапія або механічна вентиляція легенів.
5. Детоксикація. Включає застосування методів для виведення токсинів з організму, що накопичилися внаслідок інфекції та запалення. У випадках тяжкої ниркової недостатності, спричиненої сепсисом, може бути показано використання гемодіалізу.
6. Реабілітація та післяопераційний догляд. Після лікування перитоніту важливо провести реабілітаційні заходи, які допоможуть відновити функції органів та повернутися до нормального способу життя.

Лікування перитоніту завжди повинно проводитися під наглядом кваліфікованого медичного персоналу і враховувати індивідуальні особливості та стан пацієнта. Самолікування може призвести до виникнення серйозних ускладнень та загострення хвороби. Тому, при перших симптомах, що можуть вказувати на перитоніт, необхідно негайно звернутися за медичною допомогою.

Профілактика

Профілактика перитоніту зосереджується на запобіганні факторів ризику та станів, що можуть призвести до розвитку запалення перитонеуму. До основних профілактичних методів належать:

• Ретельна гігієна. Дотримання правил особистої гігієни, особливо під час приготування їжі та перед її споживанням, допомагає знизити ризик інфекцій, що можуть спричинити перитоніт.
• Управління відомими ризиковими факторами. Особи, у яких є підвищений ризик розвитку перитоніту через проблеми зі шлунково-кишковим трактом, повинні слідувати порадам лікарів щодо керування цими станами для зменшення ймовірності виникнення ускладнень.
• Вакцинація. Захист від певних інфекцій, зокрема пневмокока та гепатиту, може запобігти розвитку станів, що призводять до перитоніту.
• Обережне використання медичних пристроїв. Правильний догляд за катетерами та іншими пристроями, що вводяться в організм, знижує ризик інфекцій, які можуть призвести до перитоніту.
• Здоровий спосіб життя. Збалансоване харчування, регулярні фізичні вправи та уникнення шкідливих звичок, таких як куріння та надмірне вживання алкоголю, сприяють зміцненню імунної системи та загального здоров'я, що зменшує ризик розвитку перитоніту.
• Своєчасна медична допомога. При ознаках можливої інфекції або ускладнення шлунково-кишкового тракту важливо швидко звернутися за медичною допомогою для правильної діагностики та лікування.

Заходи профілактики перитоніту є важливими не тільки для запобігання самому стану, але й для підтримки оптимального стану здоров'я в цілому. Вони допомагають уникнути потенційно небезпечних інфекцій та зменшують ризик розвитку серйозних ускладнень, пов'язаних з перитонітом.

Для проведення своєчасної терапії ви можете придбати онлайн препарати та засоби для лікування перитоніту за приємними цінами на офіційному сайті мережі аптек «Бажаємо здоров'я». Пам'ятайте, що краще утриматись від самолікування, оскільки це може мати негативні наслідки для Вашого здоров'я. Завжди рекомендується консультуватися з лікарем, перш ніж купувати будь-які медичні препарати чи засоби.