Чому виникає хвороба Паркінсона та чи можна її вилікувати

Хвороба Паркінсона – це прогресуюче нейродегенеративне захворювання центральної нервової системи, яке характеризується поступовою втратою дофамін-продукуючих нейронів у частині мозку, відомій як чорна субстанція (substantia nigra), а також в інших відділах центральної нервової системи. Хвороба Паркінсона отримала свою назву на честь британського лікаря Джеймса Паркінсона, який вперше докладно описав це захворювання у своєму творі «An Essay on the Shaking Palsy», опублікованому у 1817 році. У цьому творі Паркінсон детально описав симптоми та клінічні прояви захворювання, яке згодом було назване на його честь. Його праця стала основоположною у вивченні цього неврологічного розладу, і в подальшому назва «хвороба Паркінсона» закріпилася у медичній літературі та клінічній практиці.

В цій статті ми розглянемо симптоми, причини виникнення та сучасні методи лікування хвороби Паркінсона. Також, проаналізуємо профілактичні заходи, які можуть допомогти знизити ризик розвитку цього неврологічного розладу та мінімізувати його вплив на загальний стан здоров'я і якість життя пацієнтів.

Причини виникнення

Причини виникнення хвороби Паркінсона пов'язані з поєднанням генетичних і зовнішніх факторів, що впливають на мозок. Цей нейродегенеративний розлад зазвичай розвивається у людей похилого віку, хоча іноді може вражати і людей молодшого віку:

1. Генетичні фактори. Дослідження показують, що мутації в певних генах, таких як LRRK2 і PARK7, можуть збільшувати ризик розвитку хвороби Паркінсона. Люди з сімейною історією хвороби Паркінсона мають підвищений ризик її виникнення.
2. Вік. Хвороба Паркінсона найчастіше вражає людей старше 60 років. Ризик захворювання збільшується з віком, хоча рання форма хвороби може виникати у людей віком 40-50 років.
3. Екологічні фактори. Тривалий вплив певних токсинів, таких як пестициди та гербіциди, може підвищувати ризик розвитку хвороби Паркінсона. Люди, які проживають у сільській місцевості або працюють з хімічними речовинами, можуть бути більш вразливими.
4. Оксидативний стрес. Пошкодження клітин мозку через надлишкове утворення вільних радикалів може сприяти розвитку хвороби. Оксидативний стрес викликає пошкодження нейронів, що виробляють дофамін, який є важливим для регуляції рухів.
5. Запальні процеси. Хронічне запалення в мозку може сприяти загибелі дофамінергічних нейронів. Імунна система може відігравати важливу роль у розвитку хвороби Паркінсона, особливо у людей зі схильністю до автоімунних розладів.

Розуміння цих причин допомагає виявити фактори ризику та вжити заходів для їх зниження. Важливо звертатися до лікаря для регулярного моніторингу здоров'я, особливо для людей старшого віку або тих, хто має генетичну схильність до хвороби Паркінсона.

Симптоми

Симптоми хвороби Паркінсона можуть бути різноманітними і часто починаються поступово, стаючи більш вираженими з часом:

• Тремор. Тремтіння рук, ніг або підборіддя у спокої є одним з найпоширеніших і ранніх симптомів хвороби Паркінсона. Це неконтрольоване тремтіння може поступово посилюватися і впливати на повсякденну активність.
• Ригідність. Підвищений тонус м'язів, який може призводити до скутості рухів і відчуття напруження в кінцівках. Ригідність може ускладнювати виконання звичайних завдань і викликати дискомфорт або біль.
• Брадикінезія. Уповільнення рухів, яке ускладнює виконання повсякденних завдань, таких як одягання чи прийом їжі. Цей стан може суттєво знижувати якість життя пацієнта.
• Постуральна нестабільність. Проблеми з рівновагою і координацією, що можуть призводити до частих падінь. Пацієнти з хворобою Паркінсона часто мають труднощі з підтриманням стійкості, особливо під час поворотів або стояння.
• Маскоподібне обличчя та проблеми з голосом. Зменшення мімічної активності, що робить обличчя пацієнта нерухомим і беземоційним, а голос менш виразним або монотонним. Це може впливати на спілкування і створювати враження депресії або відсутності інтересу.
• Додаткові симптоми. Хвороба Паркінсона може також супроводжуватися немоторними симптомами, такими як депресія, тривожність, порушення сну, надлишкове виділення слини, закрепи та зниження когнітивних функцій.

Ці симптоми допомагають вчасно виявити хворобу Паркінсона і звернутися за медичною допомогою. Рання діагностика і лікування можуть сповільнити прогресування захворювання і покращити якість життя пацієнтів.

Види

Хвороба Паркінсона може проявлятися у різних формах, які можуть мати свої особливості в клінічній картині та перебігу, а саме:

1. Ідіопатична хвороба Паркінсона. Найпоширеніша форма захворювання, причина якої залишається невідомою. Характеризується типовими симптомами, притаманними цій патології.
2. Паркінсонізм, спричинений лікарськими препаратами. Ця форма паркінсонізму може бути викликана тривалим прийомом певних лікарських засобів, таких як нейролептики, які блокують дофамінові рецептори. Симптоми можуть включати тремор, ригідність і сповільненість рухів.
3. Судинний паркінсонізм. Виникає внаслідок пошкодження мозкових судин, що призводить до порушення кровообігу в ділянках мозку, відповідальних за контроль рухів. Цей тип паркінсонізму може проявлятися раптовим початком симптомів, асиметрією їх проявів і часто супроводжується іншими судинними порушеннями.
4. Атиповий паркінсонізм (паркінсонізм плюс). Ця група захворювань включає кілька різновидів, таких як прогресуючий над'ядерний параліч, кортикобазальна дегенерація і множинна системна атрофія. Ці форми мають додаткові симптоми, що не є характерними для ідіопатичної хвороби Паркінсона, такі як порушення погляду, мови та функцій автономної нервової системи.
5. Ювенільний паркінсонізм. Рідкісна форма хвороби Паркінсона, яка починається у молодому віці, зазвичай до 21 року. Вона може бути пов'язана з генетичними мутаціями і часто має інший перебіг, ніж класична форма захворювання.
6. Токсичний паркінсонізм. Ця форма хвороби Паркінсона може розвиватися внаслідок важких отруєнь, таких як отруєння марганцем або вугіллям, а також в результаті впливу інших токсичних речовин.

Кожен з цих видів хвороби Паркінсона вимагає ретельної діагностики та індивідуального підходу до лікування.

Діагностика

Діагностика хвороби Паркінсона є важливим етапом для визначення наявності захворювання та оцінки його ступеня. До основних діагностичних методів належать.

• Клінічний огляд. Лікар проводить детальний фізичний огляд пацієнта, оцінюючи рухову активність, м'язовий тонус та координацію рухів. Особливу увагу приділяють тремору, ригідності м'язів та порушенню ходи.
• Неврологічне обстеження. Неврологічний огляд включає тестування рефлексів, м'язової сили, рівноваги та координації. Це допомагає виявити характерні симптоми хвороби Паркінсона та виключити інші неврологічні захворювання.
• Лабораторні тести. Хоча специфічних лабораторних тестів для діагностики хвороби Паркінсона не існує, аналізи крові можуть допомогти виключити інші захворювання, які можуть викликати подібні симптоми, такі як порушення метаболізму або інфекції.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ). МРТ мозку використовується для виключення інших патологій, таких як пухлини або інсульти, які можуть викликати симптоми, схожі на хворобу Паркінсона. МРТ допомагає оцінити стан мозкової тканини та структурні зміни.
• Сцинтиграфія з однопозиційною емісійною комп'ютерною томографією (SPECT) та позитронно-емісійна томографія (ПЕТ). Ці методи використовуються для оцінки функції дофамінових рецепторів у мозку, що може підтвердити діагноз хвороби Паркінсона. Вони допомагають виявити зниження активності дофаміну.

Своєчасна діагностика є ключовою для розробки ефективного плану лікування і підтримки якості життя людей, що страждають на цей стан.

Лікування

Лікування хвороби Паркінсона спрямоване на полегшення симптомів і покращення якості життя пацієнтів. Існує кілька методів лікування, які можуть допомогти контролювати прояви цього захворювання, а саме:

1. Медикаментозна терапія. Лікарі можуть призначити препарати, які підвищують рівень дофаміну в мозку або імітують його дію. Леводопа, антагоністи NMDA-рецепторів, дофамінові агоністи та інгібітори МАО-Б часто використовуються для контролю рухових симптомів.
2. Фізіотерапія. Спеціальні вправи допомагають підтримувати рухливість, координацію і м'язову силу. Регулярні фізичні заняття сприяють зниженню ригідності м'язів, покращують гнучкість і допомагають зменшити ризик падінь у пацієнтів з хворобою Паркінсона. Такий підхід доповнює медикаментозну терапію і інші методи лікування, спрямовані на збереження і покращення якості життя.
3. Окупаційна терапія. Цей вид терапії допомагає пацієнтам навчитися справлятися з повсякденними завданнями, використовуючи спеціальні техніки та пристосування. Окупаційна терапія сприяє збереженню незалежності в повсякденному житті.
4. Хірургічне втручання. У важких випадках може бути рекомендована глибока стимуляція мозку (DBS). Ця процедура включає імплантацію електродів у певні ділянки мозку, що допомагає контролювати рухові симптоми.
5. Психологічна підтримка. Психотерапія та групи підтримки допомагають пацієнтам справлятися з емоційними і психологічними аспектами хвороби. Психологічна підтримка може покращити загальний стан і якість життя пацієнтів.
6. Логопедична терапія. Логопедична терапія для пацієнтів з хворобою Паркінсона включає вправи для поліпшення артикуляції та зрозумілості мовлення. Це також сприяє зміцненню м'язів обличчя, язика і гортані для кращого контролю над мовленнєвими рухами.

Важливо уникати самолікування, оскільки це може призвести до серйозних ускладнень, наприклад, неправильне дозування ліків або їх самовільне припинення може погіршити стан пацієнта і викликати небажані побічні ефекти.

Профілактика

Профілактичні заходи для хвороби Паркінсона орієнтовані на зменшення ймовірності виникнення цього нейродегенеративного захворювання. Дотримання цих рекомендацій допомагає знизити ризик хвороби Паркінсона та забезпечити здоровий стан нервової системи:

• Регулярна фізична активність. Заняття спортом сприяють поліпшенню кровообігу, підвищенню рівня ендорфінів та зміцненню нервової системи. Фізичні вправи, такі як ходьба, біг, плавання або йога, допомагають підтримувати рухливість і координацію.
• Збалансоване харчування. Дієта, багата на антиоксиданти, вітаміни та мінерали, сприяє захисту нервових клітин від ушкодження. Включення в раціон овочів, фруктів, риби, горіхів та цільнозернових продуктів може знизити ризик розвитку хвороби Паркінсона.
• Інтелектуальна активність. Постійне тренування мозку через читання, розв'язування головоломок, вивчення нових навичок та інші інтелектуальні заняття допомагають підтримувати когнітивні функції на високому рівні.
• Уникнення токсичних речовин. Контакт з певними хімічними речовинами, такими як пестициди та гербіциди, може підвищувати ризик розвитку хвороби Паркінсона. Важливо мінімізувати вплив токсинів на організм.
• Підтримка психічного здоров'я. Хронічний стрес і депресія можуть впливати на здоров'я нервової системи. Практики релаксації, медитація, психотерапія та підтримка соціальних зв'язків сприяють зниженню рівня стресу.
• Відмова від куріння. Куріння може збільшувати ризик розвитку хвороби Паркінсона. Підтримка програм боротьби з курінням і зниження частоти куріння може значно зменшити цей ризик.
• Збереження здорового сну. Недостатній або порушений сон може впливати на нервову систему і загальний стан здоров'я організму. Регулярний режим сну і вживання заходів для покращення якості сну можуть сприяти зниженню ризику розвитку хвороби Паркінсона.

Тривалість життя людей з хворобою Паркінсона може значно варіювати залежно від багатьох факторів, включаючи вік, загальний стан здоров'я та ефективність лікування. За умови правильної медичної підтримки багато пацієнтів можуть жити активним життям протягом багатьох років після встановлення діагнозу.

Ви можете придбати онлайн препарати для лікування та профілактики хвороби Паркінсона за приємними цінами на офіційному сайті мережі аптек «Бажаємо здоров'я». Пам'ятайте, що краще утриматись від самолікування, оскільки це може мати негативні наслідки для Вашого здоров'я. Завжди рекомендується консультуватися з лікарем, перш ніж купувати будь-які медичні препарати чи засоби.