Парестезія: чому виникає порушення чутливості та що з цим робити

Парестезія – це специфічний стан, що характеризується відчуттям поколювання, оніміння, печіння або повзання «мурашок» на шкірі, яке може виникати без видимої причини або внаслідок подразнення нервових закінчень. Термін «парестезія» походить з грецької мови, де «para-» означає «порушення», а «aisthēsis» – «чутливість». Це порушення може бути як тимчасовим, так і хронічним, що свідчить про складність регуляції нервової системи або її окремих частин. Парестезія вказує на можливе ураження або подразнення периферичних нервів, спинного мозку або центральної нервової системи, що часто викликає у пацієнта дискомфорт і впливає на якість життя, обмежуючи здатність до виконання звичних дій.

У цій статті ми розглянемо симптоми, причини виникнення та сучасні підходи до лікування парестезії. Також, проаналізуємо профілактичні заходи, які допомагають зменшити ризик повторних епізодів порушення чутливості. Особливу увагу приділимо впливу нервових та судинних факторів, стресу, а також інших зовнішніх чинників на розвиток парестезії, і важливості своєчасного звернення до лікаря для точної діагностики та призначення ефективного лікування.

Причини виникнення

Виникнення цього захворювання пов’язане з численними факторами, які впливають на функціонування нервової системи і судин, що забезпечують живлення нервових закінчень. Розуміння причин парестезії допомагає визначити можливі ризики та шляхи усунення дискомфорту, з яким стикається людина при цьому стані, а саме:

1. Компресія нерва – тривалий тиск на нерв, наприклад, при неправильній позі під час сну або роботи, може викликати короткочасну або навіть хронічну парестезію. Постійний тиск на нервові волокна може спричинити тимчасову втрату чутливості в ураженій зоні.
2. Порушення кровообігу – знижений кровообіг, особливо в кінцівках, впливає на доступ кисню до нервових тканин, що викликає відчуття оніміння та поколювання. Кров’яний застій або слабке насичення тканин киснем негативно позначається на функціонуванні нервів.
3. Захворювання нервової системи – хронічні неврологічні захворювання, такі як розсіяний склероз або периферійна невропатія, призводять до пошкодження нервових клітин. Зміни в структурі або функціонуванні нервових волокон унеможливлюють нормальну передачу сигналів, що викликає відчуття парестезії.
4. Дефіцит вітамінів – нестача вітамінів групи В, зокрема B12, погіршує здоров’я нервової системи, спричиняючи парестезію. Вітамін E також відіграє важливу роль у підтримці нервових функцій, і його дефіцит негативно впливає на нервові волокна.
5. Токсичний вплив – тривале перебування в середовищі, де є токсичні речовини, або надмірне вживання алкоголю може пошкоджувати нервову систему. Вплив важких металів та інших токсинів поступово знижує здатність нервових клітин до самовідновлення та стабільної передачі імпульсів.

Парестезія може виникати у будь-якому віці, але частіше трапляється у дорослих і літніх людей. У більш старшому віці ризик зростає через природні зміни в організмі, такі як зниження еластичності судин, зменшення м'язової маси та накопичення хронічних захворювань, які впливають на нервову систему і кровообіг. Окрім цього, молоді люди, особливо ті, хто зазнає частого стресу, має низький рівень фізичної активності або працює в умовах, що спричиняють компресію нервів (наприклад, сидяча робота), також можуть відчувати парестезію.

Симптоми

Симптоми парестезії можуть проявлятися у різних формах, що пов’язано з типом уражених нервових волокон та ступенем впливу на нервову систему. Основні прояви захворювання передбачають:

• поколювання у кінцівках – часте поколювання в пальцях рук і ніг, яке може виникати навіть без впливу зовнішніх чинників, є поширеним проявом парестезії. Відчуття може тривати кілька хвилин або посилюватися залежно від положення тіла;
• відчуття оніміння – оніміння, яке з’являється в одній або кількох кінцівках, часто викликає тимчасову втрату чутливості, що ускладнює виконання простих дій. Зазвичай це відчуття виникає після тривалого перебування в одному положенні;
• печіння – відчуття печіння на шкірі, що виникає раптово, може бути досить дискомфортним і поширюватися на різні частини тіла. Зазвичай цей симптом пов’язаний із подразненням нервових закінчень;
• судоми або спазми – раптові скорочення м’язів можуть супроводжувати парестезію, особливо у випадках, коли порушений кровообіг. Це відчуття зазвичай виникає в ногах і може бути особливо неприємним уночі;
• зміна температурної чутливості – деякі люди відчувають різку зміну в сприйнятті тепла та холоду в уражених ділянках, навіть без змін температури навколишнього середовища. Це може свідчити про порушення у передачі нервових імпульсів.

До додаткових симптомів парестезії можна віднести відчуття слабкості в кінцівках, що може виникати разом з іншими симптомами, наприклад, поколюванням чи онімінням. Також, деякі пацієнти відзначають появу «повзання мурашок» або легкого тиску в ураженій ділянці, що часто супроводжується зміною відчуттів на шкірі – підвищеною чутливістю або, навпаки, її зниженням. Іноді, парестезія проявляється у вигляді легкого тремтіння чи відчуття вібрації, особливо у випадках, коли незручне положення тіла або тривале перебування в одній позі спричиняють затиснення нерва.

Види

Парестезія може мати різні види залежно від її тривалості, локалізації та причин виникнення, зокрема:

1. Тимчасова парестезія – це найпоширеніший тип, що виникає короткочасно, наприклад, після тривалого сидіння в одній позі або незначного тиску на нерви. Зазвичай минає самостійно без медичного втручання.
2. Хронічна парестезія – тривале або періодичне порушення чутливості, яке може вказувати на наявність неврологічного або судинного захворювання. Вимагає діагностики та лікування для запобігання ускладненням.
3. Парестезія кінцівок – зазвичай, проявляється у руках або ногах і часто пов'язана з проблемами кровообігу або компресією нервів. Цей вид може бути як тимчасовим, так і хронічним, залежно від причин виникнення.
4. Нічна парестезія – відчуття оніміння або поколювання, що виникає під час сну і часто пов’язане з неправильною позою або порушенням кровообігу в кінцівках. Може заважати нормальному сну та призводити до частих пробуджень.
5. Локалізована парестезія – виникає в певній ділянці тіла, наприклад, обличчі, шиї чи тулубі, і зазвичай свідчить про локальні проблеми, наприклад, запалення або травма нерва. Цей вид потребує більш детального дослідження для встановлення причини.

Кожен із цих видів парестезії має свої особливості та потребує індивідуального підходу до діагностики й лікування.

Діагностика

Діагностика парестезії включає ряд процедур, спрямованих на визначення основної причини порушення чутливості та виключення можливих захворювань, які можуть викликати цей стан.

• неврологічний огляд: лікар оцінює чутливість, силу м'язів і рефлекси пацієнта, щоб визначити можливі порушення нервової системи. Це допомагає виявити локалізацію проблеми та визначити, чи є вона периферійною або центральною;
• електроміографія (ЕМГ): за допомогою цього методу можна виміряти електричну активність м’язів та перевірити функціонування периферичних нервів. ЕМГ дозволяє виявити пошкодження або компресію нервових волокон;
• нервова провідність (NCV): це дослідження оцінює швидкість передачі імпульсів по нервах, що важливо для виявлення уражених нервів. Зниження швидкості провідності може вказувати на наявність невропатії або інших порушень;
• магнітно-резонансна томографія (МРТ): за допомогою МРТ можна візуалізувати структури мозку, хребта та периферичних нервів, щоб виключити структурні проблеми. Це дослідження дозволяє виявити компресію нерва або запальні процеси;
• аналіз крові: лабораторні дослідження можуть виявити дефіцит вітамінів, наявність токсинів чи інші метаболічні порушення, які впливають на функціонування нервової системи. Особливо важливо перевірити рівень вітамінів B12 та E, які впливають на здоров’я нервів.

Можливість повного вилікування парестезії залежить від причини її виникнення: якщо вона спричинена тимчасовими факторами, такими як компресія нерва або дефіцит вітамінів, то усунення цих факторів може повністю прибрати симптоми. Проте, у випадках хронічних захворювань, наприклад, діабетичної нейропатії чи розсіяного склерозу, парестезію зазвичай неможливо повністю вилікувати, і лікування спрямоване на зменшення проявів симптомів та покращення якості життя пацієнта.

Лікування

Лікування парестезії, зазвичай, спрямоване на усунення причин її виникнення та полегшення симптомів, які впливають на якість життя пацієнта. Методи лікування захворювання включають:

1. Корекцію дефіциту вітамінів – при виявленні нестачі вітамінів групи B, особливо B12, пацієнту призначаються вітамінні комплекси. Це допомагає відновити здоров’я нервової системи та зменшити прояви парестезії.
2. Призначення протизапальних засобів – нестероїдні протизапальні препарати можуть бути корисними для зменшення запалення, що тисне на нервові закінчення. Вони також полегшують больові відчуття, які супроводжують парестезію у деяких випадках.
3. Фізіотерапію – техніки фізіотерапії, такі як електростимуляція, ультразвук чи масаж, допомагають покращити кровообіг і знизити компресію нервів. Фізіотерапія підтримує відновлення нервової функції та сприяє тривалому зменшенню симптомів.
4. Медикаментозну терапія – у випадках, коли симптоми виражені та хронічні, лікар може призначити специфічні нейропротектори або препарати для полегшення нервових порушень. Така терапія забезпечує підтримку нервових волокон та зменшує дискомфорт.
5. Лікувальну фізкультуру – регулярні вправи, що спрямовані на зміцнення м'язів та покращення кровообігу, можуть допомогти уникнути затискання нервів. Це дозволяє знизити частоту проявів парестезії та сприяє загальному оздоровленню організму.

Лікування парестезії повинно підбиратися з урахуванням причин і стану пацієнта для досягнення найкращих результатів. Також, важливо уникати самолікування, оскільки застосування неправильних препаратів або фізичних процедур може значно погіршити стан здоровʼя.

Профілактика

Профілактика парестезії передбачає заходи, що спрямовані на підтримку нормального функціонування нервової системи та покращення кровообігу.

• збалансоване харчування: регулярне вживання продуктів, багатих на вітаміни групи B, зокрема B12, а також на магній і калій, підтримує здоров’я нервів. Таке харчування сприяє зменшенню ризику виникнення дефіциту, що є поширеною причиною парестезії;
• контроль рівня фізичної активності: регулярна помірна активність, така як ходьба, плавання чи йога, покращує кровообіг і знижує ризик нервових порушень. Особливо важливо уникати тривалого перебування в одній позі, що може призвести до компресії нервів;
• вправи для покращення кровообігу: корисні вправи для профілактики парестезії включають розтяжки рук і ніг, кругові рухи щиколотками та зап’ястями, а також легкі потягування рук та ніг. Виконання цих вправ щодня допомагає зберігати гнучкість та знижує напругу в м'язах;
• зменшення рівня стресу: стрес негативно впливає на нервову систему, тому важливо включати в повсякденне життя техніки релаксації, такі як медитація або глибоке дихання. Регулярне зниження рівня стресу допомагає підтримувати стабільний стан нервів;
• контроль здоров’я судин: підтримка нормального кров'яного тиску та контроль рівня холестерину сприяють кращому кровопостачанню нервових тканин. Регулярні медичні обстеження допомагають виявити і вчасно усунути фактори, що можуть призвести до порушень кровообігу.

Дотримання цих профілактичних заходів значно знижує ризик розвитку парестезії та допомагає підтримувати стабільний стан нервової системи.

Для проведення своєчасної терапії ви можете придбати онлайн препарати та засоби для лікування та профілактики парестезії за приємними цінами на офіційному сайті мережі аптек «Бажаємо здоров'я». Пам'ятайте, що краще утриматись від самолікування, оскільки це може мати негативні наслідки для Вашого здоров'я. Завжди рекомендується консультуватися з лікарем, перш ніж купувати будь-які медичні препарати чи засоби.