Міжреберна невралгія симптоми, причини, лікування та профілактика

Міжреберна невралгія – це складний клінічний стан, що виникає внаслідок подразнення або здавлення міжреберних нервів. Цей розлад супроводжується різким або пекучим болем, який часто імітує серцеві чи легеневі патології, що створює діагностичні труднощі. З погляду нейрофізіології, біль обумовлений порушенням передачі імпульсів у сенсорних волокнах, які іннервують міжреберні м’язи та шкіру грудної клітки. Походження терміна «невралгія» походить від грецьких слів neuron (нерв) та algos (біль), що буквально означає «біль у нерві». Попри те, що міжреберна невралгія – це доброякісний процес, її клінічний перебіг може суттєво знижувати якість життя та потребує ретельної диференційної діагностики.

У цьому матеріалі ми детально розглянемо, що таке міжреберна невралгія, які фактори призводять до її виникнення, які характерні симптоми супроводжують цей стан, а також які методи лікування й профілактики є найефективнішими для відновлення комфорту та рухливості. 

Причини

Для розуміння патогенезу міжреберної невралгії важливо звернути увагу на механізми, що провокують ураження чи подразнення міжреберних нервів. У більшості випадків це не ізольований процес, а наслідок системних або локальних порушень, що впливають на нервову провідність, структуру хребта чи м’язово-скелетну систему. З огляду на складність іннервації грудної клітки, навіть незначні зміни у прилеглих тканинах можуть стати джерелом болю. Наведені нижче причини міжреберної невралгії демонструють основні фактори, які найчастіше провокують розвиток патології:

• остеохондроз грудного відділу хребта;
• грижі міжхребцевих дисків;
• травми грудної клітки;
• переохолодження;
• вірус герпесу (оперізувальний лишай);
• м’язові спазми або міофасціальний синдром;
• сколіоз та інші деформації хребта;
• пухлини спинного мозку або задньочеревного простору;
• інтоксикації або метаболічні порушення (наприклад, цукровий діабет).

Міжреберна невралгія, причини якої можуть включати як захворювання хребта, так і вірусні інфекції чи травматичні ушкодження, часто вимагає комплексного підходу до діагностики та лікування. Важливо враховувати не лише механічні або травматичні фактори, а й системні процеси, які опосередковано впливають на стан нервових волокон. Саме тому діагностика повинна бути комплексною, з урахуванням як опорно-рухової, так і неврологічної складової патології. Своєчасне виявлення пускового чинника дозволяє не лише купірувати біль, але й попередити повторні епізоди, адже невралгія міжреберна нерідко має рецидивний характер.

Симптоми

Характерні прояви ураження міжреберних нервів мають яскраву клінічну картину, яку пацієнти часто сприймають за серцевий біль або шлунково-кишкові розлади. Увага до деталей прояву болю, його локалізації та поведінкових факторів дозволяє диференціювати стан без залучення інвазивних процедур. Особливо цінним є виявлення чітких неврологічних характеристик, які дозволяють ідентифікувати, що міжреберна невралгія, симптоми якої мають свою специфіку, є саме неврогенним розладом, а не ознакою ураження внутрішніх органів. 

Нижче перелічені основні симптоми міжреберної невралгії, які допомагають поставити клінічний діагноз навіть на первинному прийомі:

1. Різкий або пекучий біль уздовж міжреберного проміжку – пацієнти описують його як колючий або ріжучий, який підсилюється під час глибокого вдиху, кашлю чи чхання.
2. Одностороння локалізація болю – біль найчастіше з’являється з одного боку грудної клітки та не змінює розташування, що відрізняє його від інших станів.
3. Порушення чутливості шкіри – можуть спостерігатися оніміння, поколювання або відчуття повзання «мурашок» уздовж ходу нерва.
4. Посилення болю при русі чи пальпації – будь-яка активність, яка залучає грудну клітку (нахили, повороти тулуба, натискання на ребра), провокує або підсилює біль, що є важливою діагностичною ознакою.
5. Підвищена м’язова напруга в ділянці болю – спостерігається рефлекторне напруження міжреберних м’язів, яке ще більше посилює неприємні відчуття.
6. Відсутність змін на ЕКГ або у легенях – симптоми з боку серця або дихальної системи при обстеженні не підтверджуються, що підтверджує нейрогенний характер болю.
7. Відсутність загальних симптомів (температури, слабкості, змін тиску) – на відміну від інфекційних або кардіологічних процесів, міжреберна невралгія зазвичай не супроводжується системними проявами.

Знання того, які ознаки міжреберної невралгії є найпоширенішими, дозволяє уникнути помилкових діагнозів і непотрібного лікування нецільових органів. У пацієнтів часто виникає запитання, скільки триває міжреберна невралгія, однак тривалість симптомів залежить від причини, своєчасності втручання та дотримання рекомендацій лікаря.

Види

У клінічній практиці дійсно виділяють різні види міжреберної невралгії, що базуються на походженні больового синдрому та характері ураження нервів. Така класифікація допомагає не лише точніше поставити діагноз, а й обрати ефективну тактику лікування:

1. Первинна (ідіопатична) міжреберна невралгія. Цей тип зустрічається рідше і виникає без очевидної причини або фонової патології. Вважається, що у його основі можуть бути приховані нейродегенеративні або аутоімунні процеси. Діагностується методом виключення після повного обстеження.
2. Вторинна міжреберна невралгія. Це найпоширеніший вид, при якому ураження нерва є наслідком іншого захворювання або стану – наприклад, остеохондрозу, грижі диска, травми, інфекцій чи пухлин. Лікування вторинної форми обов’язково передбачає усунення основної причини.
3. Післягерпетична невралгія. Розвивається після перенесеного оперізувального лишаю (вірусу Herpes zoster). Болі можуть зберігатися протягом місяців і навіть років після зникнення висипань. Цей варіант часто вимагає тривалої анальгетичної терапії.
4. Механічна (посттравматична) невралгія. Виникає внаслідок механічного впливу – наприклад, перелому ребер, хірургічного втручання на грудній клітці або м’язового розтягнення. Біль, як правило, чітко локалізований і посилюється при фізичному навантаженні.
5. Вертеброгенна (спондилогенна) невралгія. Пов’язана з патологіями хребта – зокрема, дегенеративними змінами у міжхребцевих суглобах або зміщенням хребців. Часто супроводжується іншими неврологічними симптомами, такими як парестезії або м’язова слабкість.
6. Рефлекторна невралгія. Виникає у відповідь на подразнення внутрішніх органів (наприклад, плеврит, хвороби жовчного міхура або шлунково-кишкового тракту), коли біль «відображається» в зону іннервації міжреберних нервів.
7. Міофасціальна форма. Розвивається внаслідок тривалого м’язового перенапруження, переохолодження або мікротравм грудної клітки. Біль обумовлений тригерними точками в міжреберних м’язах, що імітують невралгічну симптоматику.

Якщо міжреберна невралгія залишається без лікування або не діагностується належним чином, вона може призвести до ряду ускладнень. Найпоширенішими наслідками є хронічний больовий синдром, який значно знижує якість життя, обмежує рухливість грудної клітки та сприяє розвитку вторинних м’язових спазмів. Постійний дискомфорт змушує пацієнта уникати глибокого дихання, що може спричинити порушення вентиляції легень і підвищити ризик пневмонії. У складних випадках формуються стійкі нейропатичні зміни, що важко піддаються медикаментозній корекції. 

Діагностика

Для того, щоб виключити інші захворювання з подібними симптомами та встановити точну природу болю, потрібна поетапна диференційна діагностика міжреберної невралгії. Лікар повинен оцінити як клінічну картину, так і результати інструментальних методів обстеження.

Основні етапи діагностики міжреберної невралгії:

• клінічний огляд та пальпація грудної клітки:
• електронейроміографія (ЕНМГ):
• рентгенографія грудної клітки та хребта:
• магнітно-резонансна томографія (МРТ):
• комп’ютерна томографія (КТ):
• аналіз крові та сечі:
• ЕКГ та УЗД серця.

Оскільки симптоматика може маскуватися під інші захворювання, важливо не лише з’ясувати, де болить міжреберна невралгія, а й встановити джерело подразнення нерва. Комплексний підхід до обстеження дозволяє уникнути помилок у діагнозі та підібрати ефективну терапію без надмірного медикаментозного навантаження.

Лікування

Терапевтична тактика при міжреберному больовому синдромі повинна бути спрямована не лише на усунення симптомів, а й на корекцію основної причини. При виборі методу лікування важливо враховувати інтенсивність болю, наявність супутньої патології та реакцію пацієнта на медикаменти. Саме тому пацієнти часто запитують, що робити при міжреберній невралгії, аби швидко й безпечно зменшити дискомфорт. 

У наведеному списку представлено, як лікувати міжреберну невралгію:

• нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП);
• міорелаксанти центральної дії;
• фізіотерапевтичне лікування – ультразвук, магнітотерапія, електрофорез з анальгетиками сприяють покращенню місцевого кровообігу й зменшенню болю;
• блокади з місцевими анестетиками;
• вітаміни групи B (особливо B1, B6, B12);
• мануальна терапія та ЛФК;
• гігієна рухів та ортопедичні коригуючі засоби;
• лікування основного захворювання.

Ефективність лікування залежить від індивідуального підходу та дотримання комплексної стратегії, погодженої з лікарем. Міжреберна невралгія, перша допомога при якій може полягати в обмеженні фізичних навантажень і застосуванні НПЗП, не повинна лікуватися виключно вдома. Самолікування, зокрема безконтрольний прийом знеболювальних чи використання народних методів при міжхребцевій грижі, може лише погіршити стан і призвести до хронізації болю.

Протизапальні препарати

Профілактика

Запобігання розвитку міжреберного больового синдрому потребує комплексного підходу, спрямованого на підтримання здоров'я хребта, нервової системи та м'язового тонусу. Профілактичні заходи особливо важливі для людей із сидячим способом життя, хронічними захворюваннями опорно-рухового апарату або підвищеною чутливістю до переохолодження. У таких випадках постає не лише питання, чи можна гріти міжреберну невралгію, а і як ефективно попередити її появу без потреби медикаментозного втручання.

Ефективна профілактика міжреберної невралгії:

1. Підтримання правильної постави – уникання тривалого перебування в незручному положенні, особливо при роботі за комп’ютером, зменшує ризик компресії міжреберних нервів.
2. Регулярна гімнастика для грудного відділу хребта – динамічні вправи з обережною ротацією корпусу сприяють покращенню рухливості та запобігають м’язовим спазмам.
3. Захист від переохолодження – особливо в зоні спини та грудної клітки, що є критичним фактором для осіб з підвищеною нейроваскулярною реактивністю.
4. Повноцінний сон на ортопедичному матраці – забезпечує фізіологічну підтримку хребта під час сну та зменшує мікротравматизацію нервових структур.
5. Контроль маси тіла – надмірна вага сприяє перенапруженню м’язів спини та змінює біомеханіку хребта, що підвищує ризик розвитку невралгії.
6. Профілактичний масаж спини – не лише зменшує м’язову напругу, а й покращує мікроциркуляцію в ділянці міжреберних нервів; регулярний масаж при міжреберній невралгії також запобігає повторним епізодам.
7. Плавання та вправи в басейні – водні навантаження розвантажують хребет, зміцнюють м’язовий корсет та не створюють осьового навантаження.
8. Своєчасне лікування захворювань хребта та внутрішніх органів – профілактика рецидивів остеохондрозу, герпетичних інфекцій або захворювань легень значно зменшує ризик невралгічних ускладнень.
9. Контроль рівня стресу та достатній відпочинок – психоемоційне перенапруження впливає на тонус м’язів та може сприяти функціональному затисканню нервових волокон.

Міжреберна невралгія є складним больовим синдромом, що потребує точної діагностики та комплексного підходу до лікування. Її симптоми можуть маскуватися під інші патології, тому важливо своєчасно звернутися до лікаря та не покладатися на самостійні рішення. Вибір того, чим лікувати міжреберну невралгію, залежить від причини ураження нерва, загального стану пацієнта та наявності супутніх захворювань. 

Придбати ліки від міжреберної невралгії за доступними цінами можна в мережі аптек «Бажаємо здоров’я» в Києві та інших містах України (окрім тимчасово окупованих територій). Професійну консультацію фармацевта та допомогу у виборі препаратів можна отримати безпосередньо в аптеці.

Варто пам’ятати, що самолікування в неврології часто призводить не до полегшення, а до затягування процесу одужання, тому медичний супровід є обов’язковим на кожному етапі.