Як розпізнати підвищений очний тиск і коли варто звернутися до лікаря

Очний тиск – це гідростатичний тиск внутрішньоочної рідини (водянистої вологи) на внутрішні структури ока, який підтримує форму очного яблука та забезпечує нормальне функціонування оптичних систем. Термін «внутрішньоочний тиск» (ВОТ) походить від латинського «tensio intraocularis» і використовується в офтальмології з ХІХ століття, коли німецький лікар Альбрехт фон Грефе вперше пов'язав підвищений тиск із розвитком глаукоми – захворювання, що призводить до атрофії зорового нерва.

Підвищений тиск в очах (офтальмогіпертензія) є патологічним станом, коли показники внутрішньоочного тиску перевищують нормальні значення (10-21 мм рт. ст.), створюючи механічне навантаження на зоровий нерв та внутрішні структури ока. Особлива небезпека цього стану полягає в його безсимптомному перебігу на ранніх стадіях.

У цій статті ми розглянемо, що таке очний тиск, механізми його підвищення, ранні ознаки та симптоми офтальмогіпертензії, а також критерії, за якими необхідно термінове звернення до офтальмолога. Також розберемо методи діагностики та скринінгу, які дозволяють виявити порушення на доклінічній стадії.

Причини підвищення очного тиску

Причини підвищення очного тиску (тобто внутрішньоочного тиску) пов’язані в першу чергу з порушенням нормального балансу утворення та відтоку внутрішньоочної рідини (водянистої вологості – aqueous humor). Коли рідина утворюється швидше, ніж вона може вийти, або коли виникають перешкоди для її відтоку, тиск усередині ока підвищується, що може призвести до ушкодження зорового нерва.

До основних причин належать:

1. Порушення відтоку внутрішньоочної рідини: коли дренажна система ока (трабекулярна мережа та кут передньої камери) не функціонує належно або заблокована, це призводить до накопичення рідини та зростання тиску.
2. Надлишкове утворення внутрішньоочної рідини: у деяких випадках око виробляє занадто багато внутрішньоочної рідини, і навіть при нормальному її відтоку цього достатньо, щоб очний тиск підвищився.
3. Вікові зміни: з віком структура ока змінюється, і механізми дренажу можуть ставати менш ефективними, що підвищує ризик підвищення тиску.
4. Травми ока: ушкодження ока, включно з попередніми операціями чи травмами, можуть порушувати нормальний відтік рідини та спричиняти підвищений тиск.
5. Захворювання очей (глаукома, увеїт, катаракта): деякі хвороби очей можуть спричиняти зміни у відтоку або утворенні внутрішньоочної рідини, що впливає на рівень тиску. Стан, пов’язаний із глаукомою, часто супроводжується підвищеним внутрішньоочним тиском як одним із ключових факторів ризику.
6. Прийом кортикостероїдів: тривале застосування стероїдних препаратів (особливо місцевих очних форм) може сприяти підвищенню очного тиску.
7. Спадковість: генетична схильність може впливати на структуру очей, функцію дренажної системи та ризик підвищення очного тиску.
8. Супутні захворювання (діабет, гіпертонія): системні хронічні захворювання, такі як діабет або артеріальна гіпертонія, можуть підвищувати ризик змін у судинах ока та впливати на регуляцію внутрішньоочного тиску.

Як зазначають спеціалісти Cleveland Clinic, до груп ризику підвищеного очного тиску належать люди віком старше 40 років, пацієнти з високим чи низьким артеріальним тиском, особи з діабетом, ті, хто має тоншу центральну рогівку, люди з пігментною чи псевдоексфоліативною синдромами, представники певних етнічних груп (наприклад, чорна або латиноамериканська), ті, хто має сімейну історію глаукоми або очної гіпертензії, а також ті, хто тривалий час приймає стероїди або переніс травми чи операції очей.

Симптоми та ознаки підвищеного очного тиску

У багатьох випадках підвищений очний тиск, симптоми якого можуть бути слабо вираженими або взагалі відсутніми, тривалий час залишається непоміченим. Саме тому очну гіпертензію часто виявляють випадково під час профілактичного огляду в офтальмолога. Водночас у частини людей все ж з’являються неспецифічні прояви, які можуть сигналізувати про зміни всередині ока. Симптоми очного тиску зазвичай не є різко вираженими та можуть змінюватися залежно від рівня тиску і індивідуальної чутливості, що ускладнює їх самостійне розпізнавання. Найчастіше звертають увагу на такі ознаки.

• відчуття тиску або розпирання в очах – суб’єктивне відчуття внутрішнього напруження, яке може посилюватися після зорового навантаження або наприкінці дня;
• періодичний головний біль, особливо в ділянці лоба або скронь – часто поєднується з втомою очей і може сприйматися як звичайний біль перевтоми;
• затуманення зору або короткочасне погіршення чіткості – симптоми внутрішньоочного тиску інколи проявляються у вигляді нечіткого бачення, особливо після тривалої роботи за комп’ютером;
• поява райдужних кіл навколо джерел світла – характерна скарга, яка може виникати при зміні тиску в оці, особливо у темний час доби;
• підвищена втомлюваність очей – очі швидше втомлюються навіть при звичайному зоровому навантаженні, читанні чи роботі з гаджетами;
• дискомфорт або легкий біль в очах – не гострий біль, а скоріше неприємні відчуття, які людина часто ігнорує;
• звуження поля зору (на пізніших етапах) – одна з більш серйозних ознак очного тиску, що може свідчити про ураження зорового нерва.

Важливо враховувати, що симптоми підвищеного очного тиску не завжди з’являються на ранніх стадіях. Як зазначають спеціалісти Cleveland Clinic, очна гіпертензія часто перебігає безсимптомно, але при цьому значно підвищує ризик розвитку глаукоми. Саме тому відсутність скарг не є гарантією здоров’я очей, а регулярні офтальмологічні огляди залишаються ключовим способом своєчасного виявлення проблеми.

Діагностика очного тиску

Діагностика очного тиску є ключовим етапом оцінки стану зорової системи, оскільки дозволяє виявити очну гіпертензію ще до появи виражених скарг. Основним показником є внутрішньоочний тиск, норма якого визначається як баланс між утворенням та відтоком внутрішньоочної рідини. Саме тому під час обстеження враховують не лише відчуття пацієнта, а й результати спеціальних вимірювань.

Вимірювання очного тиску проводиться під час офтальмологічного огляду за допомогою спеціальних приладів – тонометрів. Найпоширенішими методами є контактна та безконтактна тонометрія, які дозволяють швидко й безпечно оцінити показники. Вимірювання внутрішньоочного тиску може виконуватися кілька разів у різний час доби, оскільки значення тиску здатні фізіологічно коливатися.

Для пацієнтів часто актуальним є питання, який очний тиск в нормі. Загальноприйнято вважати, що норма очного тиску становить приблизно 10–21 мм рт. ст., однак ці значення можуть варіювати залежно від методу вимірювання, товщини рогівки та індивідуальних особливостей. Відповідно, норма внутрішньоочного тиску завжди оцінюється лікарем у комплексі з іншими показниками – станом зорового нерва, полем зору та анамнезом пацієнта.

Як підкреслюють фахівці, навіть показники, що формально входять у нормальний діапазон, можуть бути небезпечними для окремих людей, якщо існують додаткові фактори ризику глаукоми. Саме тому регулярна діагностика та професійна інтерпретація результатів є вирішальними для раннього виявлення порушень і збереження зору.

Коли ТЕРМІНОВО потрібно звернутися до лікаря

Існують стани, за яких підвищення внутрішньоочного тиску становить пряму загрозу для зору та загального самопочуття. У таких ситуаціях не йдеться про профілактику або спостереження – необхідна негайна медична допомога. Спроби самостійно з’ясувати, як знизити очний тиск, можуть призвести до втрати часу, що є критичним при гострих офтальмологічних станах.

Гострий біль в оці, який виникає раптово та швидко посилюється, є одним із найнебезпечніших симптомів. Часто він супроводжується різким погіршенням зору, відчуттям тиску зсередини та загальним погіршенням стану. У таких випадках пошук рішень на кшталт, як зменшити очний тиск, не може замінити термінового огляду лікаря.

Окрему увагу слід звернути на поєднання вираженого болю в ділянці очей з нудотою або блюванням. Такі симптоми можуть вказувати на різке підвищення внутрішньоочного тиску. Так само тривожними є поява «веселки» навколо джерел світла, виражене почервоніння ока та відчуття напруження. У подібних ситуаціях питання, як зняти очний тиск, не має вирішуватися без участі спеціаліста.

Особливо небезпечним симптомом є розширена зіниця, яка не реагує на світло, у поєднанні з болем і погіршенням зору. Це може свідчити про гостре порушення відтоку внутрішньоочної рідини та загрозу незворотного ураження зорового нерва. Саме тому розуміння, як лікувати очний тиск, повинно базуватися виключно на лікарській діагностиці, а не на самостійних рішеннях.

Краплі для очей

Профілактика підвищення очного тиску

Профілактика має вирішальне значення для людей, у яких уже фіксувався високий очний тиск, а також для тих, хто входить до груп ризику за віком, спадковістю або станом здоров’я. Важливо розуміти, що підвищений внутрішньоочний тиск часто розвивається поступово й тривалий час не супроводжується помітними симптомами. Саме тому профілактичні заходи мають бути системними та спрямованими не лише на очі, а й на загальний стан організму.

1. Регулярні офтальмологічні огляди. Планові візити до офтальмолога дозволяють контролювати рівень внутрішньоочного тиску в динаміці, оцінювати стан зорового нерва та вчасно помічати навіть незначні відхилення. Особливо важливі регулярні огляди після 40 років або за наявності спадкової схильності до глаукоми. Раннє виявлення змін значно знижує ризик серйозних ускладнень.
2. Контроль супутніх захворювань. Такі хронічні стани, як цукровий діабет і артеріальна гіпертонія, впливають на судинну систему організму, зокрема на судини ока. За нестабільного перебігу вони можуть ускладнювати відтік внутрішньоочної рідини, тому контроль основного захворювання є важливою частиною профілактики підвищеного очного тиску.
3. Здоровий спосіб життя. Раціональне харчування, достатній сон і відмова від шкідливих звичок позитивно впливають на судинну систему та обмінні процеси. Надмірне споживання солі, алкоголю або надмірні фізичні й емоційні навантаження можуть опосередковано впливати на внутрішньоочний тиск. Здорові щоденні звички створюють основу для підтримки стабільного стану зору.
4. Обережність з кортикостероїдами. Кортикостероїдні препарати, особливо при тривалому застосуванні, здатні підвищувати внутрішньоочний тиск. Це стосується не лише очних крапель, а й системних форм. Використання таких засобів повинно відбуватися виключно за призначенням лікаря та під контролем офтальмолога, особливо у людей із фактором ризику глаукоми.
5. Захист очей від травм. Механічні ушкодження ока можуть призводити до порушення відтоку внутрішньоочної рідини та вторинного підвищення тиску. Захисні окуляри під час роботи, занять спортом або виконання побутових завдань допомагають мінімізувати ризик травм і пов’язаних із ними ускладнень.
6. Фізична активність. Помірні регулярні фізичні навантаження сприяють покращенню кровообігу та загального тонусу судин. Прогулянки, плавання або легкі кардіонавантаження позитивно впливають на загальний стан організму, що опосередковано допомагає підтримувати стабільний внутрішньоочний тиск.

Системне дотримання профілактичних рекомендацій дозволяє зменшити ризик розвитку очної гіпертензії та її ускладнень. Навіть за відсутності скарг регулярна увага до здоров’я очей є найефективнішим способом зберегти зір і вчасно попередити серйозні проблеми.

Високий тиск в очах може тривалий час не проявлятися вираженими симптомами, але водночас поступово впливати на стан зорового нерва та якість зору – саме тому важливо контролювати очний тиск, що робити у такій ситуації – своєчасно звернутися до офтальмолога, пройти необхідні обстеження та дотримуватися рекомендацій спеціаліста, не вдаючись до самолікування. Самостійний підбір або використання таких засобів, як краплі від тиску в очах, може бути небезпечним і призводити до погіршення стану або втрати часу для ефективної терапії. Лікарські засоби мають застосовуватися виключно за призначенням спеціаліста після обстеження. За потреби призначені спеціалістом лікарські засоби можна придбати в мережі аптек «Бажаємо здоров’я» в Києві та інших містах України (окрім тимчасово окупованих територій), де також можна отримати фаховий фармацевтичний супровід.