Роль цинку в організмі: імунітет, гормони та відновлення клітин

Цинк – це есенціальний мікроелемент, який відіграє фундаментальну роль у підтримці життєво важливих функцій організму. Це хімічний елемент, який бере участь у роботі понад 300 ферментних систем, регулює процеси клітинного поділу, синтезу білка, метаболізму нуклеїнових кислот та підтримки імунної відповіді. 

Назва елемента походить від німецького слова «Zink», що означає «зубець» або «шпиль», через характерну форму кристалів цинку при його виплавці. На відміну від багатьох інших біологічно активних сполук, людський організм не здатний самостійно синтезувати або накопичувати цинк у значних кількостях, що робить регулярне надходження цього мікроелемента з їжею абсолютно необхідним.

У цій статті ми розглянемо, що таке цинк, для чого він потрібен нашому організму, біохімічні механізми його дії, роль в імунній, ендокринній та репродуктивній системах, а також сучасні підходи до корекції цинкового статусу. Також проаналізуємо ефективність різних форм препаратів цинку, оптимальні джерела надходження мікроелемента з їжею та взаємодію цинку з іншими нутрієнтами, що впливає на його засвоєння та біодоступність.

Роль цинку в організмі людини: основні функції

Роль цинку в організмі людини визначається його унікальною здатністю впливати на фундаментальні біохімічні процеси на клітинному рівні. Цей мікроелемент функціонує як кофактор численних металоферментів, структурний компонент білків та регулятор генної експресії, що робить його незамінним для всіх систем організму. Розглянемо детальніше ключові напрямки біологічної активності цинку:

1. Імунна система та захист від інфекцій. Цинк є критичним регулятором як вродженого, так і набутого імунітету. Він забезпечує нормальний розвиток і функціонування Т-лімфоцитів, природних кілерів та макрофагів, підтримує цілісність бар'єрних тканин (шкіра, слизові оболонки), регулює продукцію цитокінів та антитіл. 
2. Синтез білка та регенерація тканин. Цинк безпосередньо бере участь у процесах транскрипції та трансляції, що робить його незамінним для синтезу всіх білкових структур організму. Він активує ферменти, відповідальні за реплікацію ДНК та поділ клітин, підтримує структурну стабільність рибосом, каталізує утворення колагену та еластину.
3. Репродуктивна функція та статеві гормони. Цинк для чоловіків має особливе значення, оскільки він є ключовим мікроелементом для репродуктивного здоров'я. Він регулює синтез тестостерону, забезпечує нормальний сперматогенез, підтримує функцію передміхурової залози. У чоловіків концентрація цинку в сім'яній рідині та простаті найвища серед усіх тканин організму. У жінок цинк необхідний для нормального дозрівання яйцеклітин, підтримки менструального циклу, синтезу естрогенів та прогестерону, а також для здорового перебігу вагітності та розвитку плода.
4. Ріст та розвиток у дитячому віці. Цинк для дітей є абсолютно необхідним мікроелементом, оскільки він безпосередньо регулює процеси росту через вплив на синтез та секрецію соматотропного гормону (гормону росту) та інсуліноподібного фактора росту-1 (IGF-1). Він забезпечує нормальний розвиток скелета, м'язової системи, головного мозку та когнітивних функцій. 
5. Нервова система та когнітивні функції. Цинк міститься в синаптичних везикулах нейронів гіпокампа та інших структур головного мозку, де він модулює нейротрансмісію, особливо глутаматергічну та ГАМКергічну системи. Він необхідний для синтезу нейромедіаторів, підтримки нейропластичності, процесів навчання та пам'яті. Крім того, цинк має нейропротекторні властивості, захищаючи нейрони від окисного стресу, ексайтотоксичності та пошкодження клітинних мембран, що сприяє збереженню когнітивних функцій і стабільності нервової системи.
6. Ендокринна регуляція та метаболізм. Цинк впливає на синтез, секрецію та дію численних гормонів, включаючи інсулін, гормони щитоподібної залози, кортизол, статеві гормони. Він є структурним компонентом інсуліну та необхідний для його зберігання в бета-клітинах підшлункової залози. Цинк також регулює метаболізм вуглеводів, жирів та білків, впливає на чутливість тканин до інсуліну та підтримує нормальний рівень глюкози в крові.
7. Антиоксидантний захист. Цинк функціонує як компонент супероксиддисмутази (Cu/Zn-SOD) – одного з найважливіших антиоксидантних ферментів, що нейтралізує вільні радикали кисню. Він також стабілізує клітинні мембрани, захищаючи їх від перекисного окислення ліпідів, та регулює експресію металотіонеїнів – білків, що зв'язують важкі метали та мають антиоксидантну активність.
8. Смак та нюх. Цинк необхідний для нормального функціонування смакових рецепторів та нюхового епітелію. Він входить до складу густину – цинквмісного білка слини, що відіграє роль у розпізнаванні смаку, та підтримує структурну цілісність смакових сосочків язика. 

Добова доза цинку для дорослого становить 8-11 мг залежно від статі та фізіологічного стану, проте ці потреби можуть зростати при підвищених фізичних навантаженнях, стресі, вагітності, лактації, а також за наявності хронічних або гострих захворювань, що порушують всмоктування поживних речовин. Тому регулярне й достатнє споживання цинку відіграє важливу роль у підтримці здоров’я та загального самопочуття на всіх етапах життя.

Причини нестачі цинку в організмі

Недостатність цинку може розвиватися внаслідок різноманітних патофізіологічних механізмів, що порушують баланс між надходженням, засвоєнням та втратами цього есенціального мікроелемента. Властивості цинку як біологічно активної речовини визначають його залежність від зовнішніх джерел надходження, оскільки ендогенний синтез неможливий, а депонування в організмі обмежене. Розуміння етіологічних факторів дозволяє ідентифікувати групи ризику та запобігти розвитку дефіциту:

• аліментарний дефіцит та незбалансоване харчування – недостатнє надходження цинку з їжею є найпоширенішою причиною його дефіциту;
• порушення абсорбції та захворювання шлунково-кишкового тракту;
• підвищені патологічні втрати цинку – цинк для організму виводиться через нирки, шлунково-кишковий тракт, шкіру, і ряд захворювань супроводжується посиленим виведенням;
• фізіологічні стани з підвищеними потребами – вагітність, лактація, періоди активного росту (пубертат), спорт високих досягнень збільшують втрати цинку;
• ятрогенні причини та лікарські взаємодії – тривале застосування окремих лікарських засобів може призводити до розвитку дефіциту цинку. 

Ідентифікація причинних факторів має вирішальне значення для вибору стратегії профілактики та корекції цинкового статусу, оскільки усунення етіологічного чинника часто є необхідною умовою успішного відновлення балансу мікроелемента в організмі.

Ознаки нестачі цинку в організмі

Клінічні прояви дефіциту цинку мають мультисистемний характер і свідчать про ключову роль цього мікроелемента в широкому спектрі біохімічних процесів. Дефіцит цинку, симптоми якого можуть варіювати від малопомітних до виражених клінічних проявів, часто розвивається поступово, що ускладнює його своєчасне розпізнавання та діагностику. Прояви охоплюють практично всі системи організму, оскільки цинк бере участь у функціонуванні понад 300 ферментів, задіяних у ключових біохімічних процесах:

1. Імунологічні та інфекційні прояви. Розвивається вторинний імунодефіцит з характерним зниженням резистентності до інфекцій. Збільшується частота та тяжкість ГРВІ (більше 6-8 епізодів на рік), бактеріальних та грибкових уражень.
2. Дерматологічні прояви. Шкіра та її придатки (волосся, нігті) особливо чутливі до цинкодефіциту через високу швидкість клітинного оновлення епідермісу. Характерні лущення та сухість шкіри, особливо на обличчі, волосистій частині голови та кінцівках, схильність до дерматитів, тріщин і повільного загоєння ушкоджень. Можливі випадіння волосся, його ламкість і тьмяність, а також ламкість нігтів і поява білих плям на нігтьових пластинах.
3. Неврологічні та психічні симптоми. Розвиваються депресивні стани різного ступеня тяжкості – від субклінічних проявів та зниженого настрою до клінічно вираженої депресії з ангедонією (втрата здатності відчувати задоволення), зниженням життєвої енергії, песимістичним баченням майбутнього.
4. Репродуктивні та ендокринні порушення. У чоловіків цинкодефіцит проявляється зниженням лібідо (послаблення або відсутність сексуального потягу), еректильною дисфункцією (труднощі з досягненням або підтриманням ерекції), зменшенням об'єму еякуляту, погіршенням якості сперми. У жінок розвивається нерегулярність менструального циклу (олігоменорея – рідкі менструації, аменорея – відсутність менструацій), порушення овуляції (ановуляторні цикли), зниження фертильності, труднощі із зачаттям. Під час вагітності дефіцит асоціюється з підвищеним ризиком спонтанних абортів у першому триместрі, затримки внутрішньоутробного розвитку плода, передчасних пологів, народження дітей з низькою масою тіла. 
5. Затримка росту та розвитку у дітей. У дитячому віці цинкодефіцит має особливо виражені та довготривалі наслідки. Спостерігається затримка лінійного росту (низькорослість порівняно з віковими нормами), дитина значно відстає від однолітків у фізичному розвитку. Характерна затримка статевого дозрівання у підлітків: у хлопчиків – уповільнений розвиток вторинних статевих ознак, малий розмір яєчок та пеніса, затримка появи волосся на обличчі та тілі; у дівчат – затримка менархе (після 15 років), недорозвинення молочних залоз, відсутність оволосіння. Когнітивний розвиток також страждає: труднощі в навчанні, погіршення пам'яті та концентрації уваги, зниження успішності в школі. Поведінкові проблеми включають гіперактивність з дефіцитом уваги або, навпаки, апатію та низьку мотивацію до навчання.
6. Порушення з боку органів зору. Розвивається нікталопія (куряча сліпота), можлива фотофобія (світлобоязнь), відчуття піску в очах, сухість кон'юнктиви. У важких випадках можуть виникати зміни рогівки з її помутнінням, що загрожує зниженням гостроти зору.
7. Порушення апетиту та харчової поведінки. Характерна анорексія (зниження або повна відсутність апетиту), швидке насичення малими порціями їжі, відраза до певних продуктів, особливо м'ясних. У дітей може розвиватися парорексія (піка) – патологічний потяг до вживання неїстівних речовин: крейди, землі, глини, льоду, паперу, волосся.

Мультисистемний характер клінічних проявів відображає універсальну роль цинку в організмі, а варіабельність та тяжкість симптомів залежить від ступеня дефіциту, його тривалості, віку пацієнта та наявності супутніх захворювань. Раннє звернення уваги на ці симптоми допомагає вчасно виявити проблему й уникнути тяжких наслідків, особливо у дітей та вагітних жінок.

Харчові джерела цинку

«Оскільки ми не можемо виробляти цинк як елемент, ми повинні споживати його з їжею», – каже Тереза Фунг, дипломований дієтолог і доцент кафедри харчування Гарвардської школи громадського здоров'я. Тому оптимальне забезпечення організму цинком досягається через збалансоване харчування з включенням різноманітних продуктів, багатих на цей мікроелемент. Біодоступність цинку з харчових джерел варіює залежно від форми його сполук та присутності інших нутрієнтів, що можуть посилювати або пригнічувати абсорбцію. Розуміння того, в яких продуктах є цинк у найбільш засвоюваній формі, дозволяє ефективно планувати раціон для профілактики та корекції дефіцитних станів.

1. М'ясо та м'ясні продукти. М'ясо є одним із найкращих джерел високобіодоступного цинку, оскільки він міститься у формі, що легко засвоюється організмом без конкуренції з інгібіторами абсорбції. Червоне м'ясо (яловичина, телятина, баранина) містить 4-8 мг цинку на 100 г продукту, при цьому біодоступність досягає 40-50%. Особливо багата на цинк яловича печінка (5-6 мг/100 г), нирки (4-5 мг/100 г), серце (3-4 мг/100 г). Свинина містить 2-4 мг/100 г, м'ясо птиці (курка, індичка) – 1,5-3 мг/100 г, хоча біодоступність дещо нижча порівняно з червоним м'ясом. Регулярне споживання м'яса 3-4 рази на тиждень значною мірою покриває потребу в цинку.
2. Морепродукти та риба. Морепродукти є найбагатшими природними джерелами цинку серед усіх харчових продуктів. Устриці – абсолютні чемпіони за вмістом цинку: в 100 г сирих устриць міститься 16-90 мг цинку (залежно від виду та місця вилову), що становить 150-800% добової потреби! Навіть одна середня устриця забезпечує повну добову норму. Інші молюски також багаті на цинк: краби (3-7 мг/100 г), мідії (2-3 мг/100 г), креветки (1-2 мг/100 г), кальмари (1,5-2 мг/100 г), омари (2-4 мг/100 г). Морська риба містить помірну кількість цинку: оселедець (1-1,5 мг/100 г), сардини (1-1,2 мг/100 г), лосось (0,4-0,6 мг/100 г), тунець (0,5-1 мг/100 г).
3. Молочні продукти та яйця. Продукти, багаті на цинк, включають молочну групу, хоча вміст цинку в них помірний, але біодоступність висока через присутність лактози та амінокислот. Тверді сири (чедер, швейцарський, пармезан) містять 3-5 мг цинку на 100 г, м'які сири (моцарела, бринза) – 2-3 мг/100 г. Молоко коров'яче містить 0,4-0,5 мг/100 мл, йогурт – 0,5-1 мг/100 г, кефір – 0,4-0,6 мг/100 г. Яйця курячі містять 1-1,3 мг цинку на 100 г (приблизно 0,6-0,7 мг в одному яйці), причому цинк зосереджений переважно в жовтку.
4. Горіхи та насіння. Горіхи та насіння є цінними рослинними джерелами цинку, хоча їхня біодоступність нижча через присутність фітатів. Насіння гарбуза (гарбузове насіння) – один із найбагатших рослинних джерел: 7-10 мг цинку на 100 г. Насіння кунжуту містить 7-8 мг/100 г, насіння соняшнику – 5-6 мг/100 г, насіння льону – 4-5 мг/100 г, насіння чіа – 4-5 мг/100 г. Серед горіхів найбільше цинку в кеш'ю (5-6 мг/100 г), кедрових горіхах (4-5 мг/100 г), пекан (4-5 мг/100 г), бразильських горіхах (4 мг/100 г), мигдалі (3-3,5 мг/100 г), волоських горіхах (2,5-3 мг/100 г), фундуку (2-2,5 мг/100 г). Для покращення біодоступності цинку з горіхів та насіння рекомендується їх попереднє замочування на 8-12 годин, що знижує вміст фітатів на 30-50%, або обсмажування. Щоденне споживання 30-50 г горіхів або насіння забезпечує 10-30% добової потреби в цинку.
5. Бобові культури. Бобові є важливим джерелом цинку, особливо для вегетаріанців та веганів, хоча містять значну кількість фітатів, що знижує біодоступність. В яких продуктах міститься цинк серед бобових: сочевиця містить 3-4 мг/100 г, нут (турецький горох) – 2,5-3 мг/100 г, квасоля (особливо червона та чорна) – 2-3 мг/100 г, горох – 2-2,5 мг/100 г, соєві боби – 3-4 мг/100 г, тофу – 1-2 мг/100 г. Для підвищення біодоступності цинку бобові рекомендується замочувати на 12-24 години перед приготуванням (це знижує вміст фітатів на 40-60%), пророщувати (зниження фітатів на 50-70%) або ферментувати. Регулярне вживання бобових 3-4 рази на тиждень допомагає підтримувати належний рівень цинку, особливо в комбінації з іншими джерелами.
6. Цільнозернові продукти. Цільнозернові злаки містять цинк переважно в зовнішніх оболонках зерна, які втрачаються при рафінуванні. Зародки пшениці – найбагатше джерело серед злаків: 12-17 мг цинку на 100 г. Вівсяні пластівці (геркулес) містять 3-4 мг/100 г, гречка – 2-3 мг/100 г, коричневий (нешліфований) рис – 1,5-2 мг/100 г, білий шліфований рис – лише 0,5-1 мг/100 г. Цільнозерновий хліб містить 1,5-2,5 мг/100 г, хліб з білого борошна – 0,5-0,8 мг/100 г. Висівки пшеничні містять 7-8 мг/100 г, вівсяні – 3-4 мг/100 г. Кіноа містить 3-4 мг/100 г і має вищу біодоступність порівняно з традиційними злаками. Для покращення засвоєння цинку з цільнозернових продуктів корисно використовувати заквашування (наприклад, хліб на заквасці), пророщування зерен, або ферментацію, що знижує вміст фітатів.
7. Овочі та фрукти. Овочі та фрукти загалом не є багатими джерелами цинку, але їхній внесок у загальне споживання важливий через великі об'єми споживання. В яких фруктах є цинк: авокадо містить 0,6-0,7 мг/100 г, гранат – 0,3-0,4 мг/100 г, чорна смородина – 0,3 мг/100 г, малина – 0,4 мг/100 г, фініки – 0,3-0,4 мг/100 г. Серед овочів: зелений горошок містить 1-1,2 мг/100 г, шпинат – 0,5-0,8 мг/100 г, броколі – 0,4-0,6 мг/100 г, брюссельська капуста – 0,4-0,5 мг/100 г, гриби (печериці, шиїтаке) – 0,5-1,5 мг/100 г, картопля – 0,3-0,4 мг/100 г, кукурудза – 0,5-0,8 мг/100 г. Часник містить 1-1,2 мг/100 г.
8. Темний шоколад та какао. Темний шоколад (з вмістом какао 70-85%) містить 3-4 мг цинку на 100 г, какао-порошок – 6-7 мг/100 г. Це робить темний шоколад не лише смачним, але й корисним джерелом цинку. Однак слід враховувати високу калорійність та вміст цукру, тому рекомендована порція – 20-30 г на день.

Раціональне поєднання різних харчових джерел дозволяє забезпечити оптимальне надходження в організм такого есенціального мікроелемента як цинк, користь і шкода якого залежать від балансу надходження – важливо враховувати, що продукти тваринного походження забезпечують вищу біодоступність (40-50%), тоді як з рослинних джерел засвоюється лише 10-30% через присутність фітатів, клітковини та інших інгібіторів абсорбції. Для осіб на вегетаріанських або веганських дієтах рекомендується збільшити споживання цинку на 50% порівняно зі стандартними нормами, використовувати методи кулінарної обробки, що знижують вміст фітатів (замочування, пророщування, ферментація), та розглянути можливість додаткового прийому лікарських засобів або добавок на основі цинку після консультації з лікарем або дієтологом.

Як правильно приймати цинк?

Результативність застосування препаратів цинку значною мірою визначається дотриманням правил їх прийому, адже порушення режиму може знижувати біодоступність мікроелемента та підвищувати ризик небажаних реакцій. Питання, як приймати цинк, є критично важливим для досягнення терапевтичного ефекту та безпеки застосування.

Оптимальний час прийому залежить від індивідуальної переносимості. Як пити цинк для максимальної абсорбції: найкраще приймати препарати за 1-2 години до їди або через 2 години після на порожній шлунок, запиваючи склянкою води. Це забезпечує найвищу біодоступність.

Важливим є питання, який цинк краще приймати, оскільки різні форми відрізняються за біодоступністю та переносимістю. Цинку піколінат і бісгліцинат характеризуються найвищою біодоступністю (приблизно 20–30%) та доброю переносимістю. Цинку цитрат має збалансовану біодоступність на рівні 15–20% і широко застосовується в клінічній практиці. Цинку глюконат також використовується, однак його біодоступність є нижчою – близько 10–15%.

При виборі препарату слід звертати увагу на вміст елементарного цинку, зазначений на етикетці, оскільки саме цей показник відображає фактичну кількість цинку, що надходить в організм.

Джерело цинку

Дозування має бути індивідуальним: для профілактики у дорослих – 8-11 мг/добу, при легкому дефіциті – 15-25 мг/добу, при підтвердженому важкому дефіциті – 25-50 мг/добу під контролем лікаря. Максимально допустима доза для тривалого застосування – 40 мг елементарного цинку на добу. Тривалість профілактичних курсів – 1-3 місяці, лікувальних при дефіциті – 3-6 місяців з контролем рівня цинку в крові.

Важливі взаємодії: цинк НЕ слід приймати одночасно з препаратами заліза, кальцію, магнію, тетрациклінами та фторхінолонами (перерва мінімум 2 години). Цинк краще засвоюється в присутності вітаміну С та білка. При виникненні металевого присмаку, нудоти, діареї або інших побічних ефектів слід зменшити дозу або проконсультуватися з лікарем. При тривалому прийомі (понад 3 місяці) рекомендується контролювати рівень міді в крові, оскільки надлишок цинку може призвести до мідного дефіциту.

Цинк є незамінним мікроелементом, що відіграє критичну роль у підтримці імунної системи, процесах росту та розвитку, репродуктивному здоров'ї, регенерації тканин та численних метаболічних процесах. Однак важливо розуміти, що самолікування препаратами цинку може призвести до небажаних наслідків. Перш ніж купити цинк в аптеці, обов'язково проконсультуйтеся з лікарем або кваліфікованим фармацевтом для визначення доцільності прийому, оптимальної форми препарату та дозування відповідно до вашого стану здоров'я.

Мережа аптек «Бажаємо здоров'я» працює в Києві та інших містах України (окрім тимчасово окупованих територій), щоб забезпечити вас якісними препаратами цинку та професійною консультацією. Наші досвідчені фармацевти допоможуть обрати вітаміни з цинком з урахуванням індивідуальних потреб та призначень лікаря, поінформують про правила прийому та можливі взаємодії з іншими лікарськими засобами. Дбайте про своє здоров'я відповідально – правильний підхід до застосування цинку забезпечить максимальну користь без ризиків для організму!