Лоперамід таблетки 2 мг №20, Маріфарм

IНСТРУКЦІЯ

ЛОПЕРАМІД

(Loperamide)

діюча речовина: лопераміду гідрохлорид;

1 таблетка містить лопераміду гідрохлориду у перерахуванні на 100 % речовину – 2 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль картопляний; кальцію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми, з плоскою поверхнею, з фаскою.

Препарати, що пригнічують перистальтику.

Код АТХ А07D A03.

Фармакодинаміка.

Лопераміду гідрохлорид зв’язується з опіатними рецепторами кишкової стінки, внаслідок чого пригнічується вивільнення ацетилхоліну та простагландинів. У такий спосіб лоперамід уповільнює пропульсивну перистальтику кишечнику, а також збільшує час проходження кишкового вмісту через травний тракт та здатність стінки кишечнику до абсорбції рідини та електролітів.

Лопераміду гідрохлорид підвищує тонус анального сфінктера, знижуючи тим самим нетримання калових мас та позиви до дефекації.

У подвійно сліпому рандомізованому клінічному дослідженні за участю 56 пацієнтів із гострою діареєю, які отримували лоперамід, початок протидіарейної дії спостерігався протягом однієї години після одноразової дози 4 мг. Клінічні порівняння з іншими протидіарейними препаратами підтвердили надзвичайно швидкий початок дії лопераміду.

Фармакокінетика.

Абсорбція: більша частина лопераміду, прийнятого перорально, абсорбується з кишечнику, але в результаті інтенсивного метаболізму першого проходження системна біодоступність становить приблизно лише 0,3 %.

Розподіл: результати досліджень розподілу лопераміду у щурів показують високу афінність відносно стінки кишечнику з переважним зв’язуванням з рецепторами поздовжнього шару мʼязової оболонки. Зв'язування лопераміду з білками становить 95 %, головним чином з альбуміном. Доклінічні дані показали, що лоперамід є субстратом Р-глікопротеїну.

Метаболізм: лоперамід майже повністю екстрагується печінкою, де він переважно метаболізується, кон’югується та екскретується з жовчю. Окисне N-деметилування є основним метаболічним шляхом лопераміду, цей процес опосередкований головним чином ізоформами CYP3A4 та CYP2C8. Внаслідок цього дуже інтенсивного ефекту першого проходження через печінку концентрації незміненого лікарського засобу в плазмі крові залишаються дуже низькими.

Елімінація: період напіввиведення лопераміду у людини становить приблизно 11 годин з діапазоном 9-14 годин. Екскреція незміненого лопераміду та його метаболітів відбувається в основному з калом.

Популяція пацієнтів дитячого віку: інформація щодо фармакокінетичних параметрів у пацієнтів дитячого віку відсутня. Очікується, що фармакокінетична поведінка лопераміду та взаємодії лікарських засобів з лоперамідом будуть аналогічні тим, що спостерігаються у дорослих.

Доклінічні дані.

Дослідження лікування лоперамідом при гострих та хронічних станах не виявили специфічної токсичності. Результати проведених досліджень in vivo та in vitro показали, що лоперамід не є генотоксичним. У репродуктивних дослідженнях на самках щурів, застосування дуже високих доз лопераміду (40 мг/кг/день, що у 20 разів перевищує максимальний рівень використання у людини (MHUL)), скоригованих за площею поверхні тіла (мг/м2), порушували фертильність і виживаність плода. Нижчі дози (≥ 10 мг/кг/день, що у 5 разів більше MHUL) не продемонстрували впливу на здоров’я матері чи плода та не впливали на пери- та постнатальний розвиток.

Неклінічні оцінки in vitro та in vivo вказують на відсутність виражених кардіологічних ускладнень, якщо показники лопераміду перебувають у межах діапазону терапевтичних концентрацій, а також при значному перевищенні цих значень (до 47 разів). Однак при надзвичайно високих концентраціях, пов’язаних із передозуванням, лоперамід має електрофізіологічний вплив на серце та демонструє кардіологічні ускладнення: пригнічення калієвого (hERG) та натрієвого потоків та аритмії.

Симптоматичне лікування гострої діареї у дорослих та дітей віком від 12 років.

Симптоматичне лікування гострих епізодів діареї, зумовленої синдромом подразненого кишечнику, у дорослих віком від 18 років після встановлення первинного діагнозу лікарем.

Лоперамід протипоказаний:

- пацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до лопераміду гідрохлориду або до будь-якого з компонентів препарату;

- дітям віком до 12 років;

- пацієнтам з гострою дизентерією, що характеризується наявністю крові у випорожненнях та підвищеною температурою тіла;

- пацієнтам з гострим виразковим колітом або псевдомембранозним колітом, пов’язаним із застосуванням антибіотиків широкого спектра дії;

- пацієнтам з бактеріальним ентероколітом, спричиненим мікроорганізмами родин Salmonella, Shigella та Campylobacter.

Лоперамід взагалі не слід застосовувати, якщо треба уникнути пригнічення перистальтики через можливий ризик виникнення значних ускладнень, включаючи кишкову непрохідність, мегаколон та токсичний мегаколон.

Необхідно негайно припинити прийом препарату, якщо розвивається запор, здуття живота або кишкова непрохідність.

Повідомлялося про випадки взаємодії з лікарськими препаратами, що мають подібні фармакологічні властивості.

Лікарські препарати, що чинять пригнічувальну дію на центральну нервову систему, не слід застосовувати одночасно з прийомом лопераміду дітям.

Доклінічні дані показали, що лоперамід є субстратом Р-глікопротеїну. Одночасне призначення лопераміду (в дозі 16 мг) разом з інгібіторами Р-глікопротеїну (хінідин, ритонавір) призводило до підвищення рівня лопераміду у плазмі крові в 2–3 рази. Клінічна значущість зазначеної фармакокінетичної взаємодії з інгібіторами Р-глікопротеїнів при застосуванні лопераміду в рекомендованих дозах невідома.

Супутнє застосування лопераміду (4 мг одноразово) та ітраконазолу, інгібітору CYP3A4 та Р‑глікопротеїну, призводило до 3–4-разового збільшення концентрації лопераміду в плазмі крові. У цьому ж дослідженні інгібітор CYP2C8 гемфіброзил підвищував вміст лопераміду приблизно в 2 рази. Комбіноване застосування ітраконазолу та гемфіброзилу призводило до 4-разового збільшення максимального вмісту лопераміду в плазмі крові та 13-разового збільшення загальної експозиції у плазмі крові. Це підвищення не було пов’язане з впливом на центральну нервову систему (ЦНС), що визначався за допомогою психомоторних тестів (тобто суб’єктивна сонливість та тест на заміну цифрових символів).

Супутнє застосування лопераміду (16 мг одноразово) та кетоконазолу, інгібітору CYP3A4 і Р‑глікопротеїну, призводило до 5-разового підвищення концентрації лопераміду в плазмі крові. Це підвищення не було пов’язане зі збільшенням фармакодинамічних ефектів, що визначалося за допомогою пупілометрії.

Супутнє лікування десмопресином для перорального застосування призводило до 3-разового підвищення концентрації десмопресину в плазмі крові, вірогідно, внаслідок більш повільної моторики шлунково-кишкового тракту.

Очікується, що лікарські засоби з аналогічними фармакологічними властивостями можуть підсилювати дію лопераміду, а лікарські засоби, які прискорюють проходження їжі у шлунково-кишковому тракті, можуть знижувати його дію.

Лікування діареї лоперамідом має лише симптоматичний характер. Якщо можна визначити етіологію захворювання, то у разі можливості слід проводити специфічне лікування.

Найважливішим заходом при гострій діареї є попередження або відновлення втрати рідини та електролітів. Це особливо важливо у дітей, ослаблених пацієнтів та людей літнього віку з гострою діареєю.

Застосування препарату не замінює введення відповідної кількості рідини та відновлення рівня електролітів.

Оскільки стійка діарея може свідчити про потенційно більш серйозні стани, лікарський засіб не слід застосовувати тривалий час, поки причина діареї не буде досліджена.

При гострій діареї, коли не спостерігається клінічне поліпшення протягом 48 годин, застосування лопераміду гідрохлориду слід припинити і звернутися до лікаря.

Пацієнтам із синдромом набутого імунодефіциту, які приймають лоперамід при діареї, необхідно негайно припинити лікування при появі перших ознак здуття живота. Існують окремі повідомлення про випадки кишкової непрохідності з підвищеним ризиком появи токсичного мегаколону у пацієнтів, хворих на СНІД, з інфекційними колітами як вірусного, так і бактеріального походження, при лікуванні лопераміду гідрохлоридом.

Хоча фармакокінетичні дані для пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні, таким пацієнтам лоперамід слід застосовувати з обережністю через уповільнення метаболізму першого проходження, оскільки він може призвести до відносного передозування, що може спричинити токсичне ураження ЦНС.

Якщо препарат приймали для контроля епізодів діареї, зумовленої синдромом подразненого кишечнику, що був попередньо діагностований лікарем, і клінічного покращення не спостерігається протягом 48 годин, потрібно припинити застосування лопераміду гідрохлориду і звернутися до лікаря. Також слід звернутися до лікаря, якщо характер симптомів змінився або повторювані напади діареї тривають більше двох тижнів.

Кардіологічні ускладнення, включаючи пролонгацію QT, пролонгацію комплексу QRS та torsades de pointes, були зареєстровані у зв’язку з передозуванням. Деякі випадки закінчувалися летально (див. розділ «Передозування»). Передозування може виявити наявний синдром Бругада. Пацієнти не повинні перевищувати рекомендовану дозу та/або рекомендовану тривалість лікування.

Необхідна обережність пацієнтам із зловживанням наркотиками в анамнезі. Описано зловживання та неправильне застосування лопераміду (див. розділ «Передозування»). Лоперамід є опіоїдом з низькою біодоступністю та обмеженим потенціалом проникнення через гематоенцефалічний бар’єр у терапевтичних дозах. Однак залежність спостерігається від опіоїдів як класу.

Для лікування гострих нападів діареї, зумовленої синдромом подразненого кишечнику, лоперамід слід приймати, лише якщо лікар попередньо діагностував це захворювання.

У зазначених нижче випадках препарат не слід застосовувати без попередньої консультації з лікарем, навіть якщо вам відомо, що у вас синдром подразненого кишечнику (СПК):

• - вік пацієнта від 40 років, і з моменту останнього нападу СПК минув деякий час;
• - вік пацієнта від 40 років, і цього разу симптоми СПК відрізняються;
• - нещодавня кровотеча з кишечнику;
• - тяжкий запор;
• - нудота або блювання;
• - втрата апетиту або зменшення маси тіла;
• - утруднене або болісне сечовипускання;
• - лихоманка;
• - нещодавня подорож за кордон.

У разі виникнення нових симптомів, погіршення симптомів або якщо симптоми не покращилися протягом двох тижнів, слід звернутися до лікаря.

Важлива інформація про допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить лактозу. Якщо у Вас встановлено непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності

Безпека застосування під час вагітності у людини не встановлена, хоча з досліджень на тваринах немає жодних ознак того, що лоперамід гідрохлорид має будь-які тератогенні або ембріотоксичні властивості.

Як і для всіх лікарських засобів, не рекомендується застосовувати лоперамід під час вагітності, особливо протягом першого триместру вагітності.

Застосування у період годування груддю

Оскільки незначна кількість лопераміду може з’являтися в грудному молоці, лопераміду гідрохлорид не рекомендовано застосовувати у період годування груддю.

У зв’язку з цим вагітним і жінкам, які годують дитину груддю, слід рекомендувати звернутися до свого лікаря для одержання відповідного лікування.

Фертильність

Ефект на фертильність людини не оцінювали.

Можливі втрата свідомості, депресивний рівень свідомості, підвищення стомлюваності, виникнення запаморочення або сонливості при синдромі діареї під час застосування лопераміду гідрохлориду. Тому рекомендується з обережністю приймати цей препарат при керуванні автомобілем або роботі з механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Симптоматичне лікування гострої діареї у дорослих та дітей віком від 12 років

Початкова доза – 2 таблетки (4 мг), у подальшому 1 таблетка (2 мг) після кожного наступного рідкого випорожнення. Звичайна доза становить 3-4 таблетки (6–8 мг) на добу. Максимальна добова доза при гострій діареї не повинна перевищувати 6 таблеток (12 мг).

Симптоматичне лікування гострих епізодів діареї, зумовленої синдромом подразненого кишечнику, у дорослих віком від 18 років після встановлення первинного діагнозу лікарем

Початкова доза становить дві таблетки (4 мг); у подальшому приймати по 1 таблетці (2 мг) після кожного наступного рідкого випорожнення або згідно з попередніми рекомендаціями лікаря. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток (12 мг).

Застосування пацієнтам літнього віку

Не потрібна корекція дози для пацієнтів літнього віку.

Застосування при порушеннях функції нирок

Не потрібна корекція дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Застосування при порушеннях функції печінки

Хоча фармакокінетичні дані про дію препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні, таким пацієнтам потрібно призначати лоперамід з обережністю через уповільнення у них метаболізму першого проходження (див. розділ «Особливості застосування»).

Спосіб застосування

Застосовувати перорально. Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи водою.

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 12 років для симптоматичного лікування гострої діареї.

Симптоми

У разі передозування (включаючи відносне передозування внаслідок порушення функції печінки) можливе пригнічення ЦНС (ступор, порушення координації, сонливість, міоз, м’язовий гіпертонус та пригнічення дихання), запор, затримка сечі та кишкова непрохідність.

Діти та пацієнти з порушенням функції печінки можуть бути більш чутливими до впливу на ЦНС.

У осіб, які перевищили дози лопераміду, спостерігалися кардіологічні ускладнення: подовження інтервалу QT та комплексу QRS, torsades de pointes (типу «пірует») та інші серйозні шлуночкові аритмії, зупинка серця та синкопе (див. розділ «Особливості застосування»).

Також були зафіксовані летальні випадки. Передозування може виявити наявний синдром Бругада.

Лікування

У разі передозування слід розпочати моніторинг ЕКГ для виявлення подовження інтервалу QT. Якщо з’являються симптоми передозування з боку ЦНС, як антидот можна застосовувати налоксон. Оскільки тривалість дії лопераміду гідрохлориду довша за дію налоксону (1–3 години), може бути потрібне повторне призначення налоксону. Для виявлення можливого пригнічення центральної нервової системи хворий має перебувати під ретельним наглядом не менше 48 годин.

Дорослі та діти віком від 12 років

Безпека лопераміду гідрохлориду оцінювалася у 2755 дорослих і дітей віком від 12 років, які брали участь у 26 контрольованих та неконтрольованих клінічних дослідженнях застосування лопераміду гідрохлориду для лікування гострої діареї. Найчастішими побічними ефектами, що виникали з частотою від 1 %, про які повідомлялося у даних клінічних дослідженнях, були запор (2,7 %), метеоризм (1,7 %), головний біль (1,2 %) та нудота (1,1 %).

Нижче наводяться побічні реакції, які виникали при застосуванні лопераміду гідрохлориду у клінічних досліджень (гостра діарея) та протягом постмаркетингового застосування лікарського засобу.

Частота побічних реакцій наводиться з використанням наступних умовних категорій:

дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до 1/1000), дуже рідко ( 1/10000) та частота невідома (не підлягає оцінці з огляду на наявні дані).

З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливостіа, анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шока) та анафілактоїдні реакціїа.

З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, сонливість; рідко – втрата свідомостіа, ступора, пригнічення свідомостіа, гіпертоніяа, порушення координаціїа.

З боку органів зору: рідко – міоза.

З боку травного тракту: часто – запор, здуття живота, нудота; нечасто – біль та дискомфорт у животі, сухість у роті, біль у верхній частині живота, блювання, диспепсіяа; рідко – кишкова непрохідністьа (включаючи паралітичну кишкову непрохідність), мегаколона (включаючи токсичний мегаколонб), відчуття розтягнення живота; частота невідома – гострий панкреатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання; рідко – ангіоневротичний набряка, бульозні висипанняа (включаючи синдром Стівенса – Джонсона, мультиформну еритему та токсичний епідермальний некроліз), кропив’янкаа та свербіжа.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – затримка сечіа.

Загальні розлади: рідко – підвищена втомлюваністьа.

а Ці побічні реакції включені на основі постмаркетингових повідомлень щодо застосування лопераміду гідрохлориду. Оскільки з постмаркетингових повідомлень неможливо відрізнити побічні реакції при гострих або хронічних захворюваннях, або застосуванні дорослим чи дітям, частота побічних реакцій оцінена на основі даних усіх клінічних досліджень застосування лопераміду гідрохлориду, включаючи дослідження у дітей віком до 12 років (N =3D 3683).

б Див. розділ «Особливості застосування».

Звітність щодо побічних реакцій

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/.

4 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері, по 2 блістери у пачці.

Без рецепта.

ПАТ «Київмедпрепарат».

ТОВ «МАРІФАРМ».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.

Вул. Мінарікова, 8, Марібор, 2000, Словенія.