Золотистий стафілокок: симптоми, ознаки та як передається

Стафілокок золотистий (Staphylococcus aureus) – це умовно-патогенна бактерія, яка зазвичай присутня на шкірі та слизових оболонках здорової людини, не викликаючи жодних патологічних проявів. Проте за певних умов цей мікроорганізм може набувати високої вірулентності та викликати широкий спектр захворювань – від поверхневих шкірних інфекцій до тяжких системних уражень. Золотистий відтінок колоній, який спостерігається при лабораторному вирощуванні бактерії, став причиною її назви. Особливе занепокоєння викликає нечутливість деяких штамів до класичних антибіотиків, що ускладнює перебіг хвороби. Хоча золотистий стафілокок, норма якого іноді допускається при аналізах, може мирно співіснувати з організмом, порушення цього балансу несе в собі реальну клінічну загрозу.
У цьому матеріалі ми детально розглянемо, що таке золотистий стафілокок, яким чином він може передаватися від людини до людини, які симптоми вказують на його активність в організмі, а також які сучасні підходи існують для діагностики та контролю цієї інфекції.

Причини

На розвиток інфекції здебільшого впливають зовнішні та внутрішні чинники, які знижують захисні механізми організму або створюють умови для активного розмноження бактерії. Навіть інфекційний процес, коли йдеться про носійство золотистого стафілокока, може не розвиватися до певного моменту – поки не виникне провокуючий фактор. Нижче перелічено основні причини, що сприяють активізації патогенного процесу в організмі:

1. Зниження імунітету – первинні та вторинні імунодефіцити, стрес, хронічні хвороби, недоїдання або дефіцит вітамінів підвищують ризик інфекції, особливо в осіб із латентним носійством золотистого стафілокока.
2. Мікротравми шкіри або слизових оболонок – навіть незначні пошкодження епідермісу (подряпини, порізи, тріщини) відкривають вхідні ворота для бактерій.
3. Тривале застосування антибіотиків або гормональних препаратів – сприяє порушенню мікробного балансу та росту резистентних форм бактерій, зокрема стафілококів.
4. Інвазивні медичні процедури – катетеризація, ендоскопічні втручання, установка дренажів або шунтів можуть стати джерелом занесення інфекції.
5. Контакт із носієм – як передається золотистий стафілокок, у першу чергу залежить від типу контакту: передача можлива через шкіру, біологічні рідини, повітряно-крапельним або побутовим шляхом.
6. Перебування у стаціонарі або контакти з медичними установами – золотистий стафілокок є частою причиною нозокоміальних (внутрішньолікарняних) інфекцій.
7. Перенесені вірусні інфекції – грип, ГРВІ чи COVID-19 можуть знижувати місцевий імунітет і провокувати бактеріальні ускладнення.
8. Контакт із зараженими поверхнями або предметами – спільне користування рушниками, бритвами, дитячими іграшками може сприяти зараженню.
9. Порушення бар’єрної функції шкіри – дерматити, екзема, опіки або післяопераційні рани створюють сприятливе середовище для проникнення стафілокока.
10. Цукровий діабет – у пацієнтів з діабетом частіше виникають ураження шкіри та порушується бар’єрна функція тканин.
11. Вік – новонароджені, літні люди та особи з тяжкими супутніми захворюваннями є найбільш вразливими до розвитку інфекцій, спричинених S. aureus.

Фактори, що спричиняють інфікування, можуть поєднуватися, посилюючи ризик уразливості до бактерії. Варто пам’ятати, що навіть при звичайному носійстві золотистого стафілокока розвиток захворювання можливий у разі ослаблення загального або місцевого імунітету.

Основні клінічні прояви інфекції

Симптоматика інфекції залежить від локалізації бактеріального ураження, а також загального стану імунної системи. Часто золотистий стафілокок, симптоми якого варіюються від незначних шкірних змін до генералізованих форм, проявляється неспецифічно, що ускладнює початкову діагностику. Водночас деякі характерні ознаки можуть допомогти запідозрити наявність інфекції:

1. Гнійничкові ураження шкіри – фурункули, карбункули, імпетиго, гідраденіти часто з’являються в ділянках підвищеного тертя або підвищеної вологості.
2. Підвищення температури тіла – гарячка, іноді з ознобом, супроводжує як локалізовані, так і системні форми інфекції.
3. Гіперемія та набряк ураженої ділянки – локальні запалення супроводжуються болем, почервонінням і ущільненням тканин.
4. Поява гною або виділень – характерний симптом бактеріального процесу, особливо в разі ураження ран, слизових або хірургічних швів.
5. Загальна слабкість, головний біль, нудота – свідчать про інтоксикацію організму бактеріальними токсинами.
6. Ураження дихальних шляхів – при бронхіті або пневмонії: кашель із мокротинням, біль у грудях, задишка.
7. Ураження сечовидільної системи – часте або болісне сечовипускання, дискомфорт у нижній частині живота, ознаки циститу чи пієлонефриту.
8. Сепсис – різке погіршення стану, порушення свідомості, зниження тиску, тахікардія, поліорганна недостатність.
9. Ураження шлунково-кишкового тракту – біль у животі, нудота, блювання, діарея, особливо у дітей або людей з імунодефіцитом.
10. Артрит або остеомієліт – біль у суглобах або кістках, набряк, локальне підвищення температури, обмеження рухливості.

Коли проявляються симптоми золотистого стафілокока, важливо звертати увагу на навіть незначні зміни стану здоров’я. Своєчасне виявлення таких ознак дає можливість швидше встановити діагноз та уникнути ускладнень.

Клінічні різновиди інфекції, спричиненої золотистим стафілококом

Оскільки Staphylococcus aureus має здатність проникати та фіксуватися в різних анатомічних зонах, прояви його активності можуть бути надзвичайно різноманітними. Від місця локалізації бактерії залежить як перебіг захворювання, так і вибір тактики лікування. Золотистий стафілокок може колонізувати дихальні шляхи, шкірні покриви, слизові оболонки й навіть кишківник немовлят.

1. Золотистий стафілокок в носі – часто перебуває в носоглотці у вигляді безсимптомного носійства, але за зниження імунітету може викликати рецидивуючі риніти, синусити або поширитися на інші ділянки.
2. Золотистий стафілокок в горлі – спричиняє хронічний або гострий фарингіт, ангіни, а також може стати джерелом генералізованого ураження при потраплянні в кров.
3. Золотистий стафілокок на шкірі – типовий збудник фурункулів, карбункулів, гнійників і дерматитів, особливо в ділянках тертя або пошкоджень.
4. Золотистий стафілокок на обличчі – часто виникає у підлітків та осіб із жирною шкірою у вигляді гнійничкових висипань, що складно піддаються звичайному догляду.
5. Золотистий стафілокок у немовлят в кишечнику – провокує кишкову інфекцію з симптомами діареї, зневоднення й інтоксикації, може призводити до некротичного ентероколіту в недоношених дітей.
6. Золотистий стафілокок у сечостатевих шляхах – рідше, але можливе ураження у вигляді уретритів, циститів, особливо після катетеризації або гінекологічних маніпуляцій.
7. Стафілококове ураження органів зору – включає блефарити, кон’юнктивіти, кератити, здебільшого пов’язані з контактом через забруднені руки чи засоби гігієни.

Чітке уявлення про типи ураження дає можливість вчасно запідозрити інфекцію, правильно зорієнтуватися в її перебігу та уникнути ускладнень, пов’язаних із розповсюдженням бактерії.

Діагностика

Для підтвердження наявності інфекції, викликаної Staphylococcus aureus, застосовуються лабораторні методи, спрямовані на виявлення збудника в біологічному матеріалі. Вибір проби залежить від клінічної форми захворювання – це можуть бути мазки зі слизових оболонок, вміст гнійників, зразки мокротиння, сечі, крові або калу. Найбільш поширеним і інформативним методом є бактеріологічне дослідження. Аналіз на золотистий стафілокок дозволяє не лише виявити саму бактерію, а й визначити її чутливість до антибіотиків, що є критично важливим для підбору ефективного лікування. У складних випадках можуть також застосовуватись ПЛР-діагностика або серологічні методи для виявлення антигенів або токсинів. Достовірна діагностика дає змогу своєчасно виявити носійство чи активну інфекцію та уникнути ускладнень.

Лікування

Підбір лікування залежить від локалізації бактерії, тяжкості клінічного стану та наявності антибіотикорезистентності. У більшості випадків золотистий стафілокок, лікування якого потребує комплексного підходу, потребує не лише медикаментозної терапії, а й корекції фонових факторів.

• системна антибактеріальна терапія;
• місцеві антисептики та антибіотики;
• імунокоригуюча терапія;
• санація вогнищ хронічного інфікування;
• пробіотики та дієтотерапія;
• хірургічне дренування абсцесів;
• лікування супутніх захворювань.

Якщо постає питання, як лікувати золотистий стафілокок, відповідь має ґрунтуватися лише на результатах лабораторної діагностики та призначеннях фахівця. Самолікування, особливо без визначення антибіотикочутливості, може призвести до формування мультирезистентних штамів, тяжких форм сепсису або рецидивів з ураженням внутрішніх органів.

Антибіотики та антибактеріальні препарати

Профілактика

Щоб не допустити активізацію бактерії в організмі, важливо дотримуватись заходів, спрямованих на запобігання проникненню та розмноженню збудника. Навіть за наявності носійства, правильна гігієна та контроль за станом імунної системи значно знижують ризик розвитку клінічних проявів. У профілактиці має значення як особиста поведінка, так і санітарно-епідеміологічна обізнаність.

1. Дотримання правил особистої гігієни – регулярне миття рук з милом, особливо після контакту з громадськими поверхнями, знижує ризик потрапляння бактерії на слизові оболонки.
2. Уникнення контакту з особами з активною інфекцією – за можливості слід обмежити тісні побутові або професійні контакти з людьми, в яких виявлено активну форму стафілококової інфекції.
3. Використання індивідуальних предметів гігієни – не рекомендується користуватись спільними рушниками, зубними щітками, косметикою, особливо в умовах колективного проживання.
4. Регулярне провітрювання та очищення приміщень – контроль мікроклімату та дезінфекція поверхонь важливі для запобігання накопиченню патогенів у побутовому середовищі.
5. Підтримка нормальної мікробіоти шкіри та слизових – надмірне використання агресивних антисептиків або антибіотичних засобів без потреби може порушити баланс і дати змогу патогенам активізуватися.
6. Зміцнення імунної системи – здоровий сон, збалансоване харчування, регулярна фізична активність та уникнення хронічного стресу знижують ризик активації носійства.
7. Своєчасне лікування мікротравм і подряпин – навіть дрібні пошкодження шкіри слід дезінфікувати, щоб не допустити проникнення бактерій.
8. Профілактичний огляд у випадку частих інфекцій – за рецидивуючих проявів лікар може призначити бактеріологічне дослідження для виявлення носійства та його контроль.

Як побороти золотистий стафілокок до того, як він проявить себе клінічно? Найкращий підхід – створити умови, у яких бактерія не зможе активізуватися. Профілактичні дії ефективні лише за системного підходу, тоді як відсутність контролю за базовими гігієнічними практиками може сприяти розвитку серйозних ускладнень.

Золотистий стафілокок є потенційно небезпечною бактерією, яка може викликати різні інфекції – від шкірних уражень до системних захворювань. Для точної діагностики важливо своєчасно здати аналіз на виявлення збудника та визначити його чутливість до антибіотиків. Підбір терапії залежить від локалізації процесу, загального стану пацієнта та лабораторних показників. Важливо розуміти, чим лікувати золотистий стафілокок, щоб уникнути ускладнень і розвитку резистентних форм бактерії. Самолікування, особливо без медичного нагляду, може призвести до хронізації процесу, рецидивів або тяжких наслідків, таких як сепсис. У разі необхідності придбати рекомендовані лікарем препарати можна звернутись до мережі аптек «Бажаємо здоров’я» в Києві та інших містах України (окрім тимчасово окупованих територій), де доступний широкий асортимент ліків та професійна фармацевтична консультація.