Лінкоміцин капсули 250 мг №30, Київмедпрепарат

для медичного застосування препарату

ЛІНКОМІЦИН

(LINCOMYCIN)

діюча речовина: lincomycin;

1 капсула містить лінкоміцину гідрохлориду у перерахуванні на лінкоміцин – 250 мг;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, кальцію стеарат, целюлоза мікрокристалічна.

Склад оболонки капсули: титану діоксид (Е 171), желатин.

Клінічні характеристики.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами грампозитивних аеробних або анаеробних бактерій:

1. Інфекції ЛОР-органів, включаючи тонзиліт, фарингіт, середній отит, синусит, мастоїдит, скарлатина, а також як допоміжна терапія при дифтерії.

2. Інфекції дихальних шляхів, включаючи гострий і хронічний бронхіт, пневмонію.

3. Інфекції шкіри і м'яких тканин, включаючи панікуліт, фурункульоз, абсцес, імпетиго, вугри, інфекції ран, а також такі стани, як бешиха, лімфаденіт, пароніхія (панарицій), мастит і гангрена шкіри.

4. Інфекції кісток і суглобів, включаючи остеомієліт і септичний артрит.

5. Септицемія і ендокардит.

6. Бактеріальна дизентерія. Хоча Shigella є резистентною до лінкоміцину in vitro (мінімальна інгібуюча концентрація приблизно 200-400 мкг/мл), лінкоміцин є ефективним для лікування дизентерії, оскільки в кишечнику досягаються дуже високі рівні лінкоміцину (приблизно 3000-7000 мкг/г у випорожненнях).

Тяжкі грибкові захворювання шкіри, слизової оболонки порожнини рота, піхви. Тяжка печінкова/ниркова недостатність. Коліт, діарея нез’ясованого походження. Міастенія.

Для забезпечення оптимального всмоктування препарату бажано не їсти протягом 1-2 го-дин до прийому або після прийому лінкоміцину.

Дорослі

1. Тяжкі інфекції, спричинені чутливими збудниками: по 500 мг 3 рази на добу (кожні

8 годин).

2. Більш тяжкі інфекції: по 500 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин).

Діти (від 6 років)

1. Тяжкі інфекції: 30 мг/кг на добу, розподілити на 3-4 прийоми рівними дозами.

2. Більш тяжкі інфекції: 60 мг/кг на добу, розподілити на 3-4 прийоми рівними дозами.

Термін лікування визначається індивідуально.

При інфекціях, спричинених бета-гемолітичним стрептококом, тривалість лікування повинна становити не менше 10 днів.

Пацієнти з порушенням функції печінки або нирок. Оскільки у пацієнтів із порушенням функції печінки або нирок збільшується період напіввиведення лінкоміцину, це є підставою для зменшення частоти прийому лінкоміцину.

Якщо виникає необхідність терапії лінкоміцином хворих з тяжким ураженням функції нирок, то дозування препарату повинно становити від 25 до 30 % рекомендованої дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок.

З боку шлунково-кишкового тракту – глосит, стоматит, нудота, печія, блювання, езофагіт, дискомфорт і біль у животі, персистуюча діарея, псевдомембранозний коліт, свербіж у ділянці ануса, при тривалому застосуванні у високих дозах – кандидоз.

З боку центральної нервової системи – запаморочення.

З боку кровотворної системи – нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія і панцитопенія.

Реакції гіперчутливості – ангіоневротичний набряк, сироваткова хвороба, анафілактичний шок, мультиформна еритема, випадки, схожі на синдром Стівенса – Джонсона, деякі з них розвивались у хворих з гіперчутливістю до пеніциліну.

З боку шкіри та слизових оболонок – свербіж, висип на шкірі (уртикарний, папульозний), кропив’янка, вагініт та поодинокі випадки ексфоліативного і везикулобульозного дерматиту, гіперемія шкіри.

З боку сечостатевої системи – порушення функції нирок (азотемія, олігурія, протеїнурія).

З боку органів чуття – дзвін у вухах, вертиго.

З боку печінки – жовтяниця, зміни показників функціонального стану печінки.

Інші – загальна слабкість.

У випадку передозування можливе виникнення вторинних гастроінтестинальних розладів, включаючи біль у животі, нудоту, блювання та діарею. Описано тяжкі реакції з боку серцево-легеневої системи після занадто швидкого внутрішньовенного введення нерозведених високих доз. Такі реакції не виникали, якщо препарат був розведений згідно з рекомендаціями. Лікування передозування можливе за допомогою шлункового лаважу або провокування блювання. Специфічний антидот не відомий.

Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні для виведення лінкоміцину з крові.

Лінкоміцин проникає через плаценту та визначається у сироватці пуповинної крові на рівні 25 % від рівня у сироватці матері. Накопичення, що спостерігалося в амніотичній рідині, не є значущим. Однак у дітей пацієнток, які приймали лінкоміцин на різних термінах вагітності, не спостерігалось збільшення частоти вроджених аномалій або уповільнення розвитку в порівнянні з контрольною групою при спостереженні до семирічного віку. Лінкоміцин слід призначати в період вагітності тільки у разі необхідності.

Лінкоміцин був виявлений у грудному молоці людини в концентрації від 0,5 до 2,4 мкг/мл, тому під час застосування лінкоміцину годування груддю слід тимчасово припинити.

Не призначають препарат у цій лікарській формі (капсули) дітям віком до 6 років.

Про випадки розвитку псевдомембранозного коліту, від легкої форми до такої, що становить загрозу для життя, повідомлялось при застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи лінкоміцин. Таким чином, важливо уточнити діагноз у пацієнтів, які мають діарею після прийому антибактеріальних препаратів.

Лікування антибактеріальними препаратами призводить до порушення нормальної флори товстого кишечнику та може зумовити надмірний ріст клостридій. Токсин, продукований Clostridium difficile, є основною причиною виникнення антибіотик-асоційованого коліту. Відразу після встановлення первинного діагнозу «псевдомембранозний коліт» слід почати лікування.

Псевдомембранозний коліт найбільш імовірний при тяжких захворюваннях у людей літнього віку, а також в ослаблених хворих.

У випадках псевдомембранозного коліту легкого ступеня зазвичай достатньо припинити прийом препарату. При ступенях тяжкості від середнього до тяжкого слід проводити лікування з введенням розчинів електролітів, білків та застосуванням антибактеріальних засобів, ефективних при Clostridium difficile-асоційованому коліті.

Clostridium difficile-асоційована діарея (КДАД) була пов’язана з прийомом майже усіх антибактеріальних препаратів, включаючи лінкоміцин, і різнилась за ступенем тяжкості від легкої форми діареї до летального коліту. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну флору товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту Clostridium difficile.

Clostridium difficile продукує токсини А і В, що сприяють розвитку КДАД. Штами Clostridium difficile, що продукують гіпертоксин, є причиною підвищення захворюваності та смертності, оскільки ця інфекція може бути рефрактерною до антибактеріальної терапії і потребувати проведення колектомії. У пацієнтів, які мають діарею після прийому антибіотиків, можливий діагноз – КДАД. Також детальний збір анамнезу є необхідним, оскільки випадки КДАД були зареєстровані через два місяці після призначення антибактеріальних препаратів.

Незважаючи на те, що лінкоміцин проникає в цереброспінальну рідину (ЦСР), рівень лінкоміцину в ЦСР може бути недостатнім для лікування менінгітів, тому препарат не слід призначати в таких випадках.

Якщо антибіотикотерапію лінкоміцином подовжують, слід проводити функціональні тести функції печінки та нирок.

Прийом антибактеріальних препаратів може призводити до надмірного росту нечутливих організмів, зокрема грибків.

Лінкоміцин, як і будь-який інший препарат, необхідно з обережністю призначати пацієнтам з бронхіальною астмою в анамнезі та іншими суттєвими проявами алергії.

В окремих випадках септицемія і/або ендокардит, спричинені чутливими мікроорганізмами, добре піддаються терапії лінкоміцином. Однак при цих захворюваннях перевага надається застосуванню бактерицидних препаратів.

При відсутності тяжких небажаних реакцій вплив малоймовірний.

При одночасному застосуванні з пеніцилінами, цефалоспоринами, хлорамфеніколом чи еритроміцином можливий антагонізм протимікробної дії. При одночасному застосуванні з аміноглікозидами можливий синергізм дії. При одночасному застосуванні із засобами для інгаляційного наркозу або міорелаксантами периферичної дії та опіоїдними анальгетиками відмічається посилення нервово-м'язової блокади, аж до розвитку апное. Прийом протидіарейних препаратів, каоліну знижує ефект лінкоміцину. Фармацевтично несумісний з канаміцином, новобіоцином, ампіциліном, барбітуратами, теофіліном, кальцію глюконатом, гепарином і магнію сульфатом.

Повідомлялося про перехресні випадки резистентності між лінкоміцином та кліндаміцином.

Фармакодинаміка. Залежно від чутливості мікроорганізмів і концентрації антибіотика, Лінкоміцин може виявляти як бактеріостатичну, так і бактерицидну дію. До спектра активності in vitro підпадає ряд збудників.

1. Чутливі мікроорганізми (мінімальна пригнічувальна концентрація (МПК) 2 мкг/мл):

- анаеробні грампозитивні бактерії, які не утворюють спори, у т. ч. Propionibacterium spp., Eubacterim spp., а також Actinomyces spp.;

- анаеробні і мікроаерофільні грампозитивні коки, у т. ч. Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. та мікроаерофільні стрептококи;

- аеробні грампозитивні мікроорганізми, у т. ч. стафілококи, стрептококи (за винятком S. faecalis) і пневмококи.

2. Мікроорганізми з помірною чутливістю (МПК становить 2-4 мкг/мл):

- анаеробні грамнегативні бактерії, що не утворюють спори, у т. ч. Bacteroides spp., Fusobacterium spp.;

- анаеробні грампозитивні бактерії, що утворюють спори, у т. ч. Clostridium spp.

3. Резистентні мікроорганізми або мікроорганізми з низькою чутливістю (МПК > 8 мкг/мл), у т. ч. Streptococcus faecalis, Neisseria, більшість штамів Haemophilus influenzae, Pseudomonas та інші грамнегативні мікроорганізми.

Хоча бактерії роду Shigella резистентні in vitro до лінкоміцину (МПК приблизно дорівнює 200-400 мкг/мл), лінкоміцин ефективний при цьому захворюванні у зв'язку з тим, що в кишечнику досягається дуже високий рівень лінкоміцину (приблизно 3000-7000 мкг/г випорожнень).

Спостерігалась перехресна резистентність дисоційованого типу in vitro між лінкоміцином і кліндаміцином з одного боку і макролідами (еритроміцин, олеандоміцин і спіраміцин) – з іншого боку. Абсолютна перехресна резистентність існує між лінкоміцином і кліндаміцином. В експериментах in vitro та in vivo не відзначено швидкого розвитку резистентності мікроорганізмів до препарату Лінкоміцин. У стафілококів резистентність in vitro до лінкоміцину або кліндаміцину розвивається повільно, поступово.

Фармакокінетика.

Всмоктування. При прийомі лінкоміцину внутрішньо натще показник всмоктування становить 20-35 %. Після прийому внутрішньо дози, що дорівнює 500 мг, максимальний рівень у сироватці, що дорівнює 3 мкг/мл, досягається через 2-4 години. Цей показник знижується приблизно на 50 %, якщо препарат приймають під час їжі. Рівень у сироватці крові, що перевищує МПК для більшості грампозитивних мікроорганізмів (1-2 мкг/мл), підтримується протягом 6-8 годин.

Розподіл. На підставі прямих і непрямих ознак встановлено, що зв'язування з білками знижується при підвищенні концентрації у сироватці (насичуване зв'язування з білками плазми).

У крові плода, в перитонеальній і плевральній рідині можуть досягатися концентрації, що становлять 25-50 % від рівня у крові, у материнському молоці цей показник становить

50-100 %, у кістковій тканині – приблизно 40 % і 75 % у прилеглих м'яких тканинах.

Разом з тим лінкоміцин повільно проникає у спинномозкову рідину (1-18% від рівня в крові); при менінгіті рівень у лікворі досягає 40 % від рівня у крові.

Виведення. Значна частина препарату метаболізується, метаболізм відбувається переважно у печінці. У нормі період напіввиведення із сироватки крові становить 5,4 ± 1 годину. Однак цей період може подовжуватися при порушеннях функції печінки і/або нирок. У зв'язку з цим слід брати до уваги необхідність зменшення частоти введення лінкоміцину хворим з порушенням функції печінки або нирок.

Після прийому одноразової дози 500 мг внутрішньо екскреція бактеріологічно активних форм у сечу становить 1-31 % (у середньому 4 %), а у випорожненнях приблизно 33 %. Важливим шляхом екскреції після прийому внутрішньо є жовч, при цьому рівень у жовчі майже в 10 разів перевищує такий у крові.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Тверді желатинові капсули номер 0 з білими корпусом і кришкою. Вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору.

Місцезнаходження. Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.