Що таке цервіцит: причини, симптоми, діагностика та лікування

Цервіцит – це запальне ураження слизової оболонки шийки матки, яке може мати як гострий, так і тривалий перебіг. Термін «цервіцит» походить від латинського cervix – «шийка» і відображає анатомічну локалізацію патологічного процесу. В основі захворювання лежить реакція слизової оболонки на інфекційні або неінфекційні чинники, що призводить до клітинного ушкодження, набряку та гіперемії тканин. Цей стан може суттєво впливати на якість життя жінки, зумовлюючи відчуття печіння, виділення, локальний дискомфорт, а в деяких випадках – психологічну напругу. Якщо запалення зберігається тривалий час, формується хронічний цервіцит – це затяжний патологічний процес, що супроводжується перебудовою епітелію шийки матки, локальними імунними змінами та підвищеним ризиком ускладнень у репродуктивній сфері. У клінічній практиці питання, що таке цервіцит, часто виникає у жінок із неспецифічними скаргами, тому правильна діагностика є ключовою для своєчасного лікування.

У цьому матеріалі ми розглянемо, що таке хронічний цервіцит, а також детально зупинимося на основних причинах, характерних симптомах, сучасних підходах до діагностики та лікування цього захворювання. Окрема увага буде приділена ефективності актуальних терапевтичних стратегій, спрямованих на усунення проявів цервіциту та зниження ймовірності рецидивів.

Причини

Розуміння механізмів розвитку цервіциту неможливе без детального аналізу основних етіологічних чинників. Саме від походження запалення залежать клінічні прояви, тактика лікування та ризики ускладнень. Фактори, що провокують розвиток цервіциту, часто поєднуються й обумовлюють хронічний перебіг або резистентність до стандартної терапії. Чітке визначення причини цервіциту значно підвищує ефективність лікування та сприяє тривалій ремісії.

Основні причини цервіциту:

• інфекції, що передаються статевим шляхом (наприклад, хламідії, гонококи, трихомонади, віруси герпесу) – цервіцит, причини якого часто асоціюються саме з цими збудниками, виникає у разі порушення бар’єрних механізмів шийки матки;
• умовно-патогенні мікроорганізми (E. coli, стафілококи, стрептококи, гарднерели) – можуть спричинити запалення в умовах дисбактеріозу піхви або зниження місцевого імунітету;
• травматичне пошкодження шийки матки – аборти, медичні втручання, грубий статевий акт нерідко призводять до порушення цілісності слизової та ініціюють запалення;
• гормональні порушення (гіпоестрогенія, дисбаланс статевих гормонів) сприяють зниженню захисних властивостей слизової оболонки;
• алергічні реакції на засоби інтимної гігієни, сперміциди чи латекс (презервативи) також можуть спричинити розвиток цервіциту через подразнення слизової оболонки шийки матки;
• зниження імунітету (включно з імунодефіцитними станами або хронічними захворюваннями) підвищує вірогідність інфікування слизової оболонки;
• порушення мікробіому піхви, що супроводжується ростом патогенних мікроорганізмів, є додатковим чинником ризику для формування запалення.

Перелічені фактори відіграють провідну роль у патогенезі цервіциту, причини якого можуть бути як ізольованими, так і комбінованими. Комплексне виявлення і усунення цих причин дозволяє запобігти хронізації процесу та розвитку ускладнень у майбутньому.

Симптоми

Перші прояви цервіциту часто залишаються поза увагою, оскільки на ранніх етапах клінічна картина може бути мінімально вираженою. Однак уважне ставлення до власного самопочуття дає змогу своєчасно виявити зміни, що вказують на розвиток запалення.

Основні симптоми цервіциту:

• виділення з піхви атипового характеру (рясні, слизові, гнійні або з домішками крові);
• відчуття дискомфорту, печіння чи свербежу у піхві, які посилюються під час гігієнічних процедур або після сечовипускання;
• помірний або виражений біль у нижній частині живота, що може бути постійним або періодичним;
• болісність і кров’янисті виділення після статевого акту (контактна кровотеча), зумовлені підвищеною чутливістю та вразливістю запаленої слизової оболонки шийки матки;
• почервоніння, набряк і наявність ерозій на шийці матки, які виявляються під час гінекологічного огляду;
• підвищена чутливість під час статевого життя, яка може призводити до уникнення інтимних контактів;
• збільшення лімфатичних вузлів у паховій ділянці (у рідкісних випадках), що свідчить про виражене запалення.

Сукупність таких проявів дозволяє лікарю запідозрити цервіцит, симптоми якого можуть бути різноманітними за інтенсивністю та тривалістю. Своєчасне звернення до фахівця дає змогу підтвердити діагноз, встановити причину запалення та розпочати ефективне лікування, що значно знижує ризик ускладнень і переходу процесу в хронічну форму.

Види й наслідки цервіциту

Для адекватної оцінки стану шийки матки необхідно враховувати різновиди патологічного процесу, адже кожен з них має специфічні характеристики й особливості перебігу. Класифікація дозволяє чітко визначити тактику ведення пацієнтки та оцінити можливі ризики для репродуктивної функції. Розподіл за типами ґрунтується на тривалості, морфологічних змінах тканин і ступені активності запального процесу.

Основні види й можливі наслідки цервіциту:

1. Гострий цервіцит – характеризується раптовим початком, яскраво вираженими клінічними проявами та швидким перебігом. За відсутності своєчасного лікування може переходити у підгостру або хронічну форму.
2. Хронічний активний цервіцит – це тривалий запальний процес із періодичним загостренням, який може призводити до структурних змін слизової та утворення ерозій. Такий стан підвищує ризик розвитку дисплазії й інших ускладнень.
3. Інфекційний цервіцит – спричинений бактеріями, вірусами або найпростішими. Характеризується наявністю збудника, виявленого при лабораторному обстеженні. Може призвести до висхідного інфекційного процесу з розвитком ендометриту або сальпінгоофориту, а також підвищує ризик ускладнень під час вагітності.
4. Неінфекційний цервіцит – виникає через травму, алергічні реакції або хімічне подразнення. Хоч і не пов'язаний із патогенами, за відсутності лікування теж може спричинити хронічне подразнення тканин і посилити запальні реакції.
5. Атрофічний цервіцит – зазвичай розвивається на тлі гормональних порушень, зокрема у жінок у постменопаузі. Супроводжується витонченням слизової, підвищеною чутливістю та схильністю до мікротравм. Може бути причиною кров’янистих виділень і підвищеного ризику вторинного інфікування.
6. Гнійний (бактеріальний) цервіцит – характеризується наявністю рясних гнійних або слизово-гнійних виділень, зазвичай викликається умовно-патогенною або змішаною флорою (ешерихії, ентерококи, стафілококи). Часто поєднується з бактеріальним вагінозом і може ускладнитися висхідним інфекційним процесом.
7. Гранульоматозний цервіцит – рідкісний варіант, який супроводжується утворенням специфічних гранульом, виявляється гістологічно, потребує диференціації з онкопатологією.
8. Ерозивний цервіцит – супроводжується пошкодженням поверхневого епітелію шийки матки з утворенням ерозій. Часто супроводжується контактною кровотечею, виділеннями та дискомфортом під час статевого життя. Може сприяти приєднанню вторинної інфекції й ускладнювати інтерпретацію цитологічних результатів.

Розмежування цих типів має ключове значення для вибору лікувальної стратегії та оцінки прогнозу. Наприклад, хронічний перебіг зазвичай вимагає тривалішого спостереження, повторних курсів лікування й контрольних оглядів, особливо у разі структурних змін епітелію. Вибір правильного підходу дозволяє мінімізувати ускладнення та зберегти репродуктивне здоров’я жінки.

Діагностика

Діагностика цервіциту ґрунтується на комплексному підході, що включає клінічне обстеження, лабораторні й інструментальні методи. На первинному етапі лікар-гінеколог проводить огляд шийки матки за допомогою дзеркал, звертаючи увагу на колір, набряк, наявність ерозій або виділень. Для уточнення природи запалення необхідно виконати мікроскопію мазків із цервікального каналу, що дозволяє виявити патологічні зміни клітин епітелію та наявність збудників. Обов’язковим етапом є проведення бактеріологічного посіву на мікрофлору з визначенням чутливості до антибіотиків, а також ПЛР-діагностика для виявлення специфічних інфекцій, зокрема хламідіозу, трихомоніазу або вірусу герпесу.

Цервіцит, діагностика якого здійснюється з урахуванням усіх зазначених аспектів, потребує індивідуального підходу з урахуванням особливостей пацієнтки та супутніх факторів ризику. Такий комплексний алгоритм дозволяє не лише встановити правильний діагноз, а й визначити оптимальну тактику лікування та контролю за станом шийки матки у майбутньому.

Ліки для сечостатевої системи

Лікування цервіциту

Лікування цервіциту базується на індивідуальному підході та врахуванні етіологічного чинника, форми захворювання та супутніх патологій. Першочергове завдання лікаря – усунути причину запалення, тому антибактеріальна терапія підбирається відповідно до виявленого збудника та чутливості мікрофлори. У разі вірусної або грибкової етіології призначаються відповідні противірусні чи протигрибкові засоби. Особливу увагу приділяють місцевому лікуванню: використовують вагінальні свічки, креми або гелі з протизапальною, антисептичною чи регенеративною дією.

Питання, як лікувати цервіцит, вирішується комплексно – коригують імунний статус, проводять санацію статевого партнера, а також рекомендують тимчасово утриматися від статевого життя для запобігання рецидиву. При хронічному перебігу застосовують тривалі схеми терапії, комбінуючи системний і місцевий вплив. Для багатьох пацієнток актуальним залишається питання, як вилікувати хронічний цервіцит. У таких випадках лікування включає не лише усунення збудника, а й відновлення нормального стану епітелію шийки матки. Залежно від характеру змін можуть застосовуватися фізіотерапевтичні методи (лазеротерапія, кріодеструкція, радіохвильове лікування), особливо при наявності стійких ерозивних уражень.

Лікування інфекцій 

Профілактика

Профілактика цервіциту має ключове значення для збереження здоров’я шийки матки та зниження ризику розвитку ускладнень. Медичні рекомендації щодо попередження запальних процесів ґрунтуються на усуненні основних факторів ризику й формуванні здорового способу життя. Саме дотримання простих правил допомагає запобігти виникненню патології навіть у жінок із підвищеною схильністю до гінекологічних захворювань.

Основні заходи профілактики цервіциту:

• регулярне відвідування гінеколога з профілактичною метою, що дозволяє своєчасно виявляти початкові зміни слизової шийки матки;
• дотримання правил особистої гігієни, особливо під час менструації та після статевого акту, із застосуванням делікатних засобів;
• відмова від частого використання агресивних інтимних гелів, спринцювань або ароматизованих прокладок, які можуть викликати подразнення та змінювати мікробіом піхви;
• захищені статеві контакти з використанням презервативів, особливо при зміні статевого партнера, що знижує ймовірність інфікування патогенними мікроорганізмами;
• вчасна корекція гормональних порушень під контролем лікаря для підтримки нормальної структури та функції слизової шийки матки;
• зміцнення імунної системи шляхом збалансованого харчування, фізичної активності, достатнього відпочинку й уникнення хронічного стресу;
• уникнення травмування шийки матки під час медичних маніпуляцій, пологів або встановлення внутрішньоматкових засобів за рахунок вибору кваліфікованих фахівців;
• обмеження безконтрольного прийому антибіотиків та інших лікарських засобів, які можуть впливати на стан мікрофлори.

Запобіжні заходи, спрямовані на підтримання природних захисних механізмів і раннє виявлення відхилень, значно знижують ризик розвитку цервіциту. Комплексна профілактика сприяє формуванню стабільного репродуктивного здоров’я та дозволяє уникнути хронічного перебігу патологічних процесів у майбутньому.

Цервіцит є поширеним гінекологічним захворюванням, яке може мати різноманітні причини, форми та прояви, суттєво впливаючи на репродуктивне здоров’я жінки. Своєчасна діагностика, індивідуальний підхід до лікування та дотримання профілактичних рекомендацій дозволяють мінімізувати ризик ускладнень і забезпечити повне відновлення функцій шийки матки. Важливо пам’ятати, що самолікування при цервіциті може призвести до хронізації процесу, рецидивів та серйозних наслідків для здоров’я. 

За потреби придбати засоби для лікування або профілактики цервіциту можна в мережі аптек «Бажаємо здоров’я» в Києві та інших містах України (за винятком тимчасово окупованих територій). Мережа пропонує широкий вибір необхідних препаратів і кваліфіковану консультаційну підтримку, що дозволяє дбати про жіноче здоров’я без зайвих ризиків.