Бактеріальний вагіноз: як розпізнати та своєчасно вилікувати

Бактеріальний вагіноз – одне з найпоширеніших порушень мікрофлори у жінок репродуктивного віку. Для розуміння сутності процесу важливо знати, що таке бактеріальний вагіноз, Вікіпедія визначає його як дисбіоз піхвового біоценозу, при якому зменшується кількість лактобактерій і переважають анаеробні мікроорганізми.

З медичного погляду, бактеріальний вагіноз не належить до класичних інфекцій, оскільки його викликає не один збудник, а зміна співвідношення мікроорганізмів у мікробіоценозі піхви. Однак він має серйозне клінічне значення, адже без лікування може призводити до ускладнень – запальних процесів, безпліддя або ускладнень перебігу вагітності.

Термін «вагіноз» походить від латинського «vagina» – піхва та грецького «-osis» – патологічний стан, що підкреслює хронічний характер порушення.

У подальшому матеріалі буде розглянуто основні механізми розвитку бактеріального вагінозу, як виглядає бактеріальний вагіноз при огляді його клінічних форм та сучасні методи діагностики й лікування, що дозволяють своєчасно відновити нормальний мікробіоценоз піхви та запобігти рецидивам.

Причини виникнення

Порушення природного мікробного балансу піхви зазвичай не виникає спонтанно – цьому передують певні фізіологічні або зовнішні чинники, які впливають на середовище та мікрофлору. Саме вони створюють умови для розвитку стану, відомого як бактеріальний вагіноз, причини виникнення якого пов’язані з ослабленням захисних механізмів організму, зміною кислотності або впливом сторонніх речовин.

Основними чинниками, що сприяють розвитку бактеріального вагінозу, є:

1. Зміна гормонального фону. Коливання рівня естрогенів під час менструального циклу, вагітності чи прийому гормональних контрацептивів можуть впливати на кількість лактобактерій і порушувати кислотно-лужний баланс піхви.
2. Безконтрольне використання антибіотиків. Тривала або часта антибактеріальна терапія знищує не лише патогенні, а й корисні бактерії, що природно підтримують здорову мікрофлору.
3. Інтенсивна інтимна гігієна або спринцювання. Надмірне очищення піхви, особливо засобами з агресивним складом, змінює pH та вимиває корисні бактерії, створюючи умови для розмноження анаеробних мікроорганізмів.
4. Зміна статевих партнерів або відсутність бар’єрної контрацепції. Контакт із новою мікрофлорою може тимчасово порушити баланс бактерій у піхві, спричиняючи запальні реакції.
5. Зниження імунітету. Слабкий імунний захист унаслідок стресу, хронічних захворювань або перевтоми робить організм більш вразливим до мікробних порушень.
6. Використання внутрішньоматкових засобів контрацепції. Деякі пристрої можуть змінювати мікросередовище або стати фактором, який сприяє розмноженню умовно-патогенних бактерій.
7. Носіння синтетичної білизни або тісного одягу. Створює парниковий ефект, який сприяє розмноженню анаеробних бактерій.
8. Харчові та метаболічні порушення. Незбалансоване харчування, надлишок цукру або дієти, бідні на клітковину та вітаміни групи В, негативно впливають на мікробний баланс слизової оболонки та сприяють розвитку бактеріального вагінозу.

Розвиток бактеріального вагінозу пов’язаний із поєднанням внутрішніх і зовнішніх факторів, які послаблюють природний захист слизової. Розуміння цих механізмів допомагає своєчасно виявити ризики та запобігти повторним епізодам порушення мікрофлори.

Симптоми бактеріального вагінозу

Клінічні прояви дисбіотичних порушень піхвового мікробіоценозу мають свої характерні особливості, які допомагають лікарю встановити діагноз. Основні ознаки бактеріального вагінозу формуються через зміщення мікрофлори в бік анаеробних бактерій, що впливають на кислотність та викликають помітні зміни у відчуттях і стані слизової. Ці прояви здебільшого не супроводжуються запаленням, однак мають виражені клінічні характеристики, за якими можна запідозрити патологічний процес.

Основними клінічними симптомами, на які варто звернути увагу, є:

• зміна характеру виділень: при стані бактеріальний вагіноз виділення зазвичай рясні, однорідні, сірувато-білі або злегка жовтуваті. Вони можуть мати водянисту консистенцію й характерний неприємний запах;
• неприємний запах: зазвичай описується як «рибний» або амінний, що посилюється після статевого акту або під час менструації внаслідок лужної реакції середовища;
• відчуття дискомфорту: супроводжується свербежем або печінням, які можуть посилюватися після миття або при контакті з синтетичною білизною;
• зміна рН піхви: визначається лабораторно: кислотність підвищується понад 4,5, що свідчить про домінування анаеробних бактерій;
• тонкий біоплівковий наліт: при огляді гінекологом помітне однорідне покриття слизової сіруватим шаром, який складно видаляється;
• відсутність ознак запалення: на відміну від класичних інфекцій, при бактеріальному вагінозі зазвичай не спостерігається набряку або гіперемії слизової оболонки;
• мікроскопічне дослідження: при мікроскопічному дослідженні виявляється значне зниження кількості лактобактерій і переважання гарднерел та анаеробів.

Такі симптоми бактеріального вагінозу часто мають поступовий початок і можуть варіювати за інтенсивністю залежно від гормонального фону, імунного стану чи супутніх чинників. Їх своєчасне розпізнавання дозволяє швидше звернутися до лікаря та уникнути розвитку ускладнень, пов’язаних із поширенням дисбіозу.

Види бактеріального вагінозу

Клінічна класифікація вагінозів базується на механізмах розвитку, мікробному складі та перебігу патологічного процесу. Види бактеріального вагінозу відрізняються не лише за збудниками, а й за характером змін мікрофлори, чутливістю до терапії та можливими наслідками для статевого партнера. Цей підхід дозволяє лікарю визначити форму порушення, оцінити рівень ризику ускладнень і підібрати адекватне лікування.

Основні види бактеріального вагінозу включають:

1. Гострий бактеріальний вагіноз. Характеризується різким порушенням балансу між лактобактеріями та анаеробною флорою, що проявляється швидким розвитком симптомів і рясними виділеннями. Цей тип частіше виникає після антибіотикотерапії, гормональних змін або інфекційних процесів.
2. Хронічний бактеріальний вагіноз. Для цієї форми характерне періодичне відновлення симптомів, навіть після курсу лікування. В основі лежить стабільне зниження рівня лактобактерій і тривала активація анаеробів, що призводить до стійких рецидивів і структурних змін слизової оболонки.
3. Анаеробний вагіноз. Переважає флора, асоційована з бактеріальним вагінозом, зокрема Gardnerella vaginalis, Atopobium vaginae, Mobiluncus spp. та інші анаеробні бактерії. Саме їхній метаболізм спричиняє характерний запах і формування біоплівки на слизовій.
4. Атиповий бактеріальний вагіноз. Ця форма характеризується незначними змінами мікрофлори без класичних симптомів – виділення можуть бути мінімальними або відсутні, а кислотність піхви підвищена незначно. Часто виявляється випадково під час профілактичного огляду або лабораторного дослідження мазка.
5. Безсимптомний (латентний) бактеріальний вагіноз. Перебіг без виражених клінічних проявів, але з типовими лабораторними змінами – зниженням кількості лактобактерій і наявністю анаеробної флори. Ця форма небезпечна тим, що може тривалий час залишатися непоміченою та підвищує ризик ускладнень під час вагітності чи інфекцій статевих шляхів.
6. Рецидивний вагіноз. Визначається як повторне виникнення симптомів після завершення лікування, зазвичай протягом трьох місяців. Причинами можуть бути неповне відновлення лактобактерій, порушення гормонального фону, хронічний стрес або неадекватна гігієна. Такий тип потребує тривалішої терапії з відновленням нормальної мікрофлори.
7. Постантибіотичний вагіноз. Розвивається після тривалого прийому антибактеріальних препаратів, які пригнічують нормальну флору, створюючи сприятливе середовище для росту анаеробних мікроорганізмів.

Хоча бактеріальний вагіноз традиційно вважається патологією, характерною для жінок, дослідження показують, що бактеріальний вагіноз у чоловіків, а саме його асоційовані форми, може розвиватися у вигляді вторинних інфекцій. Це відбувається рідко, оскільки бактерії, що спричиняють вагіноз, не є типовими для чоловічої мікрофлори. Найчастіше чоловіки виступають безсимптомними носіями збудника, передаючи його партнерці. У деяких випадках інфекція може проявлятися у вигляді баланопоститу, подразнення або запалення слизової статевого члена. Це підтверджує, що бактеріальний вагіноз передається чоловікам під час незахищених статевих контактів, хоча перебігає переважно безсимптомно.

Бактеріальний вагіноз є багатофакторним порушенням мікробного балансу, що може проявлятися в різних клінічних формах – від гострої до хронічної чи безсимптомної. Визначення його виду має важливе значення для вибору ефективної терапії, запобігання рецидивам і збереження репродуктивного здоров’я як жінок, так і їхніх партнерів.

Діагностика бактеріального вагінозу

Встановлення точного діагнозу базується на комплексному підході, який включає оцінку клінічних проявів, лабораторні дослідження та мікробіологічні тести. Методи діагностики бактеріального вагінозу дають змогу не лише підтвердити наявність дисбіозу, а й визначити, які саме мікроорганізми порушують баланс мікрофлори.

До основних діагностичних методів належать:

1. Гінекологічний огляд. Лікар оцінює характер виділень, колір, запах і стан слизової піхви. При бактеріальному вагінозі зазвичай спостерігаються рівномірні сіруваті виділення без ознак запалення.
2. Оцінка кислотності (pH-тест). Вимірювання pH піхвового секрету спеціальними індикаторними смужками. Значення вище 4,5 свідчить про зниження кількості лактобактерій і домінування анаеробних бактерій.
3. Мікроскопічне дослідження мазка. Дає можливість виявити так звані «ключові клітини» – епітеліоцити, покриті бактеріями, що є типовою ознакою бактеріального вагінозу.
4. Амінний тест (тест із гідроксидом калію). При змішуванні піхвових виділень із 10% розчином КОН з’являється різкий «рибний» запах, що підтверджує присутність летких амінів, характерних для анаеробної флори.
5. Бактеріологічне дослідження. Культуральний метод дозволяє визначити вид мікроорганізмів, їхню кількість та чутливість до антибактеріальних препаратів.
6. Молекулярно-генетичні тести (ПЛР-діагностика). Використовуються для виявлення ДНК Gardnerella vaginalis, Atopobium vaginae та інших анаеробів, що беруть участь у розвитку патологічного процесу.
7. Клінічні критерії Amsel. Діагноз підтверджується при наявності трьох із чотирьох критеріїв: специфічний запах, pH > 4,5, «ключові клітини» та однорідні сіруваті виділення.

Комплексна діагностика допомагає не лише встановити причину дисбіозу, а й оцінити потенційні ризики для репродуктивної системи. Зокрема, під час обстеження лікар може пояснити, чи передається бактеріальний вагіноз статевим шляхом і як його наявність впливає на здоров’я партнера. Особливу увагу варто приділяти жінкам під час планування та в період вагітності, адже порушення мікрофлори піхви може впливати на перебіг гестації, а чим загрожує бактеріальний вагіноз при вагітності – це ризик передчасних пологів, хоріоамніоніту й післяпологових ускладнень.

Діагностика бактеріального вагінозу є багатокомпонентним процесом, що поєднує клінічну оцінку, лабораторні аналізи та мікробіологічні методи. Її своєчасне проведення дає змогу запобігти не лише рецидивам, а й потенційним наслідкам для репродуктивного здоров’я жінки.

Лікування

Терапевтична тактика при вагінозі базується на принципах відновлення нормальної мікрофлори, усунення патогенних бактерій та підтримки оптимального рН середовища. Для досягнення ефективного результату важливо комплексно підходити до питання, як лікувати бактеріальний вагіноз, поєднуючи медикаментозні та профілактичні заходи під контролем лікаря.

До основних методів лікування належать:

1. Етіотропна терапія. Вона спрямована на знищення анаеробних мікроорганізмів, які викликають порушення мікрофлори. Найчастіше призначаються антибактеріальні препарати місцевої дії у вигляді вагінальних гелів або супозиторіїв, а також системні засоби за необхідності.
2. Відновлення лактобацилярної флори. Після антибактеріальної терапії застосовують пробіотики у вигляді капсул або свічок, які містять живі культури лактобактерій. Це сприяє нормалізації кислотності піхви й запобігає рецидивам.
3. Нормалізація кислотно-лужного балансу інтимної мікрофлори. Застосовуються спеціальні розчини та гелі з молочною кислотою, які стабілізують кислотно-лужний баланс, перешкоджаючи росту анаеробів.
4. Імуномодулююча терапія. Для підвищення місцевого та загального імунітету використовують вітаміни, мікроелементи або препарати, що стимулюють фагоцитоз. Це особливо важливо при рецидивному або хронічному перебігу.
5. Фізіотерапевтичні методи. Може бути рекомендовано використання озонотерапії, ультразвукової або лазерної санації піхви для покращення мікроциркуляції та зниження бактеріального навантаження.
6. Корекція способу життя. Важливо уникати агресивних засобів гігієни, надмірного спринцювання, а також контролювати гормональний баланс і стресові фактори, які можуть викликати рецидиви.

Комплексне лікування завжди проводиться під контролем гінеколога, оскільки некоректне або неповне усунення анаеробної флори може призвести до хронізації процесу. Варто розуміти, що буде, якщо не лікувати бактеріальний вагіноз: у такому випадку підвищується ризик розвитку ендометриту, безпліддя, передчасних пологів, а також вторинних інфекцій сечостатевого тракту. Самолікування антибіотиками, використання агресивних дезінфікуючих засобів або невиправдане застосування пробіотиків без діагностики можуть лише погіршити стан і ускладнити подальшу терапію.

Засоби від гінекологічних захворювань

Профілактика бактеріального вагінозу

Запобігти дисбіотичним змінам мікрофлори піхви можливо за умови системного підходу до профілактики. Вона ґрунтується на підтримці природних захисних бар’єрів організму, дотриманні правил гігієни та корекції способу життя. Основна мета профілактичних заходів – зменшити ризик рецидивів і створити умови, за яких корисна мікрофлора залишається стабільною.

До ефективних методів профілактики належать:

1. Раціональне харчування. Важливим є збалансований раціон із достатньою кількістю білків, клітковини та ферментованих продуктів, що сприяють росту лактобактерій у кишечнику. Особливе значення має дієта при бактеріальному вагінозі, яка передбачає обмеження солодкого, алкоголю та жирних продуктів, адже вони створюють сприятливе середовище для анаеробних мікроорганізмів.
2. Уникнення безконтрольного прийому антибіотиків. Антибактеріальні препарати повинні застосовуватися лише за показаннями лікаря, оскільки вони знищують не лише патогени, а й корисну мікрофлору, що підвищує ризик розвитку вагінозу.
3. Регулярне гінекологічне спостереження. Профілактичні огляди двічі на рік дозволяють своєчасно виявляти зміни у мікрофлорі та запобігати ускладненням на ранніх етапах.
4. Дотримання інтимної гігієни. Варто використовувати лише м’які засоби без ароматизаторів, уникати агресивного спринцювання та забезпечувати щоденну гігієну без надмірного очищення слизової.
5. Вибір правильного одягу. Бажано віддавати перевагу натуральній бавовняній білизні, що дозволяє шкірі дихати, уникати надмірного потовиділення та мікротравм.
6. Контроль статевої активності. Використання бар’єрних методів контрацепції допомагає запобігти потраплянню сторонньої флори та знизити ризик повторного дисбіозу після лікування.
7. Зміцнення імунітету. Регулярна фізична активність, достатній сон і відсутність хронічного стресу сприяють підтриманню імунного захисту, який контролює бактеріальний баланс.
8. Підтримка гормонального балансу. Важливо своєчасно лікувати ендокринні порушення, оскільки зміни рівня статевих гормонів безпосередньо впливають на стан мікрофлори піхви та її кислотність.

Регулярне дотримання таких профілактичних заходів дозволяє зменшити ризик розвитку дисбіозу навіть у жінок зі схильністю до рецидивів. Комплексний підхід, що поєднує контроль способу життя, гігієну та правильне харчування, є найефективнішим методом збереження здорової мікрофлори піхви.

Бактеріальний вагіноз є складним мікробіологічним порушенням, що потребує уважного підходу до діагностики, лікування та профілактики. Вчасне звернення до лікаря допомагає уникнути ускладнень і відновити природний баланс мікрофлори. Важливо розуміти, як лікується бактеріальний вагіноз: лише за допомогою комплексної терапії, яка включає антибактеріальні засоби, пробіотики та корекцію рН, під контролем спеціаліста. Самолікування, особливо без лабораторного підтвердження діагнозу, може призвести до хронічного перебігу, стійких рецидивів або розповсюдження інфекції. Придбати необхідні лікарські засоби можна у мережі аптек «Бажаємо здоров’я» в Києві та інших містах України (окрім тимчасово окупованих територій), де представлений широкий асортимент препаратів для відновлення здоров’я жінки. Пам’ятайте, що правильне лікування під наглядом лікаря – це запорука збереження репродуктивного здоров’я та профілактика повторних епізодів вагінозу.