Стрептодермія: основні типи, симптоми та лікування

Стрептодермія – це інфекційне захворювання шкіри, спричинене β-гемолітичним стрептококом, що вражає переважно поверхневі шари епідермісу. Вона характеризується утворенням пухирців, ерозій і кірочок, які можуть швидко поширюватися, особливо за умов ослабленого імунітету чи пошкодження шкірного бар’єра. Ураження, пов’язані зі стрептодермією, не лише призводять до дискомфорту, відчуття печіння, свербежу, а й створюють естетичні проблеми, що помітно знижує якість життя пацієнта. Особливу небезпеку становить схильність захворювання до рецидивів та хронізації без належного лікування.

Сам термін «стрептодермія» походить від латинського streptococcus («ланцюжок кульок») і грецького derma («шкіра»), що підкреслює бактеріальну природу інфекції та її локалізацію.

У цій статті ми детально розглянемо, що таке стрептодермія, чим лікувати це захворювання, її основні типи, клінічні особливості та сучасні підходи до лікування. Окрему увагу буде приділено ефективності різних методів терапії, спрямованих на контроль перебігу стрептодермії та мінімізацію ризику ускладнень.

Причини та фактори ризику

Єдиною безпосередньою причиною стрептодермії є інфікування шкіри β-гемолітичним стрептококом. Однак розвиток захворювання стає можливим лише за певних умов, які сприяють проникненню та розмноженню збудника. 

До найпоширеніших факторів ризику, що сприяють розвитку стрептодермії, належать::

• мікротравми шкіри (садна, подряпини, укуси комах), через які бактерії легко проникають у поверхневі шари епідермісу;
• зниження імунітету (як внаслідок хронічних захворювань, так і при авітамінозах, після гострих інфекцій чи при стресах), що зменшує здатність організму протистояти бактеріальній агресії;
• підвищена вологість шкіри (наприклад, при надмірному потовиділенні або тривалому контакті з водою), яка порушує захисний бар’єр епідермісу;
• контакт із хворим або носієм стрептококів, коли інфекція передається через предмети побуту, іграшки, рушники чи під час безпосереднього контакту;
• недотримання правил особистої гігієни, що сприяє накопиченню патогенних бактерій на поверхні шкіри;
• супутні шкірні захворювання (екзема, атопічний дерматит, нейродерміт), які руйнують захисні властивості шкіри й полегшують проникнення інфекції;
• гормональні зміни, що спричиняють зменшення функції сальних та потових залоз, роблячи шкіру вразливішою до інфекційних агентів.

Кожен з цих факторів здатний окремо або у поєднанні підвищити ризик інфікування. Таким чином, якщо імунна система не може забезпечити належний захист або шкірний бар’єр порушено, стрептодермія, причини якої описані вище, розвивається значно швидше.

Симптоми

Перші ознаки стрептодермії нерідко викликають тривогу через раптову появу змін на шкірі, що швидко поширюються й мають характерну динаміку. Ураження супроводжуються локальними проявами, які чітко вказують на бактеріальний характер процесу. Стрептодермія, симптоми якої зазвичай досить виражені, потребує уважного клінічного спостереження.

Серед основних симптомів виділяють:

• формування округлих або овальних червоних плям, які поступово перетворюються на пухирці з прозорим або каламутним вмістом;
• відчуття свербежу та печіння у місці ураження, що може посилюватися при подразненні або механічному впливі;
• швидке розкриття пухирців із подальшим утворенням вологих ерозій, які вкриваються жовтою або сіруватою кіркою;
• обмеженість уражених ділянок – зазвичай вогнища мають чіткі краї й не виходять за межі здорової шкіри, однак за несприятливих умов можуть зливатися;
• збільшення навколишньої лімфатичної тканини (лімфаденіт), що супроводжується болючістю та щільністю лімфовузлів;
• локальний набряк, почервоніння, підвищення температури шкіри у зоні ураження;
• інколи – підвищення загальної температури тіла, нездужання, озноб, що свідчить про системну відповідь організму на інфекцію.

Сукупність таких проявів допомагає відрізнити бактеріальні ураження від інших шкірних патологій. Саме стрептодермія, симптоми якої згадані вище, часто прогресує швидко й потребує своєчасної діагностики для запобігання ускладненням.

Типи

Різноманітність клінічних проявів стрептококових інфекцій шкіри обумовлює класифікацію цього захворювання на кілька основних форм. Кожен тип має характерні особливості перебігу, залежно від локалізації ураження, віку пацієнта та глибини ураження шкірного покриву. Зустрічається як поверхнева стрептодермія, так і глибші ураження, що відрізняються проявами та тяжкістю перебігу.

Основні види стрептодермії:

1. За типами:
   • імпетиго – найпоширеніша форма, що характеризується утворенням пухирців з каламутним вмістом, що швидко розкриваються й покриваються кірками, частіше розташовується на обличчі та руках;
   • суха стрептодермія – проявляється у вигляді світлих, сухих, лускатих плям, найчастіше зустрічається у дітей і локалізується на обличчі, тулубі або кінцівках;
   • булозне імпетиго – відрізняється більшими пухирями з прозорим чи гнійним вмістом, інколи вражає ділянки шкіри голови, тулуба або кінцівок;
   • щілиноподібна стрептодермія – формується у природних складках шкіри (наприклад, у куточках рота), виникає у дорослих та дітей, супроводжується болючими тріщинами;
   • папульозно-виразкова стрептодермія – глибше ураження, при якому з’являються виразки з набряком і запаленням.
2. За місцем розташування:
   • фаціальна (стрептодермія на обличчі): для цієї локалізації характерні округлі пухирці, які швидко розкриваються й утворюють кірки, іноді – сухі, лущені плями;
   • стрептодермія на голові: проявляється у волосяній частині у вигляді вогнищ із жовтуватими кірками, що супроводжуються свербежем і лущенням;
   • періоральна стрептодермія: ураження зосереджене навколо рота. Характеризується появою невеликих плям або ерозій, які можуть зливатися, утворюючи вологі ділянки з подальшим лущенням;
   • стрептодермія на руках, ногах або тулубі: на шкірі з’являються червоні плями, які трансформуються в пухирці з подальшим утворенням кірок. Ураження можуть бути ізольованими або множинними, частіше з’являються після подряпин, саден чи укусів комах;
   • інтертригінозна стрептодермія: вражає шкірні складки – пахви, пах, під грудьми. Для цієї форми характерне мацераційне ураження з вираженим мокнуттям, свербежем і печінням;
   • періанальна стрептодермія: зустрічається в ділянці промежини, ануса, зовнішніх статевих органів. Супроводжується болем, свербежем, іноді – тріщинами та вторинним інфікуванням.
3. За глибиною ураження шкіри:
   • поверхнева стрептодермія: може виникати на будь-яких відкритих ділянках тіла (обличчя, руки, ноги), характеризується утворенням пухирців та ерозій з кірками;
   • глибока стрептодермія – залучає дерму, може утворювати гнійні інфільтрати, виразки, часто залишає після себе рубці.
4. За віковими категоріями:
   • стрептодермія у дітей: відзначається особливо швидким поширенням висипань, частіше уражає обличчя, руки, сідниці; дитяча шкіра більш вразлива до інфекційних ускладнень;
   • стрептодермія у дорослих: перебіг хвороби зазвичай менш агресивний, однак при наявності супутніх захворювань або імунодефіцитів можливі тривалі ускладнення;
   • стрептодермія у літніх людей: стрептококові ураження можуть затягуватися та супроводжуватися рецидивами на фоні вікових змін шкіри.

Ускладнення та наслідки стрептодермії можуть бути досить серйозними, особливо при несвоєчасному або неправильному лікуванні. Найпоширенішим наслідком вважається формування стійких пігментних плям чи рубців на місці уражень, що особливо помітно після глибоких чи великих вогнищ на обличчі або відкритих ділянках тіла. За затяжного перебігу можливий розвиток вторинних бактеріальних ускладнень, зокрема, абсцесів чи навіть флегмони.

Діагностика

Відповідаючи на питання, чи заразна стрептодермія, слід підкреслити, що захворювання дуже контагіозне. Інфекція легко передається контактним шляхом – через шкіру, предмети гігієни, іграшки, рушники або навіть при тісному побутовому спілкуванні. Саме тому під час діагностики та лікування стрептодермії особливо важливо дотримуватися санітарних заходів і гігієнічних правил для попередження поширення хвороби серед оточення.

Діагностика стрептодермії ґрунтується на ретельному клінічному огляді та оцінці характерних змін шкіри. Лікар-дерматолог насамперед звертає увагу на наявність типових пухирців, ерозій, кірок і характер їх локалізації. Для уточнення діагнозу може застосовуватися дерматоскопія або взяття мазка-відбитка з ураженої ділянки шкіри з подальшим бактеріологічним дослідженням. Це дозволяє ідентифікувати збудника (стрептококи) і визначити його чутливість до антибактеріальних препаратів, що особливо важливо при затяжному або рецидивуючому перебігу захворювання.

Лікування

Лікування стрептодермії базується на комплексному підході, що включає як місцеву, так і загальну терапію. Насамперед необхідно забезпечити гігієнічний догляд за ураженими ділянками шкіри – регулярне миття з використанням антисептичних розчинів і обмеження контакту здорових ділянок із вогнищами інфекції. На поверхню уражень зазвичай наносять місцеві антибактеріальні мазі, що сприяють швидкому пригніченню збудника і загоєнню шкіри. При великій площі висипань або тяжкому перебігу призначають системні антибактеріальні препарати з урахуванням чутливості стрептококів.

Стрептодермія, лікування якої вимагає суворого дотримання рекомендацій лікаря, не допускає самолікування чи застосування народних засобів без консультації фахівця. У складних випадках, коли стрептодермія не піддається стандартній терапії, можливе залучення додаткових спеціалістів для корекції імунітету або лікування супутніх захворювань. 

Препарати від бактеріальних інфекцій

Профілактика

Запобігти розвитку стрептодермії допомагає систематичне дотримання особистої гігієни, зменшення контактів із потенційними джерелами інфекції та своєчасне реагування на мікротравми шкіри. Особливо важливо приділяти увагу профілактиці у дитячих колективах, де захворювання може швидко поширюватися.

Профілактичні заходи можуть включати:

• навчання дітей та дорослих правилам особистої гігієни;
• ретельна обробка будь-яких навіть незначних ушкоджень шкіри антисептичними засобами для запобігання проникненню збудників;
• використання індивідуальних предметів гігієни: рушників, білизни, іграшок, особливо у сім’ях із маленькими дітьми чи у колективах;
• зміцнення імунної системи шляхом раціонального харчування, достатньої фізичної активності, загартовування й уникнення хронічного стресу;
• регулярна зміна постільної білизни, одягу й дотримання чистоти у приміщенні, з особливим контролем за вологістю та вентиляцією;
• своєчасне лікування супутніх дерматологічних та інфекційних захворювань для запобігання виникненню додаткових вхідних воріт для бактерій;
• обмеження контактів із людьми, у яких виявлені активні прояви шкірних інфекцій, та тимчасова ізоляція хворих дітей від колективу.

Завдяки комплексному підходу до профілактики можна істотно знизити ризик появи нових випадків стрептодермії у родині або дитячому колективі. Дотримання цих рекомендацій допомагає не лише запобігти інфікуванню, а й підтримати загальний стан здоров’я шкіри, зменшуючи ймовірність розвитку ускладнень у майбутньому.

Стрептодермія залишається поширеною бактеріальною інфекцією шкіри, яка потребує своєчасної діагностики та правильного лікування для запобігання ускладненням і рецидивам. Основні типи, клінічні прояви та особливості перебігу залежать від локалізації, віку пацієнта й індивідуальних чинників імунітету. Дотримання гігієнічних правил, швидка обробка ушкоджень шкіри та зміцнення захисних механізмів організму дозволяють ефективно попереджати інфекцію. 

У разі необхідності препарати та засоби догляду можна знайти в мережі аптек «Бажаємо здоров’я» в Києві та інших містах України (окрім тимчасово окупованих територій), де доступний широкий вибір дерматологічної продукції та професійна консультація фармацевтів. Самолікування може призвести до хронізації процесу, поширення інфекції чи розвитку ускладнень, тому дотримання лікарських рекомендацій є основою успішного одужання.