Бруцельоз у людей: чим небезпечне захворювання

Бруцельоз – це зоонозна бактеріальна інфекція, яка передається людині від тварин і здатна уражати різні органи та системи. Вона характеризується хвилеподібним перебігом, поліморфною клінікою та тенденцією до хронізації, що часто впливає на працездатність, психоемоційний стан і якість життя пацієнта. Медична значущість інфекції зумовлена її здатністю персистувати в організмі, мімікруючи під інші захворювання, що ускладнює діагностику. Назва патології походить від імені англійського лікаря Девіда Брюса, який наприкінці XIX століття ідентифікував збудника серед британських солдатів на Мальті.

У цьому матеріалі ми розглянемо, що таке бруцельоз, його причини, типові прояви та сучасні підходи до лікування. Також зосередимо увагу на ефективності методів терапії, які дозволяють контролювати перебіг захворювання та зменшити ризик хронізації процесу.

Причини

Поява захворювання завжди пов’язана з проникненням патогену в організм та подоланням природних захисних бар’єрів. У випадку бруцельозу основну роль відіграють зовнішні фактори зараження, які пов’язані з професійною діяльністю, харчовими звичками та умовами довкілля. Важливим моментом є те, що збудник бруцельозу має високу здатність до виживання в навколишньому середовищі – у воді, ґрунті, продуктах тваринного походження – що підвищує ризик інфікування навіть без прямого контакту з хворою твариною.

Найпоширенішими причинами зараження є:

• контакт з інфікованими тваринами;
• вживання некип’яченого молока, сиру, м’яса або інших продуктів від інфікованих тварин;
• інгаляційне зараження – вдихання пилу чи аерозолів, що містять бруцел;
• контакт пошкодженої шкіри або слизових із зараженими біологічними рідинами;
• робота у ветеринарній, тваринницькій, аграрній чи лабораторній сфері без належного захисту;
• вертикальна передача – у поодиноких випадках бруцельоз може передаватися від матері до дитини внутрішньоутробно або під час пологів, хоча цей шлях є рідкісним.

Наслідки бруцельозу можуть бути тривалими та серйозними, особливо за відсутності своєчасного або належного лікування. Інфекція здатна переходити в хронічну форму, викликаючи ураження опорно-рухового апарату (артрити, остеомієліти, сакроілеїт), нервової системи (неврити, менінгоенцефаліт), сечостатевої системи (орхіт, епідидиміт), а також кардіо- або гепатоспленомегалію. У деяких випадках розвивається імунна дисфункція або вторинні аутоімунні реакції, що погіршує загальний стан організму. Затяжний перебіг хвороби часто призводить до зниження працездатності, психоемоційного виснаження та значного погіршення якості життя пацієнта. Саме тому бруцельоз вимагає не лише лікування, а й ретельного довгострокового спостереження.

Симптоми

Бруцельоз, симптоми якого можуть змінюватися залежно від фази хвороби, вражає організм системно, тобто впливає одночасно на кілька органів і функціональних систем. У гострому періоді найчастіше спостерігається лихоманка, яка має хвилеподібний характер – температура періодично підвищується і самостійно знижується. Супутніми проявами є озноб, сильне потовиділення, м’язово-суглобовий біль, особливо в попереку та колінних суглобах. Часто пацієнти скаржаться на слабкість, втрату апетиту, безсоння та зниження працездатності.

Зі збільшенням тривалості захворювання клінічна картина набуває менш виражених, але більш стійких проявів. У такому випадку йдеться про хронічний бруцельоз, симптоми якого вже не обмежуються гарячкою, а включають ураження кістково-суглобової системи (артрити, сакроілеїт), ендокринні порушення, депресивні стани, а також збільшення печінки та селезінки. У деяких випадках формуються нейроінфекційні ускладнення – невралгії, радикуліти, ураження слухового чи зорового нерва.

Оскільки ознаки бруцельозу часто імітують симптоми інших хронічних захворювань – ревматичних, ендокринних або неврологічних – діагностика потребує комплексного підходу та лабораторного підтвердження. 

Клінічні форми бруцельозу

Залежно від фази процесу, тривалості інфекції та реакції імунної системи пацієнта, хвороба бруцельоз може набувати різноманітних клінічних форм. Це ускладнює діагностику, адже прояви захворювання можуть бути неспецифічними або схожими на симптоми інших системних хвороб. 

З метою точного визначення стадії та форми патології використовують клінічну класифікацію.

Класифікація бруцельозу включає:

1. Гострий бруцельоз. Розвивається у перші 2–3 тижні після інфікування, триває до 3 місяців. Характеризується раптовим підвищенням температури, інтоксикацією, болем у м’язах і суглобах, пітливістю та загальним занепадом сил.
2. Підгострий бруцельоз. Виникає через кілька тижнів після зараження, коли симптоми гострої фази зменшуються, але зберігається періодична лихоманка, слабкість, епізодичні болі у суглобах та порушення сну. Тривалість захворювання від 3 до 6 місяців, симптоми можуть бути хвилеподібними з періодами загострення.
3. Хронічний бруцельоз. Формується при тривалому перебігу інфекції (від 6 місяців і більше). Ця форма проявляється як циклічними загостреннями, так і стійкими порушеннями опорно-рухового апарату, ендокринної системи та психоемоційної сфери.
4. Резидуальний бруцельоз. Відображає залишкові наслідки перенесеного захворювання, коли активна інфекція вже відсутня, але зберігаються функціональні порушення (наприклад, артралгії, астенія, зниження толерантності до фізичних навантажень). Такий стан може тривати місяцями або навіть роками й вимагає диспансерного спостереження.
5. Латентний бруцельоз. При цій формі інфекція тривалий час перебігає без виражених клінічних симптомів. Захворювання може бути виявлене випадково під час лабораторного обстеження (серологічні реакції, шкірні тести). Пацієнт потенційно залишається джерелом інфекції, хоча не має явних ознак хвороби.
6. Ускладнений бруцельоз. Характеризується ураженням певної системи організму: кістково-суглобової, нервової, статевої або серцево-судинної. Найчастіше зустрічаються орхоепідидиміт, менінгоенцефаліт, міокардит.

Усі ці форми свідчать, що бруцельоз є динамічним захворюванням – його клінічні прояви можуть змінюватися залежно від стадії інфекційного процесу, індивідуальних особливостей організму пацієнта та розвитку ускладнень. Тому в медичній практиці важливо не лише виявити сам факт інфекції, а й правильно класифікувати її перебіг для призначення цілеспрямованого лікування.

Діагностика

Оскільки симптоми цієї інфекції неспецифічні, вирішальне значення має правильно побудований діагностичний алгоритм. У випадку, коли підозрюється бруцельоз, діагностика якого базується на комплексній оцінці клінічних, епідеміологічних і лабораторних даних, необхідно використовувати одразу кілька методів – для підвищення достовірності результату.

До основних етапів діагностики бруцельозу належать:

• збір епідеміологічного анамнезу;
• клінічне обстеження;
• серологічні реакції;
• бактеріологічне дослідження;
• полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР);
• інструментальні методи;
• оцінка маркерів запалення.

Правильно організована діагностика бруцельозу має вирішальне значення для вчасного початку лікування та запобігання хронічному перебігу захворювання. Поєднання клінічних спостережень із серологічними, молекулярно-генетичними та бактеріологічними методами дозволяє не лише підтвердити наявність інфекції, а й оцінити її активність, форму та ступінь ураження організму. Особливо важливо враховувати епідеміологічний контекст, адже прихований або нетиповий перебіг може ускладнювати розпізнавання. 

Лікування

Боротьба з цією інфекцією потребує тривалого, комплексного та контрольованого підходу. Бруцельоз, лікування якого неможливо обмежити лише симптоматичними засобами, вимагає ерадикації збудника з організму, запобігання рецидивам і мінімізації наслідків ураження систем. Основу терапії становить антибактеріальна схема, яка передбачає комбіноване застосування двох або більше препаратів протягом щонайменше 6 тижнів. 

Бруцельоз, протокол лікування якого визначено клінічними настановами ВООЗ та адаптовано в національних протоколах, включає також обов’язковий моніторинг ефективності терапії. У разі хронічного перебігу або системних уражень до схеми додають нестероїдні протизапальні засоби, імуномодулятори або глюкокортикоїди – залежно від клінічної ситуації. У деяких випадках пацієнтам необхідна реабілітаційна підтримка, зокрема фізіотерапія або психосоціальна адаптація, з огляду на тривалий перебіг хвороби та її вплив на якість життя. При нейробруцельозі потрібне введення антибіотиків зі здатністю проникати через гематоенцефалічний бар’єр, щоб забезпечити ефективну концентрацію препарату в спинномозковій рідині та тканинах центральної нервової системи.

Препарати для лікування інфекцій

Профілактика

Оскільки збудник може проникати в організм через шкіру, слизові оболонки або шлунково-кишковий тракт, профілактика бруцельозу потребує комплексного підходу на рівні особистої, професійної та громадської гігієни. Основна мета – запобігти контакту з інфікованими тваринами або продуктами їхнього походження, а також знизити ризики професійного інфікування. 

До основних профілактичних заходів належать:

1. Вакцинація тварин. Основний захід на рівні фермерських господарств. Вакцина проти бруцельозу для великої рогатої худоби та дрібної рогатої худоби суттєво знижує захворюваність серед тварин і, відповідно, ризик передачі інфекції людині.
2. Санітарно-ветеринарний контроль на фермах. Регулярні обстеження худоби, ізоляція хворих особин, дезінфекція приміщень та контроль якості корму допомагають локалізувати потенційні джерела інфекції.
3. Особиста профілактика серед працівників тваринництва. Використання захисного одягу, рукавичок, респіраторів під час догляду за тваринами, розтину, пологів або обробки біологічних матеріалів.
4. Пастеризація молока та термічна обробка м’яса. Споживання тільки перевірених, належно оброблених продуктів тваринного походження – одна з найважливіших умов профілактики для загального населення.
5. Гігієна рук та шкіри після контакту з тваринами. Обов’язкове миття рук і відкритих ділянок тіла після роботи з потенційно інфікованими матеріалами або продуктами.
6. Контроль за імпортом та переміщенням тварин. Зоосанітарна перевірка новоприбулих тварин у господарства дозволяє запобігти завезенню бруцельозу на нові території.
7. Інформування та навчання населення. Підвищення обізнаності щодо шляхів передачі інфекції, правил безпеки у побуті та на виробництві – важливий аспект профілактики, особливо в ендемічних регіонах.

Бруцельоз – це складна зоонозна інфекція, яка може приховано прогресувати або переходити в хронічну форму, викликаючи важкі системні ускладнення. Успішне лікування базується на своєчасній та точно встановленій діагностиці з використанням серологічних, молекулярних та бактеріологічних методів, після чого слідує тривала антибактеріальна терапія за офіційним протоколом. У поєднанні з цим важливими є профілактичні заходи, такі як дотримання санітарно-гігієнічних норм, вакцинація тварин, контроль за молочними та м’ясними продуктами, а також захист працівників тваринницьких господарств.

У разі необхідності придбати призначені лікарем антибіотики, а також антисептики або допоміжні засоби для підтримки організму, варто звертатися до мережі аптек «Бажаємо здоров’я» у Києві та інших містах України (за винятком тимчасово окупованих територій). Тут представлений широкий вибір сертифікованих препаратів, необхідних для комплексної терапії.

Нагадуємо: самолікування при бруцельозі може призвести до затяжного перебігу, хронізації інфекції та розвитку серйозних уражень серцево-судинної, нервової чи кістково-суглобової систем. Своєчасна консультація й медичний контроль – запорука ефективного та безпечного одужання.